Роман Михайлович Цегельський – український фізик, педагог і громадський діяч, доцент Львівського педагогічного інституту, один з організаторів Українського таємного університету у Львові (1919–1925), дійсний член наукового товариства Т. Шевченка (1914), автор шкільних підручників з математики і хімії. Розробник української хімічної термінології.

Народився 12 липня в м. Кам'янка-Струмилова на Львівсщині. Навчався в Українській академічній гімназії у Львові, яку закінчив з відзнакою. У 1900 вступив до Львівського університету на математично-природниче відділення філософського факультету, після двох курсів перевівся до Праги, а згодом – до Чернівців. Після закінчення університету (1904) працював учителем фізики в українській гімназії в Тернополі та вчительській семінарії в Чернівцях. У 1911  Чернівецький університет присвоїв йому звання доктора філософії.

У 1914 Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ) обрало його своїм дійсним членом, де він плідно працював, зокрема 16 років дійсним членом управління та понад 12 років секретарем. Під час Першої світової війни емігрував з родиною до Відня, де читав лекції в Третій державній семінарії, що евакуювалась зі Львова.

У 1918 повернувся до Чернівців, згодом був директором реальної школи в Тернополі. З 1919 по 1925 рік бере участь  в організації Українського «таємного університету», в якому завідує кафедрою та читає курс експериментальної фізики.

До початку Другої світової війни працює в різних педагогічних закладах. Паралельно працює у математично-природописно-лікарській секції НТШ, цікавиться проблемами експериментальної фізики, теорії відносності та впорядкування наукової термінології. Свої праці друкує у «Віснику НТШ» та в інших журналах. Більшість його науково-популярних праць опубліковано у «Літературно-науковому віснику», що виходив у Львові. З січня 1940 –професор та керівник кафедри фізики і математики у Львівському педагогічному інституті та за сумісництвом – професор фізики у Львівському університеті імені Івана Франка.

7 лютого 1953 родину Цегельських вивезли до Казахстану, де будувався металургійний комбінат. Через брак педагогічних кадрів йому пощастило працювати вчителем фізики і математики. У час так званої «хрущовської відлиги», у липні 1954, його реабілітували і він повертається на посаду доцента та завідувача кафедри фізики у педагогічному інституті. Однак 3 жовтня 1956 вчений помирає внаслідок трагічного випадку. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 71.