22 лютого 2011 року у Педагогічному музеї України відбулося урочисте відкриття виставки «Берегиня дошкільної педагогіки», присвяченої 155-річчю від дня народження Софії Федорівни Русової — педагога, письменниці, журналістки, доктора соціології Українського соціологічного інституту та професора педагогіки Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі, керівника відділу дошкільної й позашкільної освіти в уряді Української Народної Республіки, голови Центрального бюро Всеукраїнської учительської спілки, голови української філії Міжнародної жіночої організації, організатора першого в Україні дитячого садка, самовідданої трудівниці на ниві народної просвіти і українського відродження.

Вітаючи численних гостей виставки, директор Педагогічного музею України Малюга В.П. зазначив, що ювілейні експозиції – наочне свідчення системної просвітницької роботи музею, спрямованої на популяризацію спадщини видатних особистостей, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної педагогічної науки і практики.

Відкриває виставку коротка біографічна довідка та портрет Софії Русової. В експозиції використано фотографії, що висвітлюють життєвий шлях педагога: портрет Федора Ліндфорса, будинку, де народилася майбутній педагог, самої Софії Русової, Олександра Русова, приміщень навчальних закладів, у яких навчалася і працювала Софія Федорівна (Фундуклеївська гімназія, Київський Комерційний інститут, Кам’янець-Подільський державний український університет, Українська господарська академія у Подєбрадах та ін.).

Протягом 1910-1914 рр. С. Русова входила до складу редакційного комітету, який видавав перший на Наддніпрянщині україномовний педагогічний журнал «Світло». Саме тут вона опублікувала понад 100 статей, значна частина яких присвячена дошкільному вихованню (видання представлені в експозиції).

На виставці експонуються також інші матеріали із фондів Педагогічного музею: прижиттєві видання праць С. Русової «Дошкільне виховання (Катеринослав, 1918), «Український букварь. По підручнику А. Потебні» (Київ, 1919), «Позашкільна освіта. Засоби її переведення» (Київ, 1919), «Теорія і практика дошкільного виховання» (Прага, 1924), статті у фахових журналах – «Кіевская выставка «Детскій трудъ» (Вестникъ воспитанія. – 1910. – №5), «Націоналізація дошкільного виховання» (Світло. – 1912. – №4), «Українські дитячі книжки» (Світло. – 1913. – №4), «Дошкольное воспитаніе в деревне» (Вестникъ воспитанія. – 1916. – №7), «Позашкільна освіта» (Вільна українська школа. – 1917. – Жовтень), «Роля жінки у дошкільному вихованні» (львівська газета «Рідна школа». – 1936. – частина 6).

Серед сучасних видань творів С. Русової, представлених на виставці, – «Мої спомини» (Київ, 1996), «Вибрані педагогічні твори. У 2-х томах» (Київ, 1997), «Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта» (Київ, 1998), «Мемуари. Щоденник» (Київ, 2004) та ін.

Цікаво, що діяльність видатного педагога була певною мірою пов’язана з Педагогічним музеєм, адже вона була членом Центральної Ради, яка працювала у приміщенні музею, саме тут розміщувалося бюро Всеукраїнської учительської спілки, яку вона очолювала, у конференц-залі музею у квітні та серпні 1917 р. було проведено два Всеукраїнських учительські з’їзди, делегатом яких була С. Русова.

З 1921 р. Софія Федорівна перебувала в еміграції: спочатку у Львові (1921), потім в Тарнові (Польща, 1922), Відні (1922) і, нарешті, в Чехо-Словаччині – Подебрадах (1922–23) та Празі (1923–40). За кордоном С. Русова працювала в Українській господарській академії (Подєбради), Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова та його дочірній установі – Українській реальній гімназії, а також в Українському інституті громадянства (з 1929 р. – Український соціологічний інститут), Українському робітничому університеті (всі у Празі). Брала активну участь у діяльності Товариства імені Г.Сковороди, Науково-педагогічного товариства, «Союзу українських установ і організацій в ЧСР», Українського національного музею-архіву, а також у міжнародних (Рим, 1923; Прага, 1923 і 1927; Женева, 1929) та українських наукових і педагогічно-освітніх конгресах і з’їздах (Прага, 1926; Львів, 1929; Ужгород, 1935).

Ідеї національної освіти С. Русової знайшли відображення у роботі багатьох педагогічних колективів дошкільних навчально-виховних закладів. Яскравими прикладами втілення її поглядів та ідей є київська школа-дитячий садок (ШДС) імені Софії Русової та Ріпкинська гімназія Чернігівської області, у якій діє Центр з впровадження педагогічної спадщини Софії Русової. Матеріали, що висвітлюють досвід діяльності цих навчальних закладів, складають окремий розділ виставки, презентацію якого провели директор ШДС ім. С. Русової Синекоп Л.О. та керівник Центру Софії Русової, вчитель початкових класів Ріпкинської гімназії Гарус С.О.

Завідувач лабораторії історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України Дічек Н.П. у своєму виступі, зокрема, зауважила, що Педагогічний музей України, лабораторія історії педагогіки Інституту педагогіки НАПН України та Державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського входять до складу відділення загальної педагогіки і філософії освіти НАПН України, і їх творча співпраця у організації заходів до ювілеїв виданих педагогів стала доброю традицією, яка, безперечно, продовжуватиметься.

Відкриття виставки «Берегиня дошкільної педагогіки» відбулося у межах Педагогічних читань «Творча реалізація ідей Софії Русової в сучасній педагогічній практиці». Після презентації виставки у приміщенні читального залу філії №1 Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського відбулося наукове засідання під головуванням академіка-секретаря відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України О. В. Сухомлинської.

Ідеї С. Русової були і залишаються актуальними. Свідченням цього є публікація в журналі «Світло» за лютий 1911 року, де в огляді педагогічних часописів вона немовби звертається до сучасних освітян: «Педагогічна література має в останні часи особливу цікавість: сучасне громадянство захоплюється питаннями виховання й освіти, наче б то в найкращому розв’язанню цих питань воно бачить якийсь спасательний обруч, що кидають людині, аби вихопитись з води, як людина потопає. Обставини життя такі, що треба якось починати все з початку, треба виховати кращих, дужчих людей. Бачучи це, громадянство береться до нової праці».

Виставка «Берегиня дошкільної педагогіки» працюватиме до квітня 2011 року.

Час роботи: щоденно, крім суботи та неділі, з 10.00 до 17.00.

Олександр МІХНО, провідний науковий співробітник Педагогічного музею НАПН України