My Calendar

Week of Сен 27th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
27.09.2021
28.09.2021
29.09.2021
30.09.2021(1 event)

All day: Михайло Драгоманов: 180 років

All day
30.09.2021

30 вересня 1841 року народився український учений-історик, літературознавець, публіцист, філософ, просвітитель, педагог, суспільно-політичний і громадський діяч - Михайло Драгоманов (1841–1895).

Народився Драгоманов на Полтавщині у небагатій дворянській сім’ї, яка походила з козацької старшини. Навчався у повітовому училищі у Гадячі, у полтавській гімназії. Вищу освіту здобув у Київському університеті на історико-філологічному факультеті.

З ініціативи Драгоманова та інших студентів Київського університету, з дозволу Миколи Пирогова, у вересні 1859 року було відкрито першу недільну школу у Києві, де безпосередньо працював і Драгоманов. Діяч підтримував ідею створення й інших недільних шкіл, писав для них навчальну літературу. Після закриття недільних шкіл, працював у Другій київській гімназії.

Успішно закінчивши Київський університет, працює у ньому приват-доцентом, а згодом штатним доцентом. У 1870 році захистив магістерську дисертацію й отримав дозвіл на трирічний виїзд за кордон, де працював у європейських бібліотеках та слухав лекції в університетах. Після повернення викладав історію в Київському університеті, став активним діячем Громади. Через активну громадянську позицію, яка була в центрі його наукових інтересів, у 1875 році був звільнений з університету й змушений емігрувати. Спочатку працював у Львові, потім перебрався до Женеви, де прожив 15 років, там почав видавати збірник «Громада». У 1889 році Драгоманов приймає запрошення Вищої школи (пізніше університету) у Софії (Болгарія) й повертається до викладацької діяльності.

Виступав з критикою Емського указу, долучився до створення нового фонетичного правопису, який так і не увійшов у вжиток, проте отримав назву «драгоманівка».

Педагогічні погляди й ідеї Драгоманова тісно пов’язані з його ідеологічними, науковими інтересами та громадською діяльністю. Він приділяв значну увагу проблемам виховання дітей та молоді, опублікував значну кількість статей з питань шкільної освіти («Земство і місцевий елемент в народній освіті», «Про педагогічне значення малоросійської мови», «Народні школи» та ін.). У цих публікаціях вчений порушував питання важливості української навчальної книги для становлення й розвитку національної школи. Також є автором документально-публіцистичної праці «Про школи на Україні» (1878), де вказує причини й витоки відсутності національної школи в Україні й шляхи національного українського відродження через школу, освіту, виховання дітей та молоді.

Помер Михайло Драгоманов у Женеві у 1895 році на 53-му році життя.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 180 років з дня народження Михайла Драгоманова відзначається на державному рівні.

Детальніше про Драгоманова та його педагогічні погляди і діяльність читайте у статті Сухомлинської О. В.: http://pedagogicaljournal.luguniv.edu.ua/archive/2012/N4/article/8/Suhomlynska_ua.pdf  та Міхна О. П. на сайті музею: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/dragomanov/

#ПедагогічнийКалендар2021

01.10.2021
02.10.2021
03.10.2021(1 event)

All day: Агапій Шамрай: 125 років

All day
03.10.2021

125 років від дня народження Агапія Шамрая (1896–1952), українського літературознавця, педагога

Народився Агапій Пилипович Шамрай 3 жовтня 1896 в заможній селянській родині в містечку Миропілля (тепер на Сумщині). Після закінченні школи в 1917 вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, згодом перейшов до Харківського університету і завершив навчання у 1921. Далі – навчання в аспірантурі за спеціальністю «історія української літератури», праця в Харківському інституті народної освіти викладачем української літератури і водночас завідування сектором старої української літератури в Інституті літературознавства ім. Тараса Шевченка (1926–1933).

У липні 1933 А. Шамрая звільнено з роботи, що мотивувалося, за словами вченого, його соціальним походженням і тим, що в своїй науковій і науково-організаційній роботі він нібито відстоював «буржуазно-націоналістичні погляди». А Шамрай подався за правдою до Москви і в результаті опинився в Удмуртському педінституті як завідувач кафедрою зарубіжної літератури в Іжевську. Його врятувала широка обізнаність в західноєвропейській та античній літературі, фахівців з якої завжди не вистачало. Одначе відголоски харківської історії докотились і до Удмуртії. У 1937 вчений змушений був шукати притулку аж в Узбекистані у Ферганському педінституті, де пробув 2 роки і, зрештою, йому вдається влаштуватися у Пермському педінституті (тоді Молотовському) і університеті на більш тривалий час – до 1944.

З 1944 і до кінця життя Агапій Шамрай обіймав посади професора зарубіжної літератури в Київському університеті і завідувача відділом західноєвропейської літератури, старшого наукового співробітника відділу української дожовтневої літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР.

Як згадують колишні студенти, лекції А. Шамрая були надзвичайно популярними серед студентів не лише філфаку; на них можна було зустріти і майбутніх математиків, фізиків. Як правило, він не користувався конспектом, матеріал подавав невимушено і натхненно, цитуючи оригінали, легко переходив з німецької на французьку чи англійську мови.

Активно займаючись педагогічною діяльністю, вчений не полишав дослідницької роботи, результатом чого були опубліковані численні наукові розвідки (близько 80) переважно з історії української літератури. Серед них ґрунтовні дослідження про Степана Васильченка, Михайла Коцюбинського, Олексу Стороженка, Якова Щоголіва, Миколу Костомарова, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Левка Боровиковського, Григорія Квітку-Основ’яненка та ін. Упорядкував збірку наукових праць «Харківська школа романтиків» (1930). Автор підручника для курсів українізації та шкіл «Українська література» (1927, 2-е вид. 1928). Під керівництвом вченого на початку 1950-х було здійснене видання першого повного зібраннятворів класика української літератури Івана Котляревського зі вступною статтеюА. Шамрая.

Помер Агапій Шамрай 7 квітня 1952 внаслідок лікарської помилки на 56 році життя, похований у Києві на Байковому цвинтарі.