Важливу роль у розвитку освіти в Україні відіграли братства, які діяли у XVI – XVII ст. Братства – це організації міського населення, передусім ремісників і купців, які об’єднувалися з метою боротьби проти ополячення та окатоличення українців. До братств приймалися всі православні незалежно від національності, соціального походження чи майнового стану. Перше братство започаткували 1449  р. у Львові при Успенській церкві. Згодом ці організації розповсюдилися по всій правобережній Україні.

При братствах створювалися школи, які стали осередками тогочасної освіти. Першу школу заснувало Успенське братство у Львові 1586 р. Навчання в школі проводилось українською мовою, але велика увага приділялась вивченню грецької, латинської і польської мов. Учні братських шкіл вивчали також діалектику, риторику, поетику, арифметику, геометрію, астрономію, музику, а у деяких закладах – теологію. У школах панувала сувора дисципліна. Очолював школу ректор. До викладачів ставилися вимоги зразкової поведінки і гарної педагогічної підготовки. У братських школах навчалися діти з різних суспільних станів: міщан, козаків, духовенства і шляхти. Сироти і учні з незаможних родин жили у бурсах.

Київську братську школу створили 1615 р. У школі викладали видатні вчені XVII ст. –  Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, Захарія Копистенський. В основу її статуту (1620 р.) покладено статут Львівської братської школи. Першим ректором школи був Іов Борецький (1615–1618).

У 1632 р. Київську братську школу було об’єднано з Лаврською школою П. Могили і започатковано Києво-Могилянську Колегію (згодом, з 1701 р. – Києво-Могилянська Академія).

Школа відіграла важливу роль у національному відродженні. Вона виховувала своїх учнів в дусі патріотизму, любові і поваги до рідної мови, до культури свого народу.

На жаль, ця тема є малодослідженою: матеріали, у яких представлена була роль братських шкіл для розвитку української освіти, віднайти доволі важко. Що ж стосується радянського періоду, то у той час тема братських шкіл майже не висвітлювалася у наукових публікаціях.

У фондах Педагогічною музею інформація про братські школи є здебільшого в енциклопедичних виданнях та підручниках з педагогіки. Окремим розділом вони представлені в головній експозиції музею.

Бібліографія матеріалів, які зберігаються у фондах музею:

1. Артемова Л.В. Національна освіта України в епоху Відродження / Л.В. Артемова // Історія педагогіки України : підручник для вищих пед. навч. закладів. – К. : Либiдь, 2006. – 424 с.
2. Любар О.О. Школа на Лівобережній Україні (друга половина XVIІ – XVIIІ ст.) / О.О. Любар // Радянська школа. – 1991. – № 3. – С. 80 – 85.
3. Мазуркевич А.Р. Ян Амос Коменский и прогрессивные педагоги Украины / А.Р. Мазуркевич // Советская педагогика. – 1970. – № 11. – С. 104 – 111. (pdf-файл)
4. Сірополко С. Освіта на Правобережній Україні та Галиччині від половини XVIІ до кінця XVIIІ ст. / С. Сірополко // Історія освіти на Україні. – К.: Наук, думка, 2001. – 912 с.
5. Тригубенко В.В., Нестеренко Л.С. Роль Київського братства та його діячів у розвитку освіти в місті. Києво-Братська школа / В.В. Тригубенко, Л.С. Нестеренко // Освіта і педагогічна думка в Києві за тисячу років. Навчальний посібник. – К. : ТОК «Кадри», 2002. – 369 с.

Аліна Малород
науковий співробітник
Педагогічного музею України