Лист Василя Сухомлинського до Олександра Дзеверіна від 24 січня 1959 р.

Педагогічний музей України

Лист Василя Сухомлинського до Олександра Дзеверіна від 24 січня 1959 р.

Events in Июль 2021

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.

Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»

В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма

Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»

Музей війни пропонує школярам провести осінні канікули цікаво й пізнавально

Нагородження переможців конкурсу «Топ екскурсовод»

ІІ Міжнародна історико-краєзнавча конференція «Наукові студії М. І. Сікорського»

«Там, де ти живеш!» (з колекції навчальних посібників з краєзнавства)

#‎MuseumWeek‬: інструкція для музейників

Благодійний проект на підтримку талановитих дітей дощу

All day: Іоахим Генріх Кампе: 275 років

All day: Готфрід Вільгельм Лейбніц: 375 років

All day: Тьєррі Вільям Прейєр: 180 років

All day: Петро Яцик: 100 років

All day: Фрідріх Паульсен: 175 років

All day: Василь Зеньківський: 140 років

All day: Філарет Колесса: 150 років

All day: Жан Овідій Декролі: 150 років

All day: Карл Роберт Якобсон: 180 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 13.10.2024 by admin

Версия
Скачать 15
Размер файла 246 КБ
Дата создания 13.10.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.
Posted on 4 ноября, 2024 Posted by admin
Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Музей війни пропонує школярам провести осінні канікули цікаво й пізнавально
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Нагородження переможців конкурсу «Топ екскурсовод»
Posted on 10 июня, 2019 Posted by Валентина Єфімова
ІІ Міжнародна історико-краєзнавча конференція «Наукові студії М. І. Сікорського»
Posted on 9 марта, 2016 Posted by admin
«Там, де ти живеш!» (з колекції навчальних посібників з краєзнавства)
Posted on 2 июня, 2023 Posted by admin
#‎MuseumWeek‬: інструкція для музейників
Posted on 27 марта, 2016 Posted by admin
Благодійний проект на підтримку талановитих дітей дощу
Posted on 13 июня, 2015 Posted by admin

