(1886 – 1941 )

Олександр Самійлович Залужний народився 9 грудня 1886 року в с. Покровське Херсонської губернії в багатодітній селянський сім’ї. Початкову освіту здобув у земській школі, згодом продовжив навчання в Херсонській учительській семінарії. Олександр рано долучився до політичної діяльності, за що був виключений з семінарії. У 1907 році О.С. Залужного заарештовують, але він тікає та емігрує до Франції. Там він має можливість працювати і одночасно вчитися в політехнікумі, а згодом у Паризькому університеті Сорбонні. Повернувшись в 1910 році в Україну О.С. Залужний зосереджується на революційній діяльності. Після жовтневого перевороту Олександр Самійлович перебирається до Владивостока, де закінчує університет й залишається в ньому працювати викладачем та деканом. У 1922 році відвідує Японію, знайомиться з організацією освіти в цій країні.

В Україну Олександр Самійлович повертається у 1924 р. в місто Харків. Тут він спочатку працює в Харківському інституті народної освіти на науково-дослідній кафедрі педології, де очолює секцією соціальної педагогіки. З утворенням у 1926 році Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП) призначається на посаду керівника секції колективознавства. Його науковий доробок 20-х років був напрочуд різноманітний та плідний. За цей час він написав кілька десятків статей, три фундаментальні монографії. Наукові інтереси педагога були різнобічні: школознавчі питання, процес навчання, проблеми організації і діяльності дитячого колективу, питання діяльності зарубіжної школи. На початку двадцятих років в Україні провідним напрямом розвитку психологічної і педагогічної наук вважали рефлексологію. Саме вона лягла в основу комплексної науки про дитину – педологію, яка ставила своєю метою об’єднати біологічні, фізіологічні, соціологічні та інші підходи до розвитку дитини. О.С. Залужний працював у зазначеному напрямі наукових досліджень і був провідним педологом, рефлексологом, спираючись у своїх роботах на праці вітчизняних учених – І.П Павлова, В.М. Бехтерєва та західних фахівців з теорії колективу – В.Вундта, Г. Зіммеля та ін.

В 1926 році вийшла праця О.С. Залужного “Сільська трудова школа. Теорія і практика”, де автор розкриває своє розуміння терміна “трудова школа”, обґрунтовує її відмінності від міської школи. У статті “Метод тестів у нашій школі” Олександр Самійлович розглянув актуальну на той час проблему тестування як провідного засобу визначення обдарованої дитини. Автор вважав, що обдарованість дитини – це її досвід, здатність до навчання і завдання педагога організувати навчальний процес, який стимулює, розвиває ті чи інші здібності до навчальної діяльності. Але все ж центром наукових інтересів ученого в ці роки стало вивчення організації та діяльності дитячого колективу – проблеми, яка вперше постає в педагогічній науці України. Свої теоретико-методологічні засади та їх експериментальне підтвердження О.С. Залужний побудував на рефлексології – радянському варіанті біхевіоризму.

Він разом із В.П. Протопоповим, І.П. Соколянським та своїми послідовниками створили Харківську школу педології. Ця школа відстоювала соціогенетичний напрям на противагу біогенетичному. Олександр Самійлович написав значну кількість праць та очолював наукові колективи з проблем вивчення соціальності дитини раннього та шкільного віку, дитячих угруповань і колективів. У 1926 році виходить з друку його перша фундаментальна праця з питань теорії та практики колективу “Методи вивчення дитячого колективу (Вступ до педагогіки колективу) ”, а згодом, ще одна монографія “Учення про коллектив. Методологія — дитколектив”. В останній праці вперше в радянській педагогіці викладені методологічні засади вчення про колектив, що базувалися на колективній рефлексології та соціології як методології організації та діяльності колективу. У своїх монографічних роботах учений підійшов до розв’язання гносеологічних проблем становлення й розвитку дитячого колективу, визнаючи при цьому педологію єдино об’єктивним методом вивчення дитячої поведінки. Результати експериментальної роботи вченого публікувалися в журналах “Радянська освіта”, “Шлях освіти”, часописі “Український вісник експериментальної педагогіки та рефлексології”. На початку 30-х років у країні змінюється педагогічна парадигма: з досить вільного, ліберального пошуку методологічних засад педагогічної науки на жорстке прив’язування її до ідеології марксизму-ленінізму. Педологія, рефлексологія та їх прихильники у цей час перестали влаштовувати радянську владу. Одним їз перших під критику і гоніння потрапив О.С. Залужний. У відповідь на критку О.С. Залужний виступає зі статтею “Педологія на Україні після Жовтня ”(1932), де намагається об’єктивно і критично оцінити розвиток педологічної науки в Україні та за кордоном. Автор доводив, що його наукові пошуки, розробки не є відірваними від життя держави. В загальній атмосфері огульної критики та нерозуміння О.С. Залужний у 1935 році переїздить до Москви й починає працювати в Науково-дослідному інституті спеціальних шкіл і дитячих будинків Наркомпросу РРФСР. В січні 1938 року ученого заарештували і ув’язнили. Помер Олександр Самійлович 3 квітня 1941 року, посмертно реабілітований. Його наукові роботи з питань формування й діяльності дитячого колективу й досі чекають нових наукових досліджень та перевидання для більш широкого ознайомлення з ними педагогічної громадськості.