«Як багато ми знаємо і як мало ми розуміємо»

Альберт Ейнштейн

Альберт Ейнштейн (1879-1955) — один з найвизначніших фізиків ХХ ст., лауреат Нобелівської премії 1921 р. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

Народився 14 березня 1879 в німецькому м. Ульм в незаможній єврейській сім'ї Германа і Пауліни Ейнштейнів; відвідував католицьку початкову школу в Мюнхені; навчався в Луїтпольській гімназії.

Восени 1895 Ейнштейн прибув до Швейцарії, щоб скласти вступні іспити у Вище технічне училище в Цюриху на факультет фізики. Але проваливши деякі з екзаменів, Ейнштейн вступає до школи в Аарау (Швейцарія), щоб отримати атестат і повторити вступ. Після вдалого закінчення школи в 1896 був прийнятий у Вище технічне училище на педагогічний факультет. У 1900 Ейнштейн закінчив політехнікум, отримавши диплом викладача математики і фізики. Певний час працював на заміні вчителя математики і фізики, в школі для іноземців, що вступали у виші Швейцарії. З 1902 по 1909 працював в Бюро патентів Швейцарії, займаючись переважно патентуванням винаходів, пов'язаних з електромагнетизмом. З 1904 почав співпрацювати з журналом «Аннали фізики», де в 1905 було надруковано низку його статей, котрі і поклали початок теорії відносності.

1933 фізик залишив Німеччину назавжди, виїхавши в США, де отримав посаду професора фізики у недавно створеному Інституті перспективних досліджень у Принстоні. Тут він продовжував роботу над дослідженням проблем космології і створенням єдиної теорії поля, покликаною об'єднати теорію гравітації та електромагнетизм.

Альберт Ейнштейн помер 18 квітня 1955 в Принстоні від аневризми аорти. Його прах був спалений в крематорії Юїнг-Симтері, а попіл розвіяний за вітром.

Серед значних внесків Ейнштейна варто згадати, що він створив спеціальну (1905) і загальну (1907–1916) теорії відносності; відкрив закон взаємозв'язку маси і енергії. Автор основоположних праць з квантової теорії: ввів поняття фотона, встановив закони фотоефекту, основний закон фотохімії (закон Ейнштейна), передбачив (1916) вимушене випромінювання. Розвинув статистичну теорію броунівського руху, заклавши основи теорії флуктуацій, створив квантову статистику Бозе-Ейнштейна. З 1933 працював над проблемами космології і єдиної теорії поля.