1 All day: Готфрід Вільгельм Лейбніц: 375 років All day 01.07.2021 «Усе, що ми достовірно знаємо, полягає або в доказах, або в досвіді», - вважав німецький філософ, вчений, політик, дипломат Готфрід Вільгельм Лейбніц. Він – один з найуніверсальніших геніїв в історії людства: залишив науковий спадок у математиці, механіці, філософії, теології, юриспруденції, історії, політиці, мовознавстві, геології, палеонтології, психології, педагогіці. До того ж написав також близько 20 тисяч листів до 1100 осіб, які у 2007 включено до Всесвітнього спадку ЮНЕСКО. У педагогіці Лейбніц сформулював принцип самостійності учня, наголошував на тому, що вчитель має навчити учня вчитися і виробити у нього потребу у постійному поповненні знань. Він критикував положення Дж.Локка про людську душу як "чисту дошку" (tabula rasa) і порівнював душу дитини з брилою мармуру, красу якої може виявити майстер. Досягнення Лейбніца з математики полягає у заснуванні математичного аналізу – диференціального та інтегрального числення. Він запропонував прийняту сьогодні символіку і термінологію. Це він увів позначення dх, d2x, dy/dx, ∫ та ін., придумав терміни "диференціал", "диференціальне числення", "інтегральне числення", "диференціальне рівняння", "функція", "змінна величина", "постійна величина", "координати", "абсциса", "алгебраїчні і трансцендентні криві" та ін. Лейбніц розв'язав ряд знаменитих задач, зокрема, про форму кривої найшвидшого спуску і ланцюгової лінії, вивів ряд для числа π, описав двійкову систему числення і передбачив перспективність її застосування в обчислювальній техніці. Народився Готфрід Вільгельм Лейбніц 1 липня 1646 у родині професора філософії моралі (етики) Лейпцизького університету, до якого він вступив у 1661 та за два роки отримав ступінь бакалавра філософії, захистивши на диспуті роботу "Метафізична диспутація про принцип індивідуума". У наступні два роки, з 1664 по 1666, підготував і захистив три дослідження, отримавши послідовно ступені магістра філософії, бакалавра юриспруденції, магістра філософії proloco ("для даного місця") і вже 5 листопада 1666 блискуче захистив докторську дисертацію в Університеті Нюрнберга. У лютому 1667 йому присудили ступінь доктора обох прав (цивільного і церковного), а також запропонували зайняти кафедру на юридичному факультеті. Жив і працював у Парижі, Лондоні. У 1682 з його ініціативи і за його активною участю у Лейпцигу почав виходити науковий журнал "Acta eruditorum". У 1684 він публікує свою першу статтю з математичного аналізу, а у 1686 – статтю про міру механічного руху. Працював і над філософськими проблемами, написавши "Роздуми про метафізику" (1686), "Нова система природи", "Нові досліди про людський розум" (1704), "Теодіцея" (1710), "Монадологія" (1714) та ін. Багато вчених і до сьогодні досліджують науковий спадок Лейбніца і залишають свої захоплені відгуки. Зокрема Б.Рассел (британський філософ, логік, математик) висловився про Лейбніца так: "Він був засновником математичної логіки, важливість якої він зрозумів ще тоді, коли вона ще нікому не була ясною" Н.Вінер (американський математик-теоретик і прикладний математик) у книзі "Кібернетика" написав: "Якби мені довелося вибирати в анналах історії наук святого – покровителя кібернетики, то я вибрав би Лейбніца". Дослідження спадщини Лейбніца приводять до дивовижних відкриттів і в наші дні. Так, у 2014 виготовили механічну шифрувальну машину за описом Готфріда Вільгельма Лейбніца(див. http://philsci-archive.pitt.edu/8499/ та http://blog.hnf.de/herr-leibniz-und-seine-chiffriermaschine/ ). Більш детальніше про життя та діяльність вченого можна дізнатися на сайті НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського" у статті В. Миколаєнко "Універсальний геній Ґотфрід Вільгельм Лейбніц": https://kpi.ua/leibniz-about Бібліографічні матеріали, присвячені життю і науковій діяльності німецького вченого Лейбніца представлено у рекомендаційному списку літератури, підготовленого колективом бібліотеки Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки: http://194.44.187.2/eljourn/1/lejbnic.pdf Read more

4 All day: Тьєррі Вільям Прейєр: 180 років All day 04.07.2021 180 років від дня народження Тьєррі Вільяма Прейєра (Thierry William Preyer; 1841–1897), німецького фізіолога і психолога Тьєррі Вільям Прейєр народився 4 липня 1841 в Англії. З 1859 навчався вГейдельберзькому університеті, приділяючи основну увагу фізіології і хімії, і 1862 отримавступінь доктора природничих наук. Закінчивши університет, він продовжив навчання вПарижі, Відні, Берліні та Бонні, де в 1867 отримав ступінь доктора медицини (дисертація булаприсвячена властивостям гемоглобіну). З 1867 Прейєр працював в Єні: до 1888 займав постдиректора Інституту фізіології, а з 1869 також був професором фізіології Єнськогоуніверситету, де викладав до 1893. Був один з редакторів провідного на той часпсихологічного «Журналу психології і фізіології органів чуттів» («Zeitschrift fuer Psychologie und Physiologie der Sinnesorgane»). У 1873 в аналітичній статті, присвяченій феномену тимчасового припиненняжиттєдіяльності, В. Прейєр запропонував термін «анабіоз». Однак ця робота не викликалапомітного інтересу у науковців того часу. Вчений продовжив свої дослідження з широкого кола питань загальної біології, ембріології, фізіології, психології та психотерапії. Найбільшу популярність В. Прейєр здобув після видання в 1882 книги «Душа дитини» («Die Seele des Kindes»), в якій виклав спостереження за своїм сином від моменту народження до 3-х років. Книга висвітлювала стадії розвитку органів почуттів, моторики, волі, мислення і мовлення у дитини. Праці В.Прейєра поклали початок систематичним дослідженням розвитку особистості. «Душа дитини» В. Прейєра (її перша частина) була вперше перекладена російською мовою 1891 професором Київського університету Іваном Сікорським, який був одним із піонерів досліджень з дитячої психології. Переклад книги В. Прейєра і популяризація її змісту сприяли зростанню інтересу до проблем вивчення дитинства, організації нових оригінальних досліджень в цій царині, поширенню своєрідного жанру – щоденників розвитку дитини, створюваних батьками Помер Вільям Прейєр 15 липня 1897 у Вісбадені, Німеччина. Read more

