Спогади про Сухомлинського / упорядник С. П. Заволока. Київ : Радянська школа, 1990.

Педагогічний музей України

Спогади про Сухомлинського / упорядник С. П. Заволока. Київ : Радянська школа, 1990.

Events in Июнь 2023

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!

Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»

Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»

Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком

Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи

Про участь у ХV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи»

Майстер-клас: композиції з кам’яного матеріалу

До 100-річчя від дня народження Івана Ткаченка (1919–1994), учителя, директора школи, фахівця у галузі трудового виховання.

Наукова конференція «В орбіті християнської культури. До 1030-річчя хрещення Русі»

В музей – спочатку на практику, потім на роботу

Ось як характеризували Олександру Єфіменко відомі українські вчені:

All day: Костянтин Зіньківський: 150 років

All day: Олександра Єфіменко: 175 років

All day: Гуго Мюнстерберг: 160 років

All day: Іван Багмут: 120 років

All day: Антін Онищук: 140 років

All day: Ольга Дучимінська: 140 років

All day: Олена Журлива: 125 років

All day: Тетяна Бугайко: 125 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 25.09.202425.09.2024 by admin

Версия
Скачать 21
Размер файла 0.00 KB
Дата создания 25.09.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Про участь у ХV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Український технічний музей: історія, досвід, перспективи»
Posted on 2 июня, 2021 Posted by admin
Майстер-клас: композиції з кам’яного матеріалу
Posted on 3 июня, 2018 Posted by Валентина Єфімова
До 100-річчя від дня народження Івана Ткаченка (1919–1994), учителя, директора школи, фахівця у галузі трудового виховання.
Posted on 22 января, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Наукова конференція «В орбіті християнської культури. До 1030-річчя хрещення Русі»
Posted on 30 октября, 2018 Posted by Валентина Єфімова
В музей – спочатку на практику, потім на роботу
Posted on 20 июня, 2016 Posted by admin

1 All day: Гуго Мюнстерберг: 160 років All day 01.06.2023 Гуго Мюнстерберг народився 1 червня 1863 в м. Данциг, Пруссія (нині м. Гданськ, Польща). Його батько був купцем, займався продажем деревини, а мати – художницею. Закінчив Лейпцизький (1885) та Гейдельберзький (1887) університети, був учнем німецького філософа та психолога Вільгельма Вундта. У 1887-92 Мюнстерберг – професор Фрайбурзького університету, де на власні кошти організував експериментально-психологічну лабораторію. Опублікував серію робіт «Дослідження з експериментальної психології» (1889-92). У 1892 Мюнстерберг переїхав до США, де став професором Гарвардського університету. Коли він тільки приїхав в країну з метою заснувати психологічну лабораторію в Гарварді, то ледь говорив по-англійськи. До моменту своєї смерті він написав близько 20 книг англійською і був визнаний першопрохідцем виробничої та судової психології. Згодом був обраний президентом Американської психологічної асоціації (1898) і Американської філософської асоціації (1908). Також був почесним доктором низки університетів Європи та Америки, віцепрезидентом Вашингтонської академії наук, редактором журналу Harvard Psychological Studies. Ідеї Мюнстерберга передбачили багато напрямів сучасної психології. Свої теоретичні погляди він виклав у книзі «Основи психології» (1900). Мюнстерберг – один із засновників прикладної психології («психотехніки»), автор перших праць із визначення професійної придатності; брав участь у розробленні психотестів, займався дослідженням телепатії та інших паранормальних явищ. Однією зі сфер інтересів Гуго Мюнстерберга була педагогіка, точніше використання психологічних закономірностей у шкільній практиці. Його праця «Психологія і вчитель» (1909) досі є однією з фундаментальних у царині педагогічної психології та психології освіти. Книга складається з трьох частин: «Цілі навчання», «Душа дитини» та «Робота в школі». Заключний розділ книги – «Вчитель» – присвячений питанням ролі школи у вихованні. Мюнстерберг простими словами говорить про дуже важливі речі – про роль учителя, про той вплив, який він справляє на учня. Саме від ставлення вчителя до дітей і до своєї справи залежить і результат його роботи: «Учитель, який не відчуває краси і святості свого покликання, який вступив до школи не тому, що серце його сповнене бажання навчати молодь, а тільки для того, щоб мати роботу і здобувати собі засоби для існування, завдає шкоди учням і ще більшої шкоди самому собі». Помер Гуго Мюнстерберг 16 грудня 1916 в буквальному сенсі слова на кафедрі – під час читання лекції, від інфаркту (Кембридж, Массачусетс, США). Read more

