Сьогодні – 2 лютого – виповнюється 120 років від дня народження Валер’яна Підмогильного (1901–1937), письменника та перекладача, автора першого в українській літературі урбаністичного роману «Місто», одного з найвизначніших прозаїків «розстріляного відродження», жертви сталінського терору.

Валер’ян Підмогильний народився на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область). Навчався спочатку у церковно-приходській школі, до 1918 - у Першому катеринославському училищі, потім з перервами - у Катеринославському університеті на математичному та юридичному факультетах, які, на жаль, так і не закінчив.

Друкуватися почав рано. Перші його твори були надруковані ще у шкільному журналі. А у 18 років до друку вже підготував першу книгу з рішучою назвою «Твори. Том 1», з надією, що будуть і наступні томи. Підмогильний був членом літературних угрупувань «Аспис», «Ланка», «МАРС». Він є автором оповідань «Іван Босий», «Син» (1923), романів «Місто» (1928), «Невеличка драма» (1930) та ін. Разом з Євгеном Плужником у 1926–1927підготував два видання словника «Фразеологія діловоï мови».

Літературна діяльність письменник поєднував і з іншою працею, зокрема педагогічною. Протягом 1920–1921 Підмогильний вчителював у Павлограді. У 1921 переїжджає до Києва.  Але тоді Київ охоплює голод, тому він змушений у період з 1921 по 1924 знову змінити місце проживання: виїжджає до Ворзеля, де викладає українську мову та політосвіту у місцевій трудовій школі.

Присвячуючи багато часу самоосвіті, Підмогильний досконало опанував французьку, вивчав німецьку, англійську мови і джерело свого натхнення знайшов у французькій літературі. Тому не дивно, що дослідники часто називають його провісником європейського екзистенціалізму, який випередив таких нобелівських лауреатів, як Альбер Камю і Жан-Поль Сартр. Валер’ян Підмогильний - один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури.

У 1923 Підмогильний переїжджає до Харкова. Його популярність починає привертати дедалі більшу увагу влади, починаються перші репресії – звільнення з редколегії журналу «Життя й революція», його твори майже не друкують. І 8 грудня 1934, у день народження його дружини, у будинку творчості під Харковом Підмогильного арештовує НКВД.

У березні 1935 його засудили на 10 років позбавлення волі,  покарання відправили відбувати у Соловецькому таборі особливого призначення. 3 листопада 1937 вийшов наказ «розстріляти» всіх ув’язнених». Серед цих ув’язнених був і 36-річний Валер’ян Підмогильний.Разом з  Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно понад 100 найкращих представників української інтелігенції. В. Підмогильного було реабілітовано 1956, проте його творчість ще довго була під забороною.

Роман «Місто» вивчають за шкільною програмою в 11-му класі у сучасній школі, а для додаткового прочитання рекомендують  «Невеличку драму» та «Повість без назви...». Останній твір дописувався в ув’язненні і не був завершений.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 120 років з дня народження Валер’яна Підмогильного відзначається на державному рівні.