7 All day: Петро Яцик: 100 років All day 07.07.2021 Сьогодні – 7 липня – виповнюється 100 років від дня народження канадського підприємця українського походження, мецената і філантропа - Петра Яцика (1921-2001). Народився Петро Яцик 7 липня 1921 року у селі Верхнє на Львівщині. Закінчив семилітню сільську школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах, у 1944 році виїхав до Німеччини, де навчався в Українському технічно-господарському інституті у Регенсбурзі. 1947 року переїхав до Канади, і, як сам розповідав, вийшов у Монреалі з літака з «сімома долярами у кишені». У 1950 році разом з партнерами відкрив українську книгарню «Арка» в Торонто, через два роки - меблевий магазин, а пізніше став власником і президентом приватної будівельної фірми, яка принесла йому мільйонні статки. Ще з кінця 50-х років Петро Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проєктів української діаспори, виступив спонсором: Інституту українських студій Гарвардського університету (США); Енциклопедії українознавства; Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада); Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн доларів); Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті; Документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті; Фонду Яцика при Канадському інституті українських студій в Едмонтоні. Сума його пожертв на українські інституції в західному світі перевищує 16 млн. доларів. Коштом мецената видано чимало наукових монографій з історії України (зокрема переклад «Історія України-Руси» Грушевського англійською мовою), економіки, політології, медицини, етнографії. Петро Яцик був почесним доктором права Гарвардського університету, входив до Наглядової ради Колумбійського університету, був науковим консультантом Альбертського та Колумбійського університетів. Також Петро Яцик є засновником та меценатом Міжнародного конкурсу знавців української мови, який сьогодні носить його ім'я. Помер меценат 1 листопада 2001 року у Торонто. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 100 років з дня народження Петра Яцика відзначається на державному рівні. #ПедагогічнийКалендар2021 Read more

