Сьогодні – 27 січня - 230 років від дня народження письменника, перекладача, педагога, культурно-освітнього діяча Петра Гулака-Артемовського (1790–1865).

Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в м. Городище на Черкащині в сім’ї священника. Навчався у Київській академії, але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині, у приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.

У 1817 переїжджає до Харкова і вступає до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки попечителю Харківського навчального округу графу Потоцькому, затверджений Радою університету лектором польської мови. З 1820 викладав також російську історію, географію та статистику. З 1818 викладав французьку мову в Харківському інституті шляхетних дівчат, а з 1827 керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. У 1821 Гулак-Артемовський здає кандидатський і магістерський іспит, захищає дисертацію та отримує ступінь магістра. Педагогічна кар’єра продовжується: у 1828 він стає ординарним професором, а з 1841 — ректором Харківського університету. Крім того, П. Гулак-Артемовський належав до засновників «Українського журналу», був членом Королівського товариства друзів науки у Варшаві.

Гулак-Артемовський широко відомий як байкар та письменник, а от його педагогічні погляди практично не досліджені. У фондах Педагогічного музею України зберігається книга М. Халанського та Д. Багалія «Историко-Филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования» (Харків, 1908), в якій зібрані спогади про викладачів і студентів Харківського університету та їх біографії. Там міститься і стаття про Гулака-Артемовського, його біографія та інформація про його перші кроки як студента, а згодом викладача, ректора Харківського університету.

Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові.

Творчість Петра Гулака-Артемовського вивчають за шкільною програмою у 9 класі.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» 230 років з дня народження Петра Гулака-Артемовського відзначається на державному рівні.

Григорій Честахівський народився 30 січня 1820 в сім’ї військового поселенця в Новій Празі Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). В дитинстві у нього виявився хист до малювання. Першими його наставниками були сільські іконописці. Григорій Миколайович навчався в Петербурзький Академії мистецтв з 1843, а в 1854 отримав звання вільного художника історичного й портретного живопису. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст. Своє навчання змушений був поєднувати з чиновницькою службою, а саме служив у Департаменті військових поселень (до 1858) та в Канцелярії Капітулу орденів (до 1883).

ГригорійЧестахівськийбув одним з найближчих друзів Тараса Шевченка, знаходився з ним поруч в останні роки життя, написав спомини про поета, став ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. ГригорійЧестахівськийврятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на Батьківщину а також малює сцени прощання з Кобзарем. Серед олійних робіт художника відомі: «Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві».

Свої останні десять літ життя Григорій Миколайович майже безвиїзно жив у Качанівці, де йому надав притулок український поміщик Василь Тарновський. ПомерГригорійЧестахівський в 1893 в Петербурзі, похований в с. Качанівці на Чернігівщині.

31 січня 150 років тому народився видатний український мовознавець, літературознавець, фольклорист, педагог, професор Київського університету - Володимир Перетц (1870 – 1935).

Володимир Перетц був одним з перших дослідників «шевченкового вірша» та  автором понад 300 праць з історії давньоукраїнської літератури, мови та фольклору. Вченого називали «батьком» українознавства. В. Перетц – засновник відомого «Семінарію руської філології», очільник філологічної секції Українського наукового товариства та редакції «Записок» УНТ, член Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Брав активну участь у заснуванні Української академії наук, створенні об’єднань українських науковців. Володимир Перетц  є одним з авторів офіційного звернення до уряду «Об отмене стеснений малорусского слова» (1905), в якому містилася вимога щодо права на вільне вживання і друк українською мовою. Перетц був рішучим супротивником будь-якого втручання «партії й уряду» в наукові процеси.

За свою активну проукраїнську діяльність у 1930-х рр. зазнав переслідувань,  був засланий до Саратова, де невдовзі і помер (1935). Здоров’я вченого було підірване втратою улюбленої справи та переслідуваннями.