7 All day: Іван Багмут: 120 років All day 07.06.2023 Багмут Іван Адріанович народився 7 червня 1903 у с. Бабайківка Царичанського р-ну Дніпропетровської області. Закінчив Новомосковську класичну гімназію (1919) та Новомосковську учительську семінарію (1921). У 1921 вчителював у семирічній школі рідного села. У 1922-29 навчався в Харківському сільськогосподарському інституті, але не закінчив його. Впродовж 1920-х працював інспектором Народного комісаріату освіти УСРР, редактором відділу юнацької літератури у Державному видавництві України, літературним редактором художнього відділу Всеукраїнської радіоуправи, референтом у Радіотелеграфному агентстві України (РАТАУ). Був членом літературних організацій «Молодняк» та «Пролітфронт». У серпні 1935 за вигадану контрреволюційну діяльність засуджений на шість років позбавлення волі. Відбував строк у виправно-трудових таборах на Півночі Комі. Звільнився 1941, з початком воєнних дій пішов добровольцем на фронт. В лютому 1943 був тяжко поранений і після лікування в лютому 1944 повернувся до Харкова, де працював директором Харківського відділення Укрлітфонду. Реабілітований 1957. Після Другої світової війни працював переважно в галузі дитячої літератури: оповідання для молодших школярів «Шматок пирога» (1957), «Злидні» (1958), «Тихий», повісті для підлітків та юнацтва «Щасливий день суворовця Криничного» (1948), «Блакитне плесо» (1959) та ін. З кінця 1950-х через казку, фантазію, застосовуючи метафору, гумор тощо, намагався говорити з дітьми про загальнолюдські проблеми. Серед оригінальних творів – повість-казка «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим» (1964), де Б. використовує прийом алегорії і захоплює читача головним персонажем-котом, який вміє говорити й думати; водночас викриває людські вади: несправедливість людей, їхнє жорстоке поводження з тваринами, лицемірство та брехню. В автобіографічній повісті «Життєпис слухняного хлопця» (1969) йдеться про традиційні людські цінності та психологічні проблеми дитячого та юнацького віку. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1973). Помер Іван Багмут 20.08.1975 у Харкові. Read more All day: Антін Онищук: 140 років All day 07.06.2023 Онищук Антін Іванович народився 7 червня 1883 в м. Коломия Івано-Франківської обл. В 1901, закінчивши Станіславську вчительську гімназію, 18-річним юнаком поїхав учителювати до високогірного гуцульського села Зелениця (нині Черник) Горганах. Створив у селі початкову школу (до 1-го класу пішло 16 учнів) й став у ній першим учителем. став там засновником Черниківської школи, де працював учителем. Організував у селі читальню «Просвіти», допоміг селянам відкрити крамничку та організувати позичкову касу. У 1908-14 працював учителем у Карлові на Покутті. Виступав по селах з лекціями про Т. Шевченка, допомагав у роботі «Січей», читалень «Просвіти», гуртків художньої самодіяльності. Створив при «Січі» в Карлові духовий оркестр і брав діяльну участь на Снятинщині в організації святкування 100-річчя з дня народження Т.Шевченка. У 1914 – співробітник Етнографічної комісії Наукового Товариства імені Т. Шевченка (НТШ) у Львові. Передав для музею НТШ експонати з Гуцульщини і Покуття. Збирав перекази і легенди про Олексу Довбуша. За сприяння Василя Стефаника виступав по селах з лекціями, допомагав у роботі читалень, гуртків художньої самодіяльності, заснував у с. Карлів духовий оркестр, який брав участь в організації святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. За ці виступи та критику урядовців у пресі австро-польська влада переслідувала його і декілька разів звільняла з посади. Автор етнографічних праць «З народного життя гуцулів», «Останки первісної культури у гуцулів». Записані ним народні пісні, перекази про опришків, казки, колядки, похоронні звичаї опублікував Володимир Гнатюк в «Етнографічному збірнику» (Т.31-32). Піч час І світової війну він був мобілізований в австрійську армію – служив санітаром. У 1920-тіих – співробітник Кабінету антропології етнології ім. Ф. Вовка при ВУАН, учений секретар Етнографічної комісії ВУАН, потім старший науковий співробітник Всеукраїнського історичного музею у Києві. У 1921 в с. Старосіллі на Чернігівщині заснував першу етнографічну науково-дослідну станцію, де були зібрані побутові предмети, що в Музеї антропології і етнології ім. Ф. Вовка сформували окремий відділ монографічного дослідження села Старосілля. Завідував спецфондом у Музеї українського мистецтва. Працював у Києві на викладацькій роботі у художньому інституті (1926-33). Був консультантом першого кінофільму про Т. Шевченка. Наявна у фондах Національного музею історії України зібрана А. Онищуком або за його участі етнографічна колекція налічує 552 предмети. У серпні 1937 був заарештований і 19 жовтня 1937 розстріляний. Похований у Биківнянському лісі. Реабілітований у 1983. Детальніше: Шаповал С.М., Ковальова Н.М. Життя і діяльність етнографа А. І. Онищука та його внесок у формування етнографічного зібрання Національного музею історії України https://cutt.ly/AwwjsJX3 Read more

8 All day: Ольга Дучимінська: 140 років All day 08.06.2023 8 червня 140 років тому народилася Ольга Дучимінська, українська письменниця, педагогиня, активна діячка жіночого руху в Україні. «Я бачила, що в руках вчителя лежить велика частина долі нашого народу. Як хотілося тоді для цього народу жити і працювати», – так говорила Ольга Дучимінська про свою педагогічну діяльність. 30 років свого життя вона присвятила вчительській справі, викладаючи у сільських школах Галичини. Паралельно організовувала жіночі курси, на яких навчала неписьменних жінок грамоти, дитячі садки, опікувалася сиротами. Особливу увагу звертала на обдарованих дітей з бідних родин, збираючи пожертви для їх навчання. Ольга Дучимінська – авторка досліджень з фольклору, етнографії та мистецтва, одна з організаторок музею етнографії та художнього промислу у Львові. Read more

