Будівничий Педагогічного музею

Основні дати життя та діяльності
Могилевцева Семена Семеновича
(1842-1917)

Семен Семенович Могилевцев

1842 — народився у великій сім’ї брянських лісопромисловців.

Закінчив Новгород-Сіверську гімназію. Вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, але повного курсу не пройшов.
Близько 5 років служив у Брянську нотаріусом, обирався почесним мировим суддею.

1876 — переїхав до Києва, де розгорнув широку торгівлю лісом, побудував перший у місті лісопильний завод.
1880 — обраний членом Київського сирітського суду — установи, що забезпечувала опіку малолітніми сиротами та вдовами, їхнім майном і капіталами, перевіряла правильність опікунських звітів.

Освячення підмурку та закладення пам’ятної таблиці. Фото 30 липня 1910 року.

з 1882 протягом 11 років був гласним Київської міської думи.
1886 — директор-скарбник Київського міського кредитного товариства.
1887 — член облікового комітету Київської контори Державного банку.
1899 — запровадив п’ять стипендій його імені як член опікунської Ради 1-го Комерційного училища (10 тис. рублів).

Будинок у процесі будівництва. Фото 1911 року.

1900 — голова Київського біржового комітету.
1909 — отримав чин статського радника.
1910-1912 — відгукнувшись на пропозицію попечителя Київського навчального округу П. Зілова, фінансує будівництво споруди Педагогічного музею за проектом П. Альошина та облаштування музею (500 тис. рублів).
10 серпня 1917 — помер у власному особняку, відомому киянам як «Шоколадний будиночок». Похований у м. Брянську.

Перелік громадських посад С.С. Могилевцева у Києві:

  • член комітету з облаштування Політехнічного інституту;
  • голова ради Комерційного інституту;
  • почесний опікун Київського художнього училища;
  • член правлінь Товариства поширення комерційної освіти, Товариства сприяння академічного життю студентів вищих навчальних закладів, Київського управління Товариства Червоного Хреста і Київського благодійного товариства;
  • член Піклувальної ради 1-го комерційного училища.
  • член-покровитель Товариства швидкої медичної допомоги;
  • почесний охоронець Києво-Подільської жіночої гімназії;
  • віце-голова Київського товариства любителів старожитностей і мистецтв;
  • скарбник міського музею (нині — Національний художній музей)
  • довічний член (тобто спонсор) Маріїнської громади сестер милосердя;
  • голова будівельного комітету жіночої торгової школи імені П.Г. Терещенка і Бактеріологічного інституту; лікарні для хронічного хворих дітей (разом з Л.І. Бродським)

За власний рахунок у місті Києві

  • побудував хірургічний корпус на 40 ліжок у садибі лікарні Київського благодійного товариства імені графині С. Ігнатьєвої на Лабораторній вулиці;
  • обладнав рентгенівський кабінет в дитячій лікарні і кабінет навчальних посібників у приміщенні Товариства сестер милосердя Червоного Хреста;
  • допоміг при купівлі будівлі для станції швидкої допомоги по вулиці Володимирській, № 33 і у будівництві лікарні на 30 ліжок у Микільській Слобідці.
  • зробив електричну ілюмінацію на хресті пам’ятника св. Володимиру.

Конференц-зала в день відкриття Педагогічного музею. Фото 5 жовтня 1912 року.

Підготував Олександр Міхно,
провідний науковий співробітник музею