(Благодійна діяльність братів Могилевцевих у Брянську та Києві)

4 листопада 2011 року в експозиційній залі музею відбулося урочисте відкриття міжнародної виставки «Брати Могилевцеви – меценати освіти», організованої Педагогічним музеєм України та Брянським благодійним громадським Фондом братів Могилевцевих (Російська Федерація). Понад 130 експонатів виставки висвітлюють благодійну діяльність Павла та Семена Могилевцевих у Брянську та Києві, ілюструють епоху кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також діяльність сучасних благодійних фондів України та Росії.

Уперше династія Могилевцевих згадується в Брянську в кінці XVIII століття. Благодійність була їхньою сімейною традицією. Так, Микола Васильович у 1838 р. був вибраний гласним Міської Думи, а в 1856 р. – міським головою Брянська. Саме Микола Васильович у 1860 р. звернувся до Міської Думи з пропозицією відкрити в Брянську міське жіноче училище для бідних громадян і дістав підтримку. З 1863 р. М. В. Могилевцев очолює громадський банк, залишаючись опікуном жіночого училища.

Другий син Василя Матвійовича – Семен Могилевцев – став купцем 2-ї гільдії. Його сім`я нараховувала дев`ятеро дітей: п`ять синів і чотири доньки. Найбільш відомими були Семен, Павло та Микола. У 1885 р., після смерті Семена Васильовича Могилевцева, його сини створили «Товариство Миколи Семеновича Могилевцева з братами» з капіталом у 400 тис. карбованців. Брати Микола, Семен та Павло спільно володіли лісопильним заводом, чотирма паровими лісопильнями, чотирма тисячами десятин землі, маєтком у Балахонівці, торгували конопляним прядивом, олією, лісом.

На виставці представлені матеріали, що висвітлюють численні добрі справи Семена та Павла Могилевцевих. Завдяки їхнім благодійним внескам Брянськ отримав лікарню, чоловічу та жіночу гімназії, церковнопарафіяльну школу, торгівельну школу, ремісниче училище, а також водогін та електричне освітлення. Все це вони побудували свої коштом та передали в дарунок рідному місту. Вдячні земляки в 1906 р. надали братам Семену та Павлу Могилевцевим звання почесних громадян міста.

Семен Семенович Могилевцев, ставши киянином, з 1876 р. за власний рахунок у місті Києві побудував хірургічний корпус на 40 ліжок у садибі лікарні Київського благодійного товариства імені графині С. Ігнатьєвої на Лабораторній вулиці, обладнав рентгенівський кабінет у дитячій лікарні і кабінет навчальних посібників у приміщенні Товариства сестер милосердя Червоного Хреста, допоміг з купівлею будівлі для станції швидкої допомоги по вулиці Володимирській, 33 і у будівництві лікарні на 30 ліжок у Микільській Слобідці, зробив електричну ілюмінацію на хресті пам’ятника св. Володимиру.

«Народна освіта завжди була близька моєму серцю, і я тим більш охоче піду на жертву, чим більше користі від установи можу очікувати для людей», — ці слова, сказані у відповідь на прохання попечителя Київського навчального округу П. Зілова посприяти будівництву спеціального приміщення для Педагогічного музею, якнайкраще характеризують Семена Могилевцева. Матеріали розміщені в наступних вітринах ілюструють головний проект мецената — будівництво в Києві будинку Педагогічного музею імені цесаревича Олексія (центральна вітрина). У одній з вітрин розміщено колекцію Букварів та методичної літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст., оригінальні фотографії експозиції педагогічного музею (1913 р.). Інша вітрина ілюструє частину наочних посібників зразкового кабінету фізики. Підкреслимо, що й сьогодні, грандіозна споруда музею виконує завдання поставлене 100 років тому Семеном Могилевцевим: «Сприяти розвитку освіти в народі, бути живим струменем безпосереднього в ньому спілкування тих же вчителів та інших науковців між собою і з народом шляхом лекцій та інших читань, які можуть найповніше сприяти якомога кращому поширенню необхідних просвітницьких та наукових відомостей, давши можливість і дорослим долучитися до освіти, маючи доступ до читальні при музеї та оглядаючи виставки, колекції та ін. навчальні посібники під досвідченим керівництвом хранителів кабінетів, слухаючи лекції та пояснення».

