150 років від дня народження Олександра Черняхівського (1869–1939),українського лікаря-гістолога, педагога, громадського діяча

Олександр Григорович Черняхівський народився 9 грудня в 1869 в селі Мазепинці (Київщина). Після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Київського університету, який закінчив у 1893. Далі залишився в університеті і працював на кафедрі фізіологічної хімії та в лабораторії загальної хімії під керівництвом професора Реформатського. В 1900 склав докторський іспит. 1911 по 1915 читав лекції в Київському Фребелівському інституті. З 1921 завідував кафедрою гістології та ембріології Київського медичного інституту. У 1921–1929 завідував такою ж кафедрою в Київському ветеринарному зоотехнічному інститут. З 1934 полишив викладацьку діяльність та перейшов на виключно дослідницьку роботу в Київський інститут експериментальної біології та патології та в Інститут клінічної фізіології УАН.

Олександр Черняхівський володів французькою, іспанською та німецькою мовами, займався перекладами художньої та філософської літератури, здійснював переклади гістологічних підручників та передових наукових статей. Він був одним із першим науковців, які перекладали профільну літературу українською мовою. Разом зі своїм братом Євгеном вони працювали над формуванням українсько-російського медичного термінологічного словника. За його редакцією у 1925 вийшов словник української гістологічної термінології. Разом з братом, в період відновлення української державності, він був засновником Українського державного університету, а саме, його медичного відділення, а також Жіночого медичного університету. О. Черняхівський – невтомний популяризатор медицини, а головне, медицини українською. Разом із дружиною вони були представниками плеяди україномовної інтелігенції Києва. Його дружина, Людмила Черняхівська-Старицька була донькою одного з корифеїв українського театру – Михайла Старицького та племінницею композитора Миколи Лисенка. О.Черняхівський створив потужну київську гістологічну школу, яка прославилася на весь світ завдяки роботі професора-керівника. Його учні в різні часи завідували профільними кафедрами в Києві, Донецьку, Дніпрі.

Починаючи з 1929  Україною прокоилася низка гучних сфабрикованих справ. За справою «СВУ» подружжя Черняхівських отримало по 5 років ув’язнення, яке потім замінено на відповідний термін заслання. Величезний авторитет О. Черняхівського вплинув на дозвіл займатись викладацькою та науковою роботою в Сталінському медичному інституті (сьогодні – Донецьк).

У 1935  О. Черняхівський повернувся до Києва і працював у Київському інституті експериментальної біології і патології та в Інституті клінічної фізіології УАН. Але життя сім’ї Черняхівських в той час переповнене трагедією та стражданнями. В 1938  повторно заарештували їх єдину доньку, поетесу Вероніку. Приводом для затримання слугувало, нібито, шпигунство на користь Німеччини. В тому ж році її розстріляли в Києві, натомість батькам повідомили про її заслання до Сибіру. Подружжя намагалося зробити все, аби врятувати доньку, але численні листи та прохання не принесли результату.

Помер Олександр Черняхівський 21 грудня 1939.

Еллен Кей народилася в м. Сундхольм в Швеції 11грудня 1849. Її батько був політичним діячем і відомий як засновник Шведської аграрної партії. Освіту вона отримувала вдома; мати навчала її грамоті та арифметиці, а гувернантка – іноземним мовам.

У 1974 Еллен переїжджає в Данію, де починає займатися викладацькою діяльністю в народних інститутах. Вона мріяла про заснування народного інституту на батьківщині в Швеції, але її ідея не реалізувалась. З 1880 працює викладачкою в коледжі для дівчаток в Стокгольмі.

У літературній діяльності Е. Кей зверталася до таких тем: права та обов’язки жінки, взаємовідносини між старшим і молодшим поколіннями. Писала про материнські почуття, про взаємодію особистості і суспільства тощо. Її головні праці — «Любов і шлюб») та «Вік дитини») З метою поширення своїх Кей подорожувала по Німеччині і Австрії, де читала лекції про проблеми виховання дітей. Її погляди стали основою для багатьох педагогів.

