Твори Олени Пчілки (1849-1930) у фондах Педагогічного музею України (до 175-річчя від дня народження)

Коротка біографія

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова)— письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка, членкиня-кореспондентка Всеукраїнської академії наук (1925). Народилася 29 червня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика. У родині було шестеро дітей, найвідомішими з яких стали Олена Пчілка та Михайло Драгоманов.

Початкову освіту отримала вдома. З 12 років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пансіонаті шляхетних дівчат, який закінчила у 1866. У 1868 р. вийшла заміж за Петра Косача та переїхала до Звягеля, де служив її чоловік. На Волині зібрала етнографічний матеріал, що згодом ліг в основу великої праці «Український орнамент». У подружжя народилося два сини й чотири дочки, серед яких — Леся Українка. Вихованням дітей Олена Пчілка займалась сама.

У 1886 р. вийшла перша збірка її поезій — «Думки-мережанки», публікуються її оповідання та вірші в українському журналі «Зоря». Разом з письменницею Наталею Кобринською видала альманах жінок-письменниць «Перший вінок» (1887).

Наприкінці 1890-х родина Косачів переїхала до Києва. Тут Олена Пчілка завідує літературним відділом «Київського літературно-артистичного товариства». Вона — співзасновниця літературного гуртка «Плеяда», членкиня київської «Просвіти», засновниця і членкиня правління «Українського клубу» та клубу «Родина».У 1906–14 рр. — видавчиня  журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908–14), «Газети Гадяцького земства» (1917–19).

Після смерті чоловіка, сина та доньки, у 1913 р. Олена Пчілка переїжджає до Гадяча (тут була заарештована за антиурядові виступи), потім до Могилів-Подільського. Але згодом повертається до Києва, де їй було запропоновано роботу в Академії Наук, обрано членкинею-кореспонденткою Української Академії Наук.

Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 р. в Києві. похована на Байковому кладовищі.

 

Педагогічні погляди Олени Пчілки

Педагогічні погляди Олени Пчілки формувалися ще в дитинстві, на прикладі ставлення батьків до неї та її сестер та братів. Адже батько — Петро Драгоманов — ніколи не карав дітей, вони вчилися за власним бажання та зростали вільними людьми. У спогадах письменниці зазначено:

«- О тій порі, коли в педагогіці – шкільній і хатній – учити мало собі синонім бити, – нас, дітей, не тільки ніколи не били, а навіть іншими способами не карали. Отже, ми виростали, не бачивши ніяких диких сцен розправи сильного з підвладним, старших родичів з тілом і душею беззахисних дітей. Бо для наставляння на «добрий розум» було тільки спокійне, лагідне слово».

Виростаючи в таких умовах та за такими методами виховання, Олена Пчілка не змогла по-іншому виховувати своїх дітей. Родину не задовольняла тодішня система шкільної освіти, насамперед відірваність її від національного коріння та відсутність україномовних шкіл. Тому подружжя Косачів виховувало і навчало своїх дітей самотужки. Письменниця багато уваги приділяла розвитку їхніх здібностей: вчила музиці, малюванню, мовам, історії, заохочувала до літератури, етнографії, фольклору. Леся Українка називала свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.

Окрім навчання своїх дітей, Олена Пчілка переймалася і загальною ситуацією у школах того часу та вплинула на розвиток шкільництва в Україні.

Дитячий тижневик «Дзвінок». З фондів Педагогічного музею України.

Вбачаючи своє покликання у просвітницько-виховній роботі, вона виявила себе як дитяча письменниця, авторка книг для дітей: «Зелений Гай. Віршики й казки з малюнками для дітей» (1914), «Байки. Для сім’ї та школи» (1918), «Дві п’єски для дитячого театру» (1919) та ін.Свої твори для дітей — казки та поезії, оповідання  і фольклорні записи  — Олена Пчілка публікувала у львівському дитячому тижневику «Дзвінок». У кінці 1890-х, коли родина Косачів переїхала до Києва, вона починає завідувати літературним відділом «Київського літературно-артистичного товариства», стає редактором і видавцем журналу «Рідний край». У період 1908-15 рр. стає фундаторкою та редакторкою журналу «Молода Україна», що регулярно виходив як додаток до «Рідного краю» і став першим періодичним виданням для дітей Наддніпрянщини.

Вона є авторкою казок,пісень, ігор, забавлянок, байок, жартівливих віршів, загадок для дітей та ін., яким  притаманні національний колорит, народна мова, українські афоризми.

Під час Української революції 1917-21 рр. Олена Пчілка жила в Гадячі. Тут вона організувала аматорський дитячий театр, писала п’єси для дітей, редагувала місцеву газету. Олена Пчілка була організатором гуртка українознавства гадяцької української шкільної молоді, членами якого були учні чоловічої і жіночої гімназій, реального училища, Вищої початкової школи й дворічних Педагогічних курсів. Гуртківці під її керівництвом влаштовували Шевченківські свята, інсценізували драматичні твори українських письменників. Сама письменниця часто виступала з лекціями. Для дітей початкових шкіл Гадяча гурток українознавства організовував дитячі ранки з різноманітною програмою. Великий успіх у дітей мали п’єси Олени Пчілки у її власній постановці. Гадяцька «Просвіта» за підтримки Олени Пчілки відкрила школу для неписьменних дорослих, книгарню, першу дитячу бібліотеку.