Наступний розділ виставки присвячено висвітленню благодійної діяльності знакових постатей української історії. Це Єлизавета Василівна Гулевич, відома як Галшка Гулевичівна (1575-1642) – одна із засновниць Київського братства, монастиря і школи при ньому. Костянтин Василь ІІ Острозький (1536-1608) – князь, один із найзаможніших магнатів Речі Посполитої, політичний і культурний діяч. Засновник Острозької академії та друкарні в Острозі, в якій побачили світ понад 20 видань, в тому числі перший повний текст Біблії слов`янською мовою (1580). Петро Конашевич-Сагайдачний (1570-1622) – шляхтич червоноруський з Перемишлянської землі, гетьман реєстрового козацтва, меценат братських православних шкіл. Михайло Андрійович Миклашевський (1640-і рр. — 1706) – військовий і політичний діяч часів Гетьманщини. Підтримував українське мистецтво, фінансував будівництво Георгіївського собору Видубицького монастиря. Богдан Іванович Ханенко (1849-1917) – промисловець, колекціонер української старовини і творів мистецтва. Зібрав велику колекцію творів мистецтва та бібліотеку. За дарчою дружини Варвари Ханенко колекція передана Українській Академії наук (Державний музей західного і східного мистецтва). Варвара Ніколівна Ханенко, у дівоцтві Терещенко (1852-1922) – меценатка, разом із чоловіком колекціонувала пам`ятки західного й східного мистецтва, на основі яких подружжя заснувало приватний музей. Василь Федорович Симиренко (1835-1925) – український промисловець, інженер-конструктор та технолог у галузі виробництва цукру, визначний меценат української культури. Протягом 40 років передавав десяту частину своїх прибутків на цілі української культури. Володимир Петрович Кашицький (1913-2001) – спонсорував видання майже 30 книжок, допомагав Народному Рухові, фестивалю «Червона Рута», науковим бібліотекам.

Завершується виставка матеріалами, які демонструють діяльність сучасних меценатів: Міжнародного освітнього Фонду імені Ярослава Мудрого (Київ) та Брянського регіонального громадського благодійного Фонду імені братів Могилевцевих (Брянськ, Російська Федерація).

Міжнародний освітній Фонд імені Ярослава Мудрого засновано в Києві за ініціативою освітян України у 1994 р. Нині осередки фонду є у всіх областях України. Основні завдання Фонду: залучення благодійних та власних коштів на підтримку та розвиток українського шкільництва, сприяння розширенню мережі україномовних освітніх закладів в Україні та за її межами, допомога у здобутті освіти сиротам, малозабезпеченим талановитим дітям, матеріальна допомога дитячим будинкам та інтернатам.

Фондом зроблені перші кроки у відновленні історичної правди про діяльність Івана Мазепи. З ініціативи Фонду в листопаді 1994 року був відкритий пам`ятник гетьманові на його батьківщині, в селі Мазепинцях на Білоцерківщині, яке Фонд взяв під опіку. Також за кошти Фонду в Києві було відкрито пам`ятник Великому князю Ярославу Мудрому (травень 1997 року). Президент Фонду – Валентина Стрілько.

Брянський регіональний громадський благодійний Фонд імені братів Могилевцевих створено в грудні 2007 року з метою відродження традицій благодійності на прикладі відомих брянських меценатів братів Могилевцевих. Фонд об`єднав творчу інтелігенцію Брянська: вчених-істориків, архітекторів, скульпторів, людей небайдужих до історії свого міста. Голова правління Фонду – кандидат юридичних наук Ірина Кеня. Голова Наглядової Ради – доктор економічних наук, депутат Брянської обласної Думи Юрій Петрович Пєтрухін.

Одним із головних напрямів діяльності Фонду є книговидавництво. В серії «Історико-культурна спадщина Брянщини» видано 8 книг.

Із вступним словом виставку відкрив Малюга В.П. — директор Педагогічного музею НАПН України.

Серед гостей були присутні: Пустовіт Г.П. — вчений-секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України, делегація Фонду братів Могилевцевих з міста Брянська (Російська Федерація) — Пєтрухін Ю. П. – Голова Наглядової Ради Фонду, Кеня І. О. – Голова Правління Фонду, Дубровський О. М. – член Правління Фонду, Кримін В. М. – член Правління Фонду, Стрілько В.В.– Президент Міжнародного освітнього Фонду імені Ярослава Мудрого (Україна), отець Анатолій – протоієрей, Голова Православного педагогічного товариства, Ковальчук І.П. – секретар місіонерського відділу при Синоді УПЦ, Доркену А.М. – завідувач філії Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В.О. Сухомлинського НАПН України, Рапіна Л.А. – головний редактор «Педагогічної газети» НАПН України, Ковалинський В.В. – автор книги «Меценати Києва», а також співробітники Педагогічного музею України та студенти Київського університету ім. Б. Грінченка.

Розпочалися урочистості з освячення приміщення Педагогічного музею України.

Після презентації виставки, яку провів старший науковий співробітник музею Валерій Харченко, та виступів почесних гостей усі присутні переглянули відеофільм про життєвий і творчий шлях Семена Могилевцева.

Співорганізатора виставки – Брянський регіональний громадський благодійний Фонд імені братів Могилевцевих та учасника виставки – Міжнародний освітній Фонд імені Ярослава Мудрого було нагороджено дипломами Національної академії педагогічних наук України за підписом президента академії В.Г. Кременя. Представники Фонду імені братів Могилевцевих вручили листи-подяки директору музею Малюзі В.П., академіку-секретарю відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України Сухомлинській О.В. та президенту НАПН України Кременю В.Г, а усім присутнім – книгу про життя і діяльність Семена Могилевцева.

Завершився захід фотографуванням на згадку.