Еллен Кей —авторка концепції вільного виховання. Нововведення, які вона привнесла в педагогіку і сьогодні залишаються актуальними. Її методологія виховання передбачала надання дитині можливості розвиватися відповідно до її характеру та особистісних особливостей. Ключовим моментом у вихованні Еллен Кей вважала роль матері в розвитку дитини. Тільки домашнє виховання, на її думку, дає простір розвитку індивідуальності дитини. Розкриття здібностей вихованця — покликання педагога. Свобода у виборі наук і відмова від нецікавих предметів для вивчення є основою концепції вільного виховання Кей.

У фондах Педагогічного музею зберігається одна з головних праць педагогині — «Век ребенка» (2-ге вид.,1910).

Померла Еллен Кей у 1926.

Теодюль Рібо народився 18 грудня 1839 в Бретані в м. Генгані. Навчався в ліцеї міста Сен-Брійо, а пізніше став членом його адміністрації. Через два роки переїхав до Парижа.У столиці Франції закінчив Вищу нормальну школу і отримав докторський ступінь в 1875.

У 1876 заснував журнал «Філософський огляд» («Revue philosophique»), у якому друкувалися праці не тільки французьких, а й іноземних авторів.

У 1885 Рібо заснував в Парижі товариство фізіологічної психології і став професором в Сорбонні, в 1888 році отримав професуру в Колеж де Франс, де незабаром став директором першої психологічної лабораторії.

У 1889 в Парижі організував I Міжнародний психологічний конгрес з метою зміцнення міжнародних зв'язків і співпраці психологів різних країн. На думку Жана Піаже: «Від Рібо у французьких психологічних школах починається традиція широкого застосування в якості експериментального матеріалу патологій і хворобливих станів».

Праці Рібо з психології відрізняються легкістю викладу, великою кількістю строго перевірених медичних фактів і обережністю у висновках. Як психолог-емпірик, Рібо намагався сформувати психологію як науку точну, в якій особисті світоглядні стереотипи дослідника будуть зайвими. Вчений ставив перед науковою психологією завдання дослідження конкретних фактів психічного життя людини та їх зв'язків із фізіологічними та соціальними умовами і вважав, що психологія має бути експериментальною.

Т. Рібо досліджував розвиток творчого мислення у зв'язку з розвитком уяви і встановив три періоди цього розвитку: перший охоплює дитинство, підлітковий вік, іноді і наступні роки; в цей період уява суб'єктивна, незалежна від розуму. Другий період характеризується антагонізмом між чистою суб'єктивністю уяви і об'єктивністю розумових прийомів. У третьому періоді уява стає раціоналізованою і «зникають юнацькі мрії». Лише у деяких людей, в результаті збагачення уяви розумовими прийомами, вона не згасає, а набуває рис творчого характеру. Зіставляючи сутність уяви та волю, Т. Рібо зазначав: «Воля і уява мають телеологічний характер, діють тільки з огляду на яку-небудь мету ... Творча уява в своїй довершеній формі прагне проявитися в зовнішньому світі, виявитися у творінні, яке існувало б не лише для творця, але і для всіх. І навпаки, у простих мрійників уява залишається всередині у вигляді невиразного абрису, вона не втілюється в естетичне або практичне творіння».

Праці Рібо значною мірою вплинули на подальший розвиток французької психології та таких психологів як П'єр Жане, Анрі Валлон, Андре Омбердан та ін. Теодюль Рібо відомий також своєю руховою теорією довільної уваги та уявлення, а також роботами про психологію почуттів.

Помер Теодюль Рібо 9 грудня 1916.

Юліан Кобилянський народився 26 грудня 1859 в м.Ґурагумора на Буковині (нині м. Ґурагумора, Румунія). Брат відомої письменниці Ольги Кобилянської.

Навчався в Сучавській гімназії, Чернівецькому та Ягеллонському університетах. Працюваву гімназіях у містахРадівці, Сучава  (нині обидва в Румунії), Чернівці таКоломия.У 1897—1922 професор у 2-й Чернівецькій гімназії.

Юліан Юліанович — укладач українсько-німецько-латинських словників. Написав праці «Педагогіка для педагогічних училищ» (1900), «Естетичне виховання в гімназії» (1901) та інші; підручники з класичних мов для українських гімназій. Займався перекладом творів Генріха Гейне, Фрідріха Шиллера. Очолював українське шкільне товариство «Сковорода».

У фондах Педагогічного музею зберігається праця педагога — «Латинсько-український словар для середніх шкіл» (1912).

Помер Юліан Кобилянський11 вересня 1922 в м. Чернівці.