Щодо педагогічних поглядів Олени Пчілки, то найперший її освітньо-виховний принцип:  рідна мова — основа національної освіти. Вважала, що початкову освіту діти повинні отримувати рідною мовою. Письменниця була переконана, що людина, яка досконало володіє мовою, може значно легше і повніше реалізувати свої здібності, інтелектуальний потенціал. Мова для неї була важливим засобом не лише спілкування, а й мислення, здобуття знань, саморозвитку і самовираження. Свої погляди на питання розвитку української мови та українізації шкіл письменниця виклала у власних публікаціях «Українізація шкіл», «Шило в мішку», «Чого нам радіти?», «Синиця» (1917),у статті «Наша літературна мова» (1909), у рецензіях, що регулярно друкувалися у «Рідному краєві», у неопублікованій доповіді «Про іноземні впливи на українську мову». Вважала, що кожна літературна мова не може залишатися сталою, а має розвиватися і вдосконалюватися.

Другий принцип: виховання дітей — громадський обов’язок батьків. Саме в родині мають сформуватися основні поняття, погляди, почуття, звички, норми моралі.

Третій принцип: важливість ролі вчителя. Учитель як творча особистість, вважала Олена Пчілка, повинен бути вільним від різноманітних приписів та наказів і постійно працювати над підвищенням власного науково-професійного рівня. Завдання вчителя — пробудити, збагатити, змістовно сформувати живе мислення дитини.

Кінцеву мету виховання вона вбачала у формуванні творчої, активної особистості з глибокими громадянськими якостями: національною самосвідомістю, патріотизмом, гідністю, силою волі, працьовитістю, високою мораллю тощо. Досягнути цієї мети допоможуть сім’я, зокрема власний приклад батьків, національно свідомий і творчий учитель, а також рідна мова.Ці принципи виховання вона застосувала на своїх дітях.  Стараннями  Олени Пчілки в літературу увійшли троє старших її дітей — Михайло Обачний, Леся Українка, Олеся Зірка.

 

Твори Олени Пчілки у фондах Педагогічного музею України

У фондах Педагогічного музею України зберігається 12 книг з публікаціями  Олени Пчілки, 10 з них – прижиттєві видання.

1.Ілюстрована бібліотека для молодіжи, міщан і селян. Ред.О. Попович. Р. VIIІ. Кн. 1. – Чернівці: Руська Бесіда; Печ. Р. Екгардта, 1892. – 16 с.

Журнал «Бібліотека для молодіжи», згодом (з 1890 чи 1891 року до 1894) — «Ілюстрована бібліотека для молодіжи, селян і міщанства» видавався товариством «Руська Бесіда» в Чернівцях. Редактором журналу був Омелян Попович. У фондах музею зберігається 15 номерів цього журналу. Журнал видавався щомісячно і мав формат невеликої книжечки. Саме у цьому примірнику вміщено зимове оповідання Олени Пчілки «В яслях».

2. Дзвінок: Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі. — Р[ічник] ІІ. — Ч[исло] 2, 15 (27) січня / [Видає і за редакцію одвічає Володимир Шухевич.] — Львів: [Друкарня Товариства імені Шевченка. Під зарядом К. Беднарского], 1891. — С. 9—16.

«Дзвінок» — ілюстрований художньо-педагогічний журнал для дітей і молоді. Виходив у 1890—1914 рр. у Львові двічі на місяць. Мав підзаголовок «Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі».Свої твори для дітей: казки та поезії, оповідання та фольклорні записи  тут публікувала і Олена Пчілка публікувала у львівському дитячому тижневику «Дзвінок». У фондах музею зберігається 3 номери журналу «Дзвінок». «Діти» Олени Пчілки надруковано у цьому випуску журналу.

3. Молода Україна: Часопись для дітей старшого й меншого віку (додаток до «Рідного краю»). — 1911. — № 5 Апріль (квітень). / Уложила [редакторка-видавниця] Олена Пчілка. [Малюнки Т. Сирокомського] — К.: Друкарня 1-ої Київської Друкарської спілки, 1911. — 32 с.

«Молода Україна» — дитячий журнал, що виходив у Києві впродовж 1908-1912 рр. та в 1914 р. з ініціативи і за редакцією Олени Пчілки.  Зміст журналу складали переважно літературні твори, а також науково-популярні статті, матеріали під постійними рубриками «Загадки», «Сміховинки», «Задачі, ребуси, шаради», покликані розвивати ерудицію та розважати читачів. Основну площу займали проза малих форм (оповідання, казки) та поезія.  Водночас Олена Пчілка і сама сюди писала цікаві тексти. Зокрема, у цьому номері стаття «Світознання: Коралі» під псевдонімом Бабуся [О. Пчілка].

