160 років від дня народження Альфреда Норта Вайтгеда (Alfred North Whitehead; 1861–1947), британського математика, філософа, педагога

Народився Альфред Норт Вайтгед 15 лютого 1861 в м. Рамсгіт, Великобританія. Його життя і творчість поділяються за місцем і за характером інтересів на три періоди: кембриджський, лондонський і гарвардський. У Кембриджському університеті, куди він вступив в жовтні 1880, Вайтгед займався математикою, математичною логікою і фізикою. До цього періоду відноситься тритомна праця Вайтгеда і його колишнього студента Бертрана Рассела «Principia Mathematica». Надзавданням цієї роботи було охопити логічною схемою все наявне математичне знання. Влітку 1910 після 30-річного кембриджського періоду він переїжджає в Лондон і займається там філософією науки і проблемами освіти. У 1924 у віці 63 років Вайтгеда назавжди покидає Британію і стає професором Гарвардського університету.

Педагогічна діяльність Вайтгеда у відомих університетах в Лондоні, Кембриджі, Единбурзі змусила його критично переосмислити систему освіти, що панувала тоді в Європі. Як президент Асоціації математиків, він виступив 1916 з доповіддю про цілі освіти, де заявив: «Культура полягає в активності думки та сприйнятливості до краси та людяності почуттів. Уривки інформації не мають нічого спільного з нею». Він наполягав на тому, що завдання викладача — не в тому, щоб вбити в голову учня якомога більше відомостей, а в тому, щоб сприяти його саморозвитку. Вайтгед також виголосив у цій доповіді міркування про співвідношення свободи та дисципліни в освітньому процесі. Цей та інші виступи Вайтгеда зробили його ім'я відомим у гуманітарних колах. У книзі «Цілі освіти і інші нариси» («The Aims of Education and Other Essays»), багато в чому перегукуючись з Дж. Дьюї, Вайтгеднаголошував, що освітній процес має полягати не у засвоєнні усталених істин, а в залученніучнів до вирішення проблем, в інтенсифікації уяви. Свою лекційну діяльність Вайтгедпродовжував до 1937, а останню лекцію («Безсмертя») прочитав у 80 років. Великим успіхом користувалися і філософські вечори в його будинку.

Альфред Вайтгед сформулював принцип: «... просування цивілізації виражається узбільшенні кількості важливих операцій, які ми можемо виконувати, не замислюючись». Він увів у науковий обіг термін «creative ability» — креативні здібності.  У своїй книзі «Пригодиідей» («Adventures of ideas») неодноразово акцентував на думці, що нові ідеї є комбінацією старих.

Помер Альфред Норт Вайтгед 30 грудня 1947, його тіло було піддане кремації, неопубліковані рукописи та листи спалено, похорону не було.

210 років від дня народження Домінго Фаустіно Сарм'єнто (Domingo Faustino Sarmiento; 1811–1888), аргентинського політика, педагога, письменника

Домінго Фаустіно Сарм'єнто народився 15 лютого 1811  в м. Сан-Хуан на заході Аргентини. У п'ятирічному віці років він розпочав навчатися у місцевій «ШколіБатьківщини». Тут учням прищеплювали почуття рівності: незалежно від соціальногопоходження вони були зобов'язані звертатися один до одного «сеньйор». У школі він провчився 9 років, а продовжив навчання у дядька, священика Хосе де Оро. Саме йому, — якзізнавався Домінго Фаустіно, — він був зобов'язаний схильністю до громадської діяльності,любов'ю до свободи і вітчизни. Разом з дядьком вони заснували школу, яку відвідували двадорослих брати. Це був перший педагогічний досвід Сарм'єнто. До педагогічної діяльності він повернувся у 1831 в Чилі.

Повернувшись на батьківщину, Сарм'єнто продовжив педагогічну діяльність і домігся відкриття публічної школи для дівчаток — Колехіо Санта-Роса. Молодий педагог вважав, що успішна реформа суспільства можлива лише через розвиток системи шкільної освіти, яка має охоплювати і жінок. Він розробив програму занять, поєднавши в ній основні шкільні предмети і практичне застосування отриманих знань в домашньому господарстві. Для розвитку у дівчаток почуття рівності вводилася шкільна форма.

Школа формує національну єдність, — вважав Сарм'єнто. Він надавав школі роль важливого агента соціальних змін, а вчителя, який навчає дітей граматики та арифметики, ставив на перше місце. Очоливши на початку 1860-х раду з народної освіти, Сарм'єнто розпочав реформу освітньої системи Буенос-Айреса: виступив з ініціативою викладання іноземних мов, музики і співу в державних школах; домігся збільшення кількості вчителів-жінок і відкриття нових шкіл. Для фінансування освітніх програм він запропонував використовувати кошти від продажу муніципальної власності, а також податку на спадщину, частини доходів від лотерей.

У 1868 Сарм'єнто був обраний президентом Аргентини. За часів свого президентства (1868-1874) провів низку реформ, спрямованих на розвиток інфраструктури, економіки та культури Аргентини. Його програми розвитку країни сприяли зростанню сільського господарства. За його правління було зведено залізниці й шосейні дороги, шпиталі, бібліотеки, школи: він брав активну участь у створенні Аргентинської національної обсерваторії, Академії Наук.

Пізніше Сарм'єнто активно підтримав в кампанію за утвердження в країні світської освіти (1881-1884). Він, як і раніше, вважав шкільну освіту основою цивілізації. І вприйнятому 1884 законі про загальну обов'язкову початкову безкоштовну світську освіту булайого велика  заслуга.

Помер Домінго Фаустіно Сарм'єнто у 1888. У річницю його смерті (11 вересня) в Аргентині відзначається День вчителя.