23 All day: Олена Журлива: 125 років All day 23.06.2023 125 років тому, народилася яскрава постать української культури – Олена Журлива. Поетка, педагогиня, дитяча письменниця, перекладачка, літературознавиця, талановита оперна співачка, яка володіла унікальним голосом – мецо сопрано –це все про неї. Як згадують сучасники Журливої, в ній було щось неповторне – європейський вишкіл, українська духовність, витонченість, освіта. Вірші Журливої клали на музику найвідоміші українські композитори. ЇЇ кохали такі поети як Павло Тичина та Володимир Сосюра. З нею товаришували Леся Українка, Микола Лисенко, Микола Вороний, Олександр Олесь. Олена Костівна народилася 1898 р. на Черкащині. У 1922 р. закінчила Київські вищі жіночі курси, отримавши науковий ступінь – кандидата філологічних наук. Вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпра, Кропивницького, надзвичайно любила дітей, з любов’ю творила для них. Олена Журлива - авторка понад 20 збірок віршів для дітей. Хто знає скільки б іще могла створити поетка, якби не репресії проти української інтелігенції 1930-х рр. У 1938 р. її молоду, красиву, талановиту заарештовують за сфабрикованою справою і присуджують 10 років заслання. Маховик сталінських репресій вже працює на повну, обираючи найкращих. На засланні тендітна жінка працює конюхом, отримує тяжку травму хребта і, майже все подальше життя, після повернення додому, а це 16 років, лежить прикута до ліжка. Померла Олена Журлива 10 червня 1971 року в Кропивницькому. Пам’ятаймо цю видатну, талановиту, сильну духом жінку! У фондах Педагогічного музею України зберігаються окремі переклади художніх творів для дітей О. Журливої. Фото - з архіву ЦДАМЛМ України. Read more

25 All day: Тетяна Бугайко: 125 років All day 25.06.2023 25 червня виповнюється 125 років від дня народження Тетяни Федорівни Бугайко — української педагогині, літературознавиці, методистки, першої жінки-доктора педагогічних наук в Україні. Народилася Тетяна Бугайко 25 червня 1898 року в Єревані. У 1907 році вступила до Роменської жіночої гімназії (Сумщина), до вступу в яку готувалася самостійно. У 1915 році закінчила навчання у гімназії з золотою медаллю та вступила на історико-філософський факультет Вищих жіночих курсів у москві. У 1917 році вона повертається на Сумщину і влаштовується вчителькою підготовчого класу Роменського реального училища. З перших років вчителювання Тетяна Бугайко бере активну участь у громадському житті, друкує статті у місцевій пресі. З 1925 року викладала українську мову та літературу у Роменській середній школі. 1931 року без відриву від роботи закінчила Полтавський інститут соціального виховання, 1935 — Ніжинський педагогічний інститут. З 1936 року працює науковою співробітницею Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Викладає у Київському педагогічному інституті з 1939 року і за сумісництвом — у середній школі № 59. За успіхи в галузі народної освіти Тетяні Федорівні одній з перших в Україні було присвоєно звання Заслуженої вчительки (1940 р.). Працюючи в Українському науково-дослідному інституті, Тетяна Бугайко в 1946 році успішно захистила кандидатську дисертацію. У 1951 — 1954 роках працює головною редакторкою журналу «Література в школі» (надалі «Дивослово»), редакторкою республіканського науково-методичного збірника «Методика викладання літератури». У 1957 році діячці був присуджений науковий ступінь докторки педагогічних наук, а наступного року — звання професорки. Варто зазначити, що Тетяна Бугайко стала першою в Україні жінкою-докторкою педагогічних наук. З 1957 року завідувала кафедрою методики мови і літератури Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. Померла педагогиня 25 жовтня 1972 року у Києві, похована на Байковому кладовищі. Творчість та наукова діяльність. У творчій співдружності з чоловіком Федором Бугайком Тетяна Бугайко написала понад 200 праць на методичні і літературні теми, видала 65 книжок, підручники з української літератури. Серед ґрунтовних праць подружжя Бугайків можна виокремити такі: «Вивчення творчості Лесі Українки в середній школі», «Українська література в середній школі. Курс методики», «Майстерність учителя-словесника», «Бесіди з молодими словесниками в 5 і 6 класах», «Навчання і виховання засобами літератури». У фондах Педагогічного музею України зберігається архів Т. Бугайко, що його особисто зібрала і заповідала передати до музею педагогиня. Це понад 200 одиниць зберігання: особисті речі (серед яких – робочий стіл, книжкова шафа, друкарська машинка, годинник), документи, матеріали педагогічної, наукової та громадської діяльності, фотографії, листи, книги з дарчими підписами, рукописи. Read more