230 років від дня народження Григорія Яхимовича (1792–1863), українського церковного та громадсько-політичного діяча, теолога

Народився Григорій Яхимович в селі Підбірці поблизу Львова 16 лютого 1792. Навчався у Львівській німецькій гімназії. У 1818, закінчивши Інститут св. Августина у Відні, отримав звання доктора богослов’я. Після повернення до Львова очолив кафедру релігії у Львівському університеті (з 1819), був професором педагогіки (з 1825) та теології (з 1837). Працював на посаді ректора Львівської греко-католицької семінарії, каноніком митрополичого капітулу і «ректором магніфікус» Львівського університету.

У 1848 імператор Фердинанд I іменував його єпископом-ординарієм Перемишльської єпархії. У тому ж 1848 Головну Руську Раду. З 1860 Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель Української греко-католицької церкви.

Автор численних проповідей та богословських праць. Разом з Михайлом Куземським відкривав народні школи. Добивався запровадження викладання української мови у школах Галичини, вимагав від духовенства вживання української мови під час проповідей, збереження православного церковного обряду, відстоював кириличну писемність.

Крім церковної і суспільно-політичної діяльності, захоплювався астрономією і технікою. Написав декілька досліджень, сконструював машину для косіння трави, розробив план пароплавного сполучення на річці Сян.
Помер у Львові 17 (29) квітня 1863. На його похорон зібралося близько 20 000 осіб.

І після смерті про Григорія Яхимовича пам’ятали. У Тернопільській гімназії члени таємного учнівського товариства української молоді «Громада», яке заснував у 1863 Іван Пулюй, збирали гроші на стипендію імені Григорія Яхимовича.

Сьогодні в Україні діє ГО Фундація імені Григорія Яхимовича, яка закликає до добрих справ і гуртує українців навколо ідеї любові до ближнього, займається аналітичним  дослідженням стану співробітництва громад в Україні.
Детальніше. Площанський Ф. Митрополит Григорій Яхимович // Незалежний культурологічний часопис «Ї», 2017: http://www.ji.lviv.ua/n87texts/mytropolyt_yakhimovych.htm

Гальтон Френсіс – англійський психолог, антрополог, географ, статистик, засновник диференціальної психології та психометрії. Був першим вченим, що чітко сформулював питання про роль природи та виховання у розвитку, а також поняття обдарованості. Почесний доктор Оксфордського та Кембриджського університетів.

Френсіс Гальтон народився 16 лютого 1822 в Бірмінгемі. Був двоюрідним братом Чарльза Дарвіна. З 1838 навчався медицині в Бірмінгемському госпіталі, з 1839 – в Кінгс-коледжі Лондона на медичному відділенні. У 1840 вступив до Кембриджського університету (Триніті-коледж) для занять математикою та природничими науками, але після смерті батька кинув навчання та подався в мандри. Спочатку поїхав на Близькій Схід, потім кілька років жив у Шотландії, на власні кошти організував експедицію до Південно-Західної Африки. Свої багаторічні спостереження за природними явищами Гальтон узагальнив у книзі «Метеорографіка» (1863), яка була першою спробою наукового розгляду явищ погоди на Землі.

На початку 1860-х Ф. Гальтон звернувся до проблем психології. Перша його стаття була присвячена стадному інстинкту у людини. З урахуванням експериментальних і математичних методів учений розробив вчення про існування індивідуально-психологічних відмінностей – диференціальну психологію.

Улюбленим висловом Ф. Гальтона був: «Все, що можна порахувати, — рахуйте!». Значним відкриттям стало впровадження у психологію нових математичних методів, переважно статистичних. У своїй новаторській книзі «Спадковий геній» (1869)  Гальтон проаналізував біографічні дані відомих учених і лікарів. У цій праці дослідник уперше показав, яким чином статистичні методи можуть використовуватись у вивченні індивідуальної обдарованості.

В 1888 учений опублікував  працю «Природна спадковість», в якій узагальнив результати всіх своїх емпіричних і статистичних досліджень і пояснив своє нове відкриття – коефіцієнт кореляції (міру зв'язку між ознаками). Книга мала надзвичайне значення для розвитку психологічних досліджень: ідеї Гальтона були на часі, і дослідники продовжили розробку кореляційного методу.

Ф. Гальтон цікавився також дактилоскопією (дослідження конфігурації папілярних ліній на пучках пальців рук із метою встановлення ідентичності). Дослідивши тисячі узорів на пальцях, у 1892 вчений опублікував у Лондоні книгу «Відбитки пальців», у якій виклав результати своїх досліджень. Особливо оцінили це відкриття в 1911, коли з Лувра вкрали знамениту картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». На склі рами збереглися відбитки пальців, тож за ними було спіймано злодія.

Ф. Гальтон помер 17 січня 1911 після затяжної хвороби в маєтку Хейзлмір біля Лондона. Його тіло лежить у фамільному склепі на відгородженій сімейній ділянці цвинтаря Claverdon.