Вінценти Оконь: 110 років

Вінценти Оконь: 110 років

All day
22.01.2024

Вінценти Оконь (Wincenty Okon; 1914–2011) – польський педагог, професор Варшавського університету, член Польської академії наук, засновник Польського педагогічного товариства

В. Оконь народився 22 січня 1914 у селі Чойєнець, що розташоване між Хелмом і Любліном. Він був сьомою дитиною у великій сім’ї. З ранніх років захоплювався книгами, сам навчився читати у 5 років. 1929 вступив до вчительської семінарії в Хелмі. У 1937 розпочав педагогічну діяльність у семикласній школі в селі поблизу Гавроліна. Тоді ж склав учительський іспит і розпочав навчання у Вільному польському університеті у Варшаві.

У вересні 1946, закінчивши Лодзький університет, склав іспит із загальної педагогіки і захистив магістерську роботу. У 1948 у Лодзькому університеті захистив докторську дисертацію. 1966 здобув і вищий професорський ступінь – професор звичайний. Діяльність ученого насамперед пов’язана з Варшавським університетом, де він у 1958–60 був деканом педагогічного факультету, потім (до кінця 1984) працював професором.

Впродовж 1960–80-х рр. проводив інтенсивну управлінську, освітню, видавничу діяльність: у 1961 став директором Інституту педагогіки; у 1972–74 – директором Інституту педагогічних досліджень; у 1971–73 – членом президії Комітету експертів для вивчення рапорту про стан освіти; у 1975–84 – редактором видання «Педагогічний квартальник», а в 1978–87 – «Педагогічні студії». З 1973 - член-кореспондентом, з 1983 - дійсний член Польської академії наук. У 1974–84 керував Комітетом педагогічних наук Польської академії наук. Упродовж трьох каденцій зробив вагомий внесок у розвиток молодих науковців, зокрема був для них організатором конкурсів наукових робіт, двотижневих курсів, що стали своєрідною школою методології наукових досліджень.

В. Оконь – автор праць «Процес навчання» (1954), «Біля основ проблемного навчання» (1964, 1965), «Проблемне навчання у сучаснійшколі» (1975–1987), «Вступ до загальної дидактики» та «Гра і реальність» (1987), «Педагогічний словник» (1975–1992). У праці «Десять альтернативних шкіл» (1997) серед шкіл відомих у всьому світі педагогів Жана-Овіда Декролі, Селестена Френе, Петера Петерсена, Олександра Нілла та ін. В. Оконь вмістив розділ «Павлиська школа Василя Сухомлинського».

Здійснив вагомий внесок у розвиток дидактики, педагогіки вищої школи, педевтології (науки про вчителя), історії педагогіки, порівняльної педагогіки. Педагог обґрунтував засади проблемного навчання, багатостороннього навчання; розробляв проблеми психології й педагогіки гри; довів необхідність розвитку активності учня в набутті знань.

Помер Вінценти Оконь у Варшаві 18 жовтня 2011 у віці 97 років.

View full calendar

This entry was posted in . Bookmark the permalink.