Культурно-освітні програми

Events in Ноябрь 2024

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 19.01.2017 by Валентина Єфімова

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» пропонує відвідувачам свої культурно-освітні програми. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://niez.com.ua/events/cult-activities

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Міжнародна конференція «Трансформація музичного театру в сучасних умовах»
Posted on 19 декабря, 2024 Posted by admin
Вебінар «Педагогині: Пелагея Литвинова-Бартош»
Posted on 17 декабря, 2024 Posted by admin
Захід «Різдвяно-новорічні атрибути України» у шкільному музеї
Posted on 16 декабря, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Наукова конференція «Музей в епоху метамодерну: сучасні виклики та нові горизонти»
Posted on 16 декабря, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Майстер-клас зі створення різдвяної листівки
Posted on 16 декабря, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Стародруки латинським шрифтом у зібранні Педагогічного музею України
Posted on 11 августа, 2014 Posted by admin
Екскурсія вихідного дня: 100 років слави морської піхоти України
Posted on 17 июня, 2018 Posted by Валентина Єфімова
600 школярів Черкащини присвятили свої роботи «Кобзареві»
Posted on 11 марта, 2017 Posted by Валентина Єфімова
«СпівДія заради дітей»
Posted on 18 апреля, 2022 Posted by Валентина Єфімова
Педагогічний музей України вітає всю освітянську спільноту з Днем знань та початком нового навчального року!
Posted on 31 августа, 2024 Posted by admin

1 All day: Отто Саломон: 175 років All day 01.11.2024 Отто Саломон (Otto Salomon; 1849–1907), шведський педагог, автор шведської (“Нееської”) системи трудового навчання Отто Саломон народився 1 листопада 1849 в Гетеборзі, у заможній єврейській родині. Після закінчення середньої школи (1868) навчався в Стокгольмському технологічному інституті та у сільськогосподарському інституті Ултуни, однак навчання не завершив. Педагогічну діяльність розпочав у м. Неес, приблизно за 30 км від Гетеборга, де його дядько, підприємець Август Абрахамсон, мав великий маєток. У 1872 вони разом заснували професійну школу для хлопчиків, у 1874 – для дівчат, а у 1875 – навчальний центр для вчителів. О. Саломон є засновником системи ручної праці – «слойд» (термін походить від давнього скандинавського слова «slöjd», що означає «реміснича робота» або «ручне мистецтво»). Ідея Саломона полягала в тому, щоб зробити фізичну роботу елементом загального навчання. Він розрізняв теоретичну освіту та формувальну освіту. Перша – це набуття знань і вмінь через вивчення певного шкільного предмета. Друга пов'язана з розвитком розумових і фізичних здібностей: «Виховання розуму не полягає в захаращуванні його великою кількістю фактів. Освіта, культура розуму – це те, що залишається, коли забув те, чого навчився в школі». З 1880 по 1907 рік 4000 вчителів Швеції та ще 1500 з 40 інших країн відвідували семінари, організовані Саломоном у Неесі. Щоденна програма складалася з 6–7 годин ручної праці та 1–2 годин теоретичних занять і дискусій, причому теоретичну частину Саломон вважав найважливішою. Вона стосувалася історії освіти та методів навчання ручного і ремісничого мистецтва, а також психології, моралі, гігієни тощо. Решту дня займали народні танці, ігри та пісні, жваві вечірки та екскурсії. Чергування навчання і відпочинку, поєднане з красою природи та гостинністю, створювало особливий клімат, який називали «духом Неесу». Дві найвідоміші педагогічні праці Саломона – «Довідник з навчальної столярної справи» (1890) та «Теорія навчального слойду» (1891) – дають повну панораму викладання ручної праці у Швеції: «З соціальної точки зору, якщо ми хочемо покласти край антагонізму між різними класами..., важливо, щоб усі поважали та цінували роботу інших людей, і щоб усі усвідомлювали, що праця, інтелектуальна чи ручна, є джерелом гідності для всіх тих, хто робить її розумно і правильно». Гідна подиву завзятість, з якою А. Абрахамсон та О. Саломон працювали, щоб зробити «нееську» систему навчання відомою в інших країнах. Вони обоє володіли німецькою, англійською та французькою мовами і щорічно їздили за кордон на один-два місяці. За підтримки шведських посольств майже у всіх європейських країнах вони запрошували науковців, політиків та шкільних вчителів відвідати Неес. На кожній із найбільших світових виставок Неес мав свій стенд. Сам Отто Саломон вів величезне листування: він обмінювався тисячами листів із послідовниками своєї системи на кожному континенті. І ця невтомна популяризація дала вражаючі результати: представники понад 100 країн брали участь у семінарі в Неесі у 1907 році, в рік смерті Саломона. Отто Саломон помер 3 листопада 1907 року в Неесі. Олександр Міхно, директор Педагогічного музею України Read more

