150 років від дня народження Івана Филипчака (1871–1945), українського педагога, письменника, музеєзнавця

 Іван Пилипович Филипчак  народився 27 січня 1871 у с. Лішна на Сяніччині (тепер Польща). З 1889 вчився у Сяніцькій гімназії, потім навчався в семінарії у Станіславові. У 1896 закінчив вищі вчительські курси у Львові й був призначений учителем в школі в Комарні. З 1889 працював у семінарії в Самборі. В часи УНР був лектором Міністерства освіти на курсах українознавства для вчителів Вінниці та Білої Церкви, також був членом Товариства «Просвіта».

Згодом повернувся до Самбора, де вчителював у місцевих середніх школах. Наукові студії І.Филипчака пов’язані з краєзнавством та історією шкільництва: «З історії села Лішні Сяніцького повіту» (1929), «З історії шкільництва на західній Бойківщині» (1931), «Історія села Берегів Самбірського повіту» (1935), «Ц.К. Окружна Головна школа в Лаврові» (1936), «Школа в Стрільбичах» (1936), «Історія Тиряви Сільної Сяніцького повіту» (1937), «Учительська семінарія в Самборі (1938), «Школа в Гордині. Нарис з історії шкільництва» (1938).

У січні 1940 І. Филипчака затвердили на посаді директора музею «Бойківщина», співорганізатором якого він був ще у 1930-ті роки. Педагог розглядав музей як важливий осередок національно-духовного життя українців Галичини у 20–30-х рр. XX ст. Наукові розвідки, рецензії, звіти про роботу музею публікувалися у часописі «Літопис Бойківщини», що виходив упродовж 1931–1939. І. Филипчак вбачав місію музею не лише у збиранні, зберіганні, експонуванні історичних експонатів, а й постійно акцентував на винятковому значенні музею для повноцінного національного виховання молоді, потребі взаємодії музею і школи, створенні музейно-педагогічних програм, залучення учнів народних і середніх шкіл до пошукової, експедиційної роботи, створення експозицій тощо.

Іван Филипчак був талановитим педагогом і активним громадянином. Однак для радянської влади це стало підставою для вироку. У листопада 1944 його, вже 73-річного дідуся, заарештували, вивезли спочатку до концтабору біля Омська, потім – біля Тайшета Іркутської області, де від голоду і холоду він осліп, а потім і помер 21 жовтня 1945. Могила загубилася в далекому чужому краї.

У 1999  Кабінет Міністрів України присвоїв Самбірському педагогічному училищу ім'я Івана Филипчака. В училищі організовано кімнату-музей. У 2001 на території навчального закладу відкрито пам'ятник І. Филипчаку.