My Calendar

Week of Апр 19th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
19.04.2021(1 event)

All day: Густав Теодор Фехнер: 220 років

All day
19.04.2021

220 років від дня народження Густава Теодора Фехнера (Gustav Theodor Fechner; 1801–1887), німецького фізика, філософа, засновник психофізики

 

Народився Густав Теодор Фехнер 19 квітня 1801 у Грос-Зерхені (нині с. Жаркі-Великі в Польщі). Закінчив медико-хірургічну академію в Дрездені. У 16 років був зарахований на медичний факультет Лейпцизького університету. Ступінь доктора медицини отримав в 1822. Протягом 12 років заробляв на життя перекладами довідників з фізики і хімії, а також читав лекції в університеті і публікував результати своїх фізичних досліджень.

В 1835 отримав престижну посаду професора в університеті Лейпцига, але потім впав у депресію, яка тривала кілька років. Імовірно, хвороба Фехнера була невротичного характеру. Це підтверджується тим, яким дивовижним чином він вилікувався. Одужання почалося з того, що одна знайома Фехнера розповіла йому про свій сон, в якому вона годувала його сирим окостом зі спеціями, маринованим в рейнському вині і лимонному соку. Наступного дня вона приготувала цю страву і принесла Фехнеру, наполягаючи, щоб він з'їв її. Неохоче він спробував шматочок, а потім їв все більше цього окосту, заявляючи, що відчуває себе все краще. Одного разу він побачив сон, з якого чітко запам'ятав число 77. З цього він зробив висновок, що його одужання займе 77 днів. Так воно і сталося.

Самопочуття Фехнера покращилося настільки, що депресія перейшла в ейфорію. Його стали переслідувати галюцинації, він почав стверджувати, що Бог вибрав його, щоб розкрити всі таємниці світу. У цьому стані Фехнер розробив так званий принцип задоволення, пізніше З. Фрейд скористається ним у своїй роботі. У 1844 Фехнер, отримавши невелику пенсію, за станом здоров'я був звільнений з університету, хоча всі наступні 43 роки життя його здоров'я залишалося чудовим. Помер Фехнер 18 листопада 1887 у віці 86 років.

22 жовтня 1850 – важлива дата в історії психології. Вранці того дня Фехнера – коли він ще лежав у ліжку – осяяло, що існує закон, що встановлює зв'язок між мозком і тілом: цей закон може бути виражений через кількісне відношення між психічним відчуттям і фізичним подразником. Фехнер дійшов висновку, що підвищення рівня подразнення не викликає ідентичного зростання інтенсивності відчуття – зі збільшенням інтенсивності подразнення в геометричній прогресії інтенсивність відчуттів зростає лише в арифметичній. Наприклад, звук дзвіночка, доданий до звучання ще одного дзвіночка, позначається на відчуттях набагато більшою мірою, ніж звук того ж дзвіночка, доданий до звучання десяти дзвіночків. Отже, Фехнер визначив, що відчуття та подразник піддаються вимірюванням, тож співвідношення між ними можна виразити у вигляді формули S = К log R, де S – величина відчуття, К – експериментально визначена константа, R – величина подразника. Співвідношення подразників до відчуття має вигляд логарифмічної кривої.

В 1860 вчений опублікував розвідку «Елементи психофізики», яку вважають першою працею з експериментальної психології. Термін «психофізика» Фехнер запропонував на означення науки, що вивчає зв'язок між психічним і фізичним світом, досліджує взаємозв'язок між психічними та фізичними процесами. Фехнер описував свої теоретичні погляди та експериментальні дані детально, в чіткій доказовій формі. Він продемонстрував, що психічні явища можна досліджувати відповідно до загальноприйнятих наукових критеріїв. Учений подав приклад своїм сучасникам, і це стало початком наукової психології.

20.04.2021
21.04.2021
22.04.2021
23.04.2021
24.04.2021(1 event)

All day: Іван Верхратський: 175 років

All day
24.04.2021

Іван Верхратський був видатним педагогом, науковцем, громадським діячем, послідовним просвітителем і, звісно, — великим патріотом.

Іван Григорович Верхратський народився 24 квітня 1846 в селі Більче, нині с. Більче-Золоте Тернопільської області. У 1868 закінчив філософський факультет Львівського університету і природничі курси в Кракові (1874). З 1868 викладав українську та німецьку мови у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I, де його учнем був Іван Франко. Пізніше І.Верхратський також викладав природознавство в українських гімназіях Станіславова і Львова.

І.Верхратський — видавець та редактор літературно-наукового журналу «Денниця» (Станіславів, 1880), у якому публікував свої поетичні твори, реалізував себе як перекладач і вчений-біолог. Мав псевдоніми Любарт Горовський, Любарт Співомир Лосун, Подоляк, Щипавка та ін. Був членом Фізіографічного товариства у Кракові (1873), Товариства «Просвіта», Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (з 1899) і першим головою його математично-природничо-лікарської секції.

Мовознавчі зацікавлення вченого у галузі діалектології виявлялися у таких напрямах: класифікація говорів південно-західного наріччя, ґрунтовний і широкий опис говорів та говірок, тлумачення походження етнонімів. Він є автором наукових праць з української діалектології й лексикології, а саме: «Знадоби до словаря южноруского» (1877); «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899-1901), «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін. І.Верхратський заклав основи української науково-природознавчої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної» (1864-1879).

У роки вчителювання працював над поширення української мови в науці й освіті. Писав українські підручники для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії, перекладав їх з польської, німецької та російської мов. Опрацював українською мовою (за Е. Гіклем) підручник «Ботаніка для шкіл низших гімназіяльних і реальних» (1873), за О.Ростафінським — «Ботаніка на низші кляси шкіл середних» (1893) і «Ботаніка на висші кляси шкіл середних» (1896), підручник з мінералогії (за М. Ломницьким, 1893, 1898). Крім перекладних шкільних посібників, написав самостійно «Зоологію» для І і ІІ класів (1895, 1899, 1906, а за ред. М.Мельника вийшло її видання в 1921), «Ботаніку для І і ІІ класів» (1905, 1912, за ред. І.Сметанського 1922). 1897 опубліковано підручник із «Соматології». Гостро виступав проти русифікації, обстоював фонетичний правопис. Видав праці «У справі народного язика» (1873), «В ділі управильнення правописі» (1880).

У фондах Педагогічного музею зберігається підручник І.Верхратського «Ботаніка» (Львів, 1922).

Іван Верхратський помер 29 листопада 1919. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

25.04.2021