Павло Романович Чамата, український психолог і педагог, організатор освітинародився 16 липня 1898 року в селі Бабичах (нині Канівського району Черкаської області) в селянській родині. У 1916 році закінчив школу після чого працював шахтарем.
1930 року закінчив факультет соціального виховання Київського інституту народної освіти. Учителював, був директором школи. Закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію з психологічних наук. Пізніше працював на посаді старшого наукового співробітника в Українському науково-дослідному інституті педагогіки.
З 1937 року за сумісництвом працював доцентом кафедри психології в Київському педагогічному інституті імені О.М. Горького, пізніше тут виконував обов’язки проректора з наукової роботи. Член ВКП(б) від 1941 року.
У 1943–1945 роках – директор Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, у 1947–1951 роках – директор Київського педагогічного інституту, у 1951–1966 роках – заступник директора Науково-дослідного інституту психології.
Розробляв загальнотеоретичні питання психології, її вітчизняної історії. Заснував в Україні наукову школу з проблем самосвідомості дітей і підлітків.
Ще в довоєнний період П.Р. Чамата опублікував низку статей, спрямованих на вдосконалення роботи початкової і середньої школи. Результати досліджень П.Р. Чамати мали важливе значення не лише для розвитку дитячої психології, а й для педагогічної практики. У публікаціях, які розкривали особливості розвитку самосвідомості дітей різного віку, завжди чільне місце посідали конкретні поради науковця, звернені до практичних працівників-педагогів, щодо шляхів виховання самосвідомості у дітей різного віку. Цій проблемі присвячена його фундаментальна праця «Самосвідомість та її розвиток у дітей».
Перу вченого належать також праці, присвячені вихованню характеру в дітей, формуванню в них психологічної готовності до праці тощо. Проблемі виховання працелюбності він приділив особливу увагу, розробляючи її як самостійно, так і керуючи дослідженнями своїх аспірантів. Він підкреслював, що «лише систематичне, щоденне виконання учнями трудових завдань може привести до вироблення звички працювати, яка є обов’язковою умовою для формування працелюбності, цього необхідного компонента психологічної готовності до праці». Головними умовами виховання працелюбності в дітей є різноманітність видів праці, в які вони постійно включаються, насиченість праці інтелектуальним змістом, усвідомлення дітьми досягнутих успіхів.Цій проблемі присвячена його ґрунтовна праця «Психологія готовності дітей до праці та шляхи її формування».
П.Р. Чамата – також автор підручника з психології для педагогічних ВНЗ і педагогічних училищ.
Загалом його перу належить більш як 70 наукових праць – статті, брошури, монографії, підручники. Він підготував рукопис докторської дисертації з проблем самосвідомості, проте, на жаль, його хвороба не дозволила її захистити.
Учений керував аспірантами, які успішно захистили дисертації і нині працюють у психологічній науці. П.Р. Чамата, як психолог, мів створювати сприятливий психологічний клімат для співробітників, викладачів і студентів. Він брав активну участь у громадському житті. Обирався депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих. За плідну працю на освітянській ниві та громадську діяльність його було нагороджено орденом «Знак Пошани» та медалями.
Помер 14 серпня1969 року в Києві.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються журнали з публікаціями П. Р. Чамати та йогокниги.
Павло Романович Чамата, український психолог і педагог, організатор освітинародився 16 липня 1898 року в селі Бабичах (нині Канівського району Черкаської області) в селянській родині. У 1916 році закінчив школу після чого працював шахтарем.
