Батьківські чати у Вайбері, телеграмі та вотаспі, групи обговорень у соціальних мережах, сайти міністерств та відомств, гугл-пошук, газети та журнали — все це сучасні способи отримання потрібної інформації про закони, підзаконні акти, постанови, призначення, оголошення конкурсів та стипендій.

У ХІХ столітті, певна річ, таких різноманітних каналів доступу до інформації не було, і єдиним виходом знайти потрібні відомості, особливо щодо новин в освіті, була друкована продукція. Таким свого родом гугл-пошуком було одне з перших друкованих видань, в якому висвітлювалися проблеми освіти і педагогіки — «Циркуляр по Киевскому учебному округу».

Цей журнал  виходив у Києві щомісячно в 1859—1917 рр. Примірники «Циркуляру» містять цінні матеріали з історії школи й освіти і водночас багато в чому вони — жива сучасність, оскільки на їх сторінках висвітлювалися питання, актуальні й сьогодні. У «Циркулярі» публікувалися урядові постанови, що стосувалися відомства народної освіти, розпорядження міністерства народної освіти про нагороди, підвищення по службі, про навчальні програми, про правила для учнів, призначення пенсій і т. п.,розпорядження попечителя навчального округу. У неофіційній частині «Циркуляру» містилися методичні статті та статті про нові методи виховання (наприклад, про фізичне виховання, матеріали про літні інтернати для гімназистів тощо).

У фондах Педагогічного музею України зберігається 198 номерів цього періодичного видання за 1874—1917 рр. у складі колекції «Педагогічна україніка 1842—1923 рр.», яка входить до наукового об’єкту «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477—1923 рр.), що становить національне надбання.

Загалом всю інформацію в цьому виданні можна розділити на кілька розділів: «Нормативно-правова база діяльності різних типів навчальних закладів», «Зміст та методика навчання», «Жіноча освіта», «Університетська освіта» «Положення про іменні стипендії» та ін.

А тепер спробуйте назвати хоча б 3 іменні стипендії, які існують сьогодні. Важко згадати навіть одну… Правда?

А от у тих примірниках Циркулярів, які зберігаються у Педагогічному музеї України, зазначено аж 284 іменні стипендії у різних навчальних закладах по всій Україні.

Ініціаторами таких стипендій були вдови купців, політичних діячів, випускники навчальних закладів, відомі меценати, шанувальники поетів, письменників та викладачів. Цікавий факт: іноді це єдина збережена згадка про людину, яка була, наприклад, почесним жителем міста або радником.

Гроші для цих стипендій або заповідались, або спеціально збирались. Обов’язково клались на рахунок або у банк, або у казначейство під певний відсоток (до 5-6% річних) та були недоторканою власністю навчального закладу. Суми були абсолютно різні: від 200 до 10000  царських рублів.

Призначались такі стипендії, зазвичай, найбіднішим учням православної віри, а право відбору таких учнів надавалося раді навчального закладу, тій людині, чиє ім’я носить стипендія (якщо вона жива), або ж інспектору народних училищ. Учень чи студент міг бути позбавлений стипендії за погану поведінку, неуспішність або у разі вибуття з навчального закладу.

Запрошуємо до Педагогічного музею України для опрацювання цього цікавого періодичного видання.

Науковцями Педагогічного музею України у 2016 році підготовлено і видано каталог-путівник «Циркуляри по Київському навчальному округу у фондах Педагогічного музею України (1874—1917 рр.)».

З електронною копією видання можна ознайомитися на сайті музею http://pmu.in.ua/ у розділі «Публікації» http://pmu.in.ua/books/

Кіра Степанович,

старший науковий співробітник музею