4. Збірка «Ялинка. Як упорядковувати дитячі свята» /Упорядн. Черкасенко С.- Київ: Український учитель, 1912.- 416с.

5. Сніжинки: Вірші, оповідання, колядки і щедрівки з нотами. Збірничок перший (Різдво) / Уложив М. Я. [М. Рудинський]. [Художник А. Боцула]. — Полтава: [Друкарня «Труд»; Літ[ографія] т[оварист]ва Друкар[ської] справи, 1917. — 32 с.; ноти. — (Педагогічне Бюро Полтавського Губернського Земства).

У цьому різдвяному збірнику надруковано вірш Олени Пчілки «Перший сніг».

6. Стешенко О. Рідні колоски: Читанка для молодших класів гімназії. Частина 1. З рисунками та малюнками художників: М. Бурачека, М. Жука, В. Старицької, О. Судомори, П. Холодного, Т. Шевченка. — Видання друге, виправлене й доповнене. — [К.]: Всеукраїнське Учительське Видавниче Товариство «ВСЕУВИТО», [Друкарня Акц[іонерного] Т[овариств]а М. Т. Корчак-Новицького, 1918]. — 213 с.

Читанка «Рідні колоски» — хрестоматія для дітей середнього шкільного віку (1924 —1925, у другому виданні — «Колоски життя») авторства Оксани Стешенко. У читанці зібрані найкращі твори українського письменства, загалом вона витримала чотири видання.У «Рідних колосках» надрукований переклад Олени Пчілки казки Андерсена «Садочок».

7. Наше слово. Читанка. Ч.І / укладач Василь Дога. – Київ: Видавництво «Час», 1918 – 408 с.

Читанка для 3-го і 4-го класів середньої та вищої початкової школи. У читанці «Наше слово» Василя Доги надруковано вірш «Люлі-люлі» Олени Пчілки.

8. Рідна школа. Читанка третя / Склав Спиридон Черкасенко. [Малюнки І. Бурячка]. — К.; Львів; Відень: Т[оварист]во «Дзвін». Видавництво «Українська школа». Під редакцією С. Русової, Ю. Сіpого, Я. Чепіги і С. Чеpкасенка, 1919. — 292 с.

У читанці «Рідна школа» Спиридона Черкасенка надруковано вірш «Рідне слово» Олени Пчілки.

9. Лубенець Т. Читанка: Перша книжка після граматки, з малюнками. — Видання восьме, перероблене. — К.: Видавництво «Друкарь». Державний трест «Київ-Друк». Друкарня Ч[исло] 8, [1922]. — 104 с.

10. Новим шляхом: Книжка для другого року навчання в сільській трудовій школі / О. Кутовий, І. Тишевський. — Москва: Центральне видавництво народів СРСР, 1929.

11. Пчілка Олена. Український дитячий театр / Упорядкування, підготовка текстів, передмова, текстологічні коментарі Лариси Мірошниченко. — Київ: Веселка, 2015. — 439 с.

 

12. 1)«Книжка-різдвянка» Олени Пчілки (факсимільне видання). До 170-річчя від дня народження Олени Пчілки і 100-річчя видання «Книжки-різдвянки».– Київ: Веселка,2019. — 32 с.

2) Ірина Щукіна. «Книжка-різдвянка» Олени Пчілки: презентація через століття. -Київ: Веселка, 2019. – 39 с.

Ірина Щукіна – лауреатка Літературно-мистецької премії ім. Олени Пчілки Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» 2020 року. За її подачі видавництво «Веселка» зробило факсимільне відтворення книги Олени Пчілки «Книжка різдянка для дітей. Оповідання та вірші», яке вийшло у грудні 1919 року і жодного разу не перевидавалося. Крім того, лауреатка премії видала науково-популярну розповідь «Книжка-різдвянка Олени Пчілки. Презентація через століття».

 

Олена Пчілка у проєктах Педагогічного музею України

У 2019 році у Педагогічному музеї України діяла виставка виставки «Жіночі обличчя в науці». Зокрема, один стенд був присвячений Олені Пчілці.

У проєкті «Цитата від музи педагогіки» використано цитату Олени Пчілки «Діти – наш дорогий скарб, це – наша надія, це – молода Україна».

Онлайн-проєкт «Педагогічна мапа Києва» розпочато саме з ознайомленням наших читачів з київською вулицею Олени Пчілки. Вулиця Олени Пчілки знаходиться в Дарницькому районі міста Києва.

Директор музею та співробітники неодноразово брали участь у Всеукраїнських Косачівських педагогічних читаннях, організованих Волинським інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Також Олена Пчілка часто фігурує і в інших проєктах музею, пов’язаних з представленням дитячої літератури з фондів музею та жінок в освіті.

Олена Пчілка – одна з найосвіченіших жінок свого часу. Стала відомою не тільки як письменниця, а й як журналістка, публіцистка, академік, перекладач, видавець, літературний критик. Вона адаптувала чимало світової класики (Гюго, Гете, Андерсена) і знала більше 5 іноземних мов.

Підготувала

наукова співробітниця

Валентина Єфімова