Народився Алішер Навої у столиці Хорасанського князівства Гераті у сім'ї сановника падишаха Гіясіддіна Кічкіне. Його назвали Алішером, а псевдонім «Навої» - «мелодійний» - він взяв пізніше. Навчався Навої у Гераті, Мешхеді та Самарканді, у 1469 pоці повернувся на батьківщину. У день повернення його друг дитинства - Султан Хусейн - посів престол своїх предків. З того моменту Алішер Навої починає очолювати державні посади, працювати на яких продовжував протягом всього життя. 1472 отримав чин візиря і титул еміра.

 

Писав чагатайською (староузбецькою), таджицькою і перською мовами. Найкращі його твори — поеми «Неспокій праведних» (1483), «Лейлі і Меджнун» (1484), «Фархад і Ширін» (1484), «Сім планет» (1484), «Іскандерів мур» (1485), збірки віршів, філософські та історичні трактати, літературознавчі праці, афоризми тощо. Українською мовою поему Алішера Навої «Фархад і Ширін» у свій час переклав Микола Бажан. Навої був не лише поетом і державним діячем, а й музикантом, художником, архітектором, істориком і філософом.

 

Будучи філософом, гуманістом, у своїх працях Навої висловлював і педагогічні ідеї. Зокрема, він мріяв про різнобічно розвинену людину, яка є втілення найкращих людських якостей з постійним бажанням до самовдосконалення. Алішер Навої вважав людину найшляхетнішою істотою в світі, а дітей світилом, що осяюють дім. На його думку - не достатньо любити лише своїх дітей, дорослі мають для всіх дітей бути наставниками. Характеризуючи підлітковий і юнацький вік, Навої говорив, що після дитинства настає юнацтво - період формування розуму. Тоді людиною опановує або розум, або пристрасть. Якщо переможе перший, люди стануть керувати благородними справами.

 

Помер поет 3 січня 1501 року. Ім'ям Алішера Навої названо проспект у Києві, вулицю у Львові та провулки в Ужгороді та Полтаві.