7 All day: Сергій Максютін: 110 років All day 07.11.2024 Сергій Максютін (1914-1997) Сергій Григорович Максютін – відомий педагог, Заслужений вчитель УРСР -народився 7 листопада 1914 у селі Братське Миколаївської області. Педагогічну діяльність розпочав у 1931 (у неповних 17 років) учителем Кривопушинської семирічки на Миколаївщині. До 1940 закінчив Кіровоградський педагогічний технікум, а потім інститут. Працював інспектором шкіл Кіровоградського району. Учасник Другої світової війни. На фронт пішов добровольцем. У 1942 закінчив офіцерські курси; командир стрілецької роти. У 1943 брав участь у форсування Дніпра при визволенні Правобережжя України. Отримав тяжке поранення і звільнився в запас. За виконання завдань особливої значимості нагороджений державними відзнаками: орденами Леніна, Великої Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Трудового Червоного Прапора, знаком Пошани та десятьма медалями. У 1960 закінчив географічний факультет Одеського університету. Багаторічний директор Созонівської середньої школи Кіровоградського району (1945-78). Створив у Созонівці зразкову школу подовженого дня. У 1956 удостоєний звання Заслуженого учителя школи УРСР. У 1978 досвід роботи очолюваної ним школи було вивчено Академією педагогічних наук та схвалено колегією Міністерства освіти УРСР. Суть досвіду: забезпечення оригінального підходу до організації навчально-виховного процесу в школі продовженого дня, раціональне чергування розумової, фізичної праці і відпочинку учнів, турбота про збереження і зміцнення їх здоров'я, забезпечення всебічного розвитку школярів, формування творчої особистості, удосконалення співпраці з підрозділами обласної сільськогосподарської дослідної станції, з батьками і громадськістю. Сергій Григорович автор 18 книжок, навчальних та методичних посібників, 140 статей. У 1974 його діяльність була відзначена Дипломом переможця Всесоюзного конкурсу вчительських доповідей. Після виходу на пенсію С. Максютін продовжував працювати в Кіровоградському обласному інституті удосконалення вчителів, керуючи обласною науково-педагогічною лабораторією з актуальних проблем дальшого розвитку і вдосконалення шкіл та груп продовженого (повного) дня. З 1980 – заступник голови обласного відділення Педагогічного товариства України. Помер 31 жовтня 1997, похований у с. Созонівка Кропивницького району Кіровоградської області. Про життя і діяльність С Максютіна видано дві книги: А. Саржевський «І день, і рік, і все життя...» (2004) та Б. Хандрос «Школа радості»» (1980). На приміщенні Созонівського ліцею розміщено меморіальну дошку. Текст : Лариса Гайда Read more

15 All day: Костянтин Пяртлі: 125 років All day 15.11.2024 Костянтин Пяртлі (1899-1986), економіко-географ, педагог Народився 15 листопада 1899 в м. Могилів-Подільський на Вінничині. 1902 закінчив двокласне міське початкове училище. У 1907–10 працював телеграфістом у рідному місті, потім – у Києві. Здав екстерном екзамен на атестат зрілості (1916) й вступив до Київського університету на природничо-філологічний факультет, який закінчив 1921. У 1920-23 працював інструктором в Українлісі і водночас навчався в Київському сільгоспінституті на лісовому факультеті, якого так і не закінчив. У 1923 почав педагогічну діяльність у середній школі № 46 Києва. 1926 вступив до Київського інституту народної освіти (КІНО) на факультет профосвіти і закінчив його повний курс у 1927 з кваліфікацією викладача історичних наук. 1927 здав екстерном екзамен за курс економічного факультету КІНО. 1934 очолив новостворений відділ методики географії в Українському науково дослідному інституті педагогіки. З 1935 – у Київському університеті. 1939 захистив дисертацію, присвячену дослідженню економіки Японії й здобув науковий ступінь кандидата географічних наук. 1941 затверджений у вченому званні доцента по кафедрі економічної географії. В роки Другої світової війни – лектор на фронті, прочитав у різних частинах 1-го Білоруського фронту близько 1500 на політичні теми. Призначений на посаду підполковника-консультанта в Центральну військову комендатуру Берліна з реорганізації вищих навчальних закладів радянської зони окупації Німеччини. В 1946–47 – доцент кафедри економічної географії в Київському університеті. В 1947-61 – директор Науково-дослідного інституту географії при університеті. У 1954–56 – декан географічного факультету. З 1959 на пенсії. Читав курси «Теоретична економіка», «Економічна географія зарубіжних країн». Наукові інтереси: методологія економічної географії, теорія економіки, історія економічної географії, розміщення продуктивних сил. Опублікував понад 40 наукових праць, зокрема: «Нариси з методології і методики економічної географії капіталістичних країн» (1941); «Розміщення чорної металургії УРСР», (1949); «Історизм в трактуванні географічного середовища в економічній географії» (1949) та ін. Помер 1986 в Києві. Read more

