Ярослав Дмитрович Гординський народився 22 липня 1882 в селі Шкло Яворівського району Львівської області у священичій сім’ї. Навчався в Львівській академічній гімназії, з 1900 по 1904 - в університетах Відня та Львова. Працював учителем у гімназіях Львова, Коломиї, де викладав українську та класичні мови. В 1910 отримав ступінь доктора філософії. У  1920-х був викладачем Українського таємного університету (курс давньої української літератури). У 1929-1930 читав лекції на Вищих учительських курсах у Львові, викладав історію української літератури у Львівській жіночій гімназії сестер василіянок. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Брав активну участь у  діяльності «Українського педагогічного товариства»

Виступав у пресі та виданнях «Просвіти» з популярними статтями з історії літератури, освіти, культури. Автор оповідань «Розведені» (1903), «Візник» (1905), «Чорний хліб» (1908); праць «До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х рр. ХІХ в.» (1917), «Слідами староїу країнської культури й зв’язків української літератури з ренесансом XVI–XVII ст.» (1924), «З української драматичної літератури XVII–XVIII ст.: Тексти й замітки» (1930), «Станіслав Виспянський і Україна» (1937), «Жіноче питання в повісті радянської України» (1937), «Літературна критика підсовєтської України» (1939), наукових розвідок з історії української культури. Друкувався у «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (20 наукових  публікацій протягом 1905–1937 років), які можна переглянути  в Електронній бібліотеці «Україніка»: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0008227   

Я. Гординський приділяв увагу питанням художнього перекладу. Перекладав українською мовою твори Й.-В.Гете, Г.Гейне, В.Шекспіра. Відоме його дослідження «Кулішеві переклади драм Шекспіра». Дослідник історії української літератури ХІІІ–ХХ ст. (зокрема, творчості Т.Шевченка, І.Франка, М.Хвильового). У праці «Сучасне франкознавство» (1916‒1932) відмітив етнографічні  зацікавлення  І. Франка, зокрема студії над українськими народними піснями та усною народною творчістю українців. Опублікував спогади «До літературно-наукової діяльності І. Франка в 1912–13 pp.». 

Ярослав Гординський аналізував жіночі образи у творах Андрія Головка, Олександра Копиленка, Аркадія Любченка, Гео Шкурупія, виступав з рецензіями на книги Олеся Досвітнього, Євгена-Юрія Пеленського, Миколи Островського, Натана Рибака, Леоніда Мосендза, з оглядом творчості Олекси Слісаренка, досліджував наслідки Літературної дискусії в Україні (смерть Миколи Хвильового) та ін. Листувався з Іваном Франком, Юліаном Опільським, Михайлом Возняком, Василем Щуратом, Кирилом Студинським.

Батько Святослава Гординського (1906-1993), українського поета, перекладача і мистецтвознавця.

Помер Ярослав Гординський  5 липня 1939 у Львові.