До 100-річчя журналу «Студент революції» (1922 – 1933)

«Студент революції» — громадсько-політичний та літературно-науковий журнал, що виходив у Харкові у 1922 – 1933 рр. Орган Всеукраїнської ради пролетарського студентства. Часопис виходив спочатку російською, а від 1924 р. українською й російською мовами; спершу як місячник, потім двотижневик (1930 р.), а у 1931 – 1932 рр. щодекади. Видавався Центральним і Харківським Бюро Пролетарського Студентства України, а від лютого 1931 р. — Всеукраїнською Радою Профспілок. Наклад журналу складав близько 5 000 прим. Головними редакторами журналу в різні роки були П. Трублаєвич, С. Свєтов. Ліквідовано видання на 7–8 випуску 1933 р.

У часописі висвітлювалася навчальна та громадсько-політична діяльність студентів вишів педагогічного та сільськогосподарського профілю, пріоритет у якій надавався «марксо-ленінському» вихованню. Значна частина публікацій часопису присвячена проведенню політичного навчання, соцзмагань, впровадженню лабораторно-бригадного методу навчання, практики студентів, їх участі у виборах до місцевих рад, тощо.

Журнал містив такі рубрики: «Науково-академічний відділ», «Літературний відділ», «Побут студентства», «Життя ВУЗів», «Студентство за кордоном», «Офіційний відділ». З 1925 р. додалися рубрики: «Наша преса», «Сторінка краєзнавця», «Гумор і сатира», «Фізкультура». На останніх сторінках журналу друкувалися також рекламні оголошення найрізноманітнішої тематики. З 1930 р. часопис стає значно меншим за обсягом, а рубрикація знімається. Натомість збільшується кількість ілюстрацій у журналі. Обкладинки видання були кольоровими, а його зміст ряснів ілюстраціями, що було рідкістю для видань того часу. Це були портретні фото авторів дописів, колективні фото студентів з практики, спортивних змагань, відпочинку, життя у гуртожитках тощо. Дизайн обкладинки за 1925 р. був розроблений відомим харківським художником-графіком Адольфом Страховим (Браславським).

Науково-академічний відділ журналу містив здебільшого статті викладачів, які стосувалися навчальної та наукової роботи в інститутах. Інколи у рубриці містилися й наукові роботи (статті, частини дисертаційних досліджень) студентів. У літературному відділі видання публікувалися як твори вже визнаних майстрів поетичного слова, приміром, Володимира Сосюри чи Наталі Забіли, так і проби пера самих студентів. Це були здебільшого поезії, оповідання, нариси. У розділі «Гумор і сатира» в художній формі висміювалися ті чи інші проблеми студентського побуту, або ж певний вчинок котрогось зі студентів (не обов’язково поганий), що було нормою в умовах радянської тоталітарної системи.

Попри заідеологізованість деяких публікацій, часопис лишається цінним історичним джерелом для вивчення побуту студентства педагогічних вишів України (тодішньої УРСР) початку 30-х рр. ХХ ст. Дописувачами журналу були здебільшого самі студенти, а відтак публікації часто торкалися найболючіших тем життя тогочасної молоді. Це дописи про якість викладання окремих дисциплін, навчально-виробничу практику і її недоліки, побутові умови проживання в гуртожитках, харчування студентів, дозвілля, літній відпочинок, літературну творчість тощо. Крім того, часопис може послугувати джерелом для вивчення не лише педагогічної системи вищих навчальних закладів того часу, а й історії України загалом.

У фондах Педагогічного музею України зберігається 36 випусків журналу «Студент революції» за такі роки: 1924 (№№ 1,2,3,5), 1925 (№№ 1, 2, 3, 7, 8), 1926 (№ 1), 1929 (№ 4), 1931 (№№ 1-12), 1932 (№№ 1-12).