21 All day: Павло Молоков-Журський: 130 років 12:00 дп – 1:00 дп 21.11.2024 Павло Молоков–Журський (1894 –1937), учений-агроном, геолог, педагог, краєзнавець Павло Молоков-Журський народився 21.11.1894 у с. Михайлівка Кропивницького р-ну Кіровоградської обл. Навчався у Олександрійській учительській семінарії, з якої 1912 р. його виключили за участь у революційному гуртку. 1914 р. закінчив Чорноліську лісну школу (фахова школа, заснована 1888 р. в с. Водяне, нині Кропивницького району Кіровоградської області; діє досі) й розпочав трудову діяльність викладачем комерційного училища у Єлисаветграді (нині Кропивницький). Через початок Першої світової війни виїхав до Сімферополя й працював лісовим кондуктором Таврійсько-Катеринославського округу. В 1920/1921 н.р. учителював у м. Вознесенську (нині Миколаївської області). У 1923/1924 н.р. у м. Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині) викладав українську мову і літературу на Вищих трирічних педагогічних курсах, створив краєзнавчий гурток, вів роботу з вивчення історії краю. У 1924 р. закінчив Кримський сільськогосподарський інститут. У 1924–27 рр. у Єлисаветграді викладав українську мову і літературу та агробіологічні дисципліни в педагогічному технікумі (застосовував ланкову форму навчання), організував краєзнавчий гурток, збирав відомості про місцевих діячів. Автор ювілейних статей про педагогів Сергія Смолінського та В. Харцієва. З 1927 р. – у Кременчуці: викладач у педагогічному технікумі; організатор округового краєзнавчого музею, що розміщувався при педтехнікумі в трьох великих кімнатах й мав такі головні розділи: місцевих культурних діячів, археологічний, сільськогосподарський. Створив студентський краєзнавчий гурток і керував його діяльністю, зокрема розробив план вивчення гуртківцями колективних об’єднань Кременчуччини (комун і артілей), з-поміж питань якого значне місце відведено дослідженню стану освіти: школа (охоплення нею дітей, роль учителя, позашкільне значення школи), самоосвіта (групова, індивідуальна), дошкільне виховання (в яких формах організоване, сили). Один із організаторів Кременчуцького краєзнавчого товариства, діяльність якого висвітлював у журналі «Краєзнавство» (1928, №2-3, 6-10); автор праць, виданих під егідою товариства: «Риби Кременчуччини» (1928), «Гірські породи і мінерали Кременчуччини» (1929), «Географічне положення, природа й підсоння м. Кременчука» («Кременчук (короткий довідник)», 1929). З 1932 р. – науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту геології у Києві. З 1935 р. – у Криму: науковий працівник лісового дослідного пункту Кримської обласної науково-дослідницької станції в м. Судак. Заарештований у квітні 1937 р. у справі «Спілки визволення України» за звинуваченням у «контрреволюційній пропаганді» й відправлений до Сімферопольської в’язниці. Засуджений до розстрілу. Винним себе не визнав. Розстріляний 31.10.1937 р. Місце поховання невідоме. Реабілітований у 1989 р. Текст: Олександр Міхно Read more

27 All day: Лідія Деполович: 155 років All day 27.11.2024 27 листопада 2024 р. – 155 років від дня народження Лідії Деполович (1869-1943). Детальніше про життєтворчість педагогині дізнавайтеся, відвідавши віртуальну виставку на нашому сайті : http://pmu.in.ua/nogroup/depolovych/ , завантаживши електронну копію книги «Лідія Платонівна Деполович (1869 – 1943) : Біографія. Щоденникові записи. Фотографії / упоряд. Сергій Спутай, Наталія Халімон; наук. ред. Олександр Коваленко. Київ, 2019»: https://tinyurl.com/bd9chdnv , переглянувши відео «Лідія Деполович (1869–1943), АВТОРКА БУКВАРЯ»: https://youtu.be/tzJFdVBIwwA?si=vBWP2iEZOXigF40S Read more