16 All day: Фрідріх Паульсен: 175 років All day 16.07.2021 175 років від дня народження Фрідріха Паульсена (Friedrich Paulsen; 1846–1908), німецького філософа і педагога Фрідріх Паульсен народився 16 липня 1846 в Північній Фрісландії в родині простих селян. До тринадцяти років ходив до сільської школи, а потім вступив спочатку в приватне училище, далі – в Хрістіанеум, знамениту своєю величезною бібліотекою гімназію під Гамбургом. Особливий розвиток в Хрістіанеумі отримали природничі науки: кожен учитель гімназії вважав своїм обов'язком мати в кабінеті фізичні прилади, мікроскопи, біологічні та геологічні зразки. Бібліотека купувала, не шкодуючи коштів, унікальні середньовічні і ренесансні рукописи, а музей – документи експедицій, збираючи таким чином класику мистецтва поруч з кращими зразками природи. Але, провчившись три семестри, Паульсен почав мріяти про Берлінський університет. Заснований 1810, цей університет став моделлю для так званої Гумбольдтівської системи освіти, якої і в наші дні дотримуються університети в багатьох країнах, включаючи США. Особливість університету Гумбольдтівського типу – повна відмова від підручників: викладачі ведуть дослідницьку роботу, приходять у навчальний клас з лабораторії або бібліотеки і натхненно розповідають студентам, що відбувається на передньому краї науки. В Берліні Паульсен навчався під керівництвом Адольфа Трендленбурга. Його перша дисертація (1871) була присвячена етиці Аристотеля. Через чотири роки Паульсен захистив другу дисертацію (за теорією пізнання Канта) й назавжди влаштувався в Берліні, одружившись з Емілією Ферхель. У них народилися дві дочки і два сини, причому син Рудольф пішов по стопах батька і став професором філософії. Молодому професору Паульсену доручили читати лекції з педагогіки. Паульсен підкреслював, що науковий експеримент в педагогіці існує не лише в межах лабораторії: кожен, хто виховує дітей, ставить важливий експеримент. Щоб експерименти були ефективними, слід, щоб вони починалися зі світу природи: скажімо, сім'я, в є якій котик, що грає з клубком, швидше навчить дитину правилам дорослого життя, цієї серйозної соціальної гри, ніж сім'я, в якій немає такого веселого домашнього улюбленця. Або сім'я, в якій усі її члени вчать вірші напам'ять, домагається набагато більшого, ніж та, в якій просто змушують дітей це робити. 1892 в Берліні вийшла книга Паульсена «Вступ до філософії», яка витримала понад 40 видань і була перекладена багатьма мовами. Популярність цієї книги зумовила її педагогічна спрямованість, а саме – подолання розриву між школою і життям. Справжня школа, за Паульсеном, вчить не набору знань, а правилам роботи з реальністю власних міркувань, адже кожен з нас реагує на навколишній світ і висуває судження. Причому ми це робимо без будь-якої філософії. Справжня філософія показує зовсім не те, як влаштований світ, а те, як можна бережно, акуратно поставитися до цього світу, щоб він повернувся до тебе своєю кращою стороною. Помер Фрідріх Паульсен 14 серпня 1908 в Берліні. Read more All day: Василь Зеньківський: 140 років All day 16.07.2021 140 років від дня народження Василя Зеньківського (1881–1962), українського філософа, психолога, церковного і державного діяча Василь Васильович Зеньківський народився 16 липня 1881 в м. Проскурів (нині Хмельницький), у родині священника. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. З 1908 В.Зеньківський був головою Київського товариства з вивчення релігії та філософії. Викладав філософську пропедевтику в гімназіях Києва, на Вищих жіночих курсах, у Фребелівському педагогічному жіночому інституті. Був директором Київського інституту дошкільного виховання. З 1910 починає читати курс загальної психології в Київському університеті. Особливістю розробленого ним лекційного курсу став тісний зв'язок психології з «історією педагогічних учень» та загальна релігійна спрямованість. В. Зеньківський намагався виховати у студентів інтерес до психології, привернути їх увагу до нових досліджень у цій галузі, заохотити до наукової роботи. У 1910-х роках діяльність В. Зеньківського була пов’язана з Педагогічним музеєм. Так, у 1913 тодішній директор музею Олександр Музиченко ініціював відкриття літніх курсів для народних вчителів, які проходили на базі музею. Педагог ретельно добирав штат кваліфікованих лекторів. Всі вони працювали з О. Музиченком у Фребелівському інституті. Провідними лекторами курсів стали М. Даденков, Н. Лубенець, В. Зеньківський та Р. Гельвіг. 7 листопада 1917 у великому залі Педагогічного музею відкрилась Українська Педагогічна академія, метою якої була підготовка учителів українських середніх шкіл. Діяльність академії розпочалася з відкриття однорічних педагогічних курсів. Склад лекторів: О. Грушевський (історія України), В. Дога (методика читання), О. Дорошкевич (методика української літератури), П. Зайцев (історія педагогіки), В. Зеньковський (педагогічна психологія), О. Музиченко (педагогіка, дидактика), І. Огієнко (історія української мови), С. Русова (методика географії України), М. Старицька (декламація) та ін. З 1918 В. Зеньківський – міністр віросповідань Української Держави; відстоював ідею автокефалії української православної церкви, виявляв прихильність до вживання української мови в релігійному житті. У 1919 виїхав за кордон, спочатку до Югославії, де викладав філософію у Белградському університеті, згодом до Чехословаччини, де за його ініціативи було відкрито Вищий педагогічний інститут у Празі, директором якого він став. З 1926 працював у Парижі на посаді професора філософії Богословського православного інституту, а також організував Вищі богословські курси, заснував релігійно-педагогічний кабінет, редагував «Релігійно-педагогічний бюлетень», працював у філософсько-релігійному журналі «Путь». В. Зеньківський в 1942 прийняв сан священника, належав до парафії Свято-Введенської церкви в Парижі. Серед основних його наукових праць: «Про соціальне виховання» (1920), «Психологія дитинства» (1923), «Проблема виховання у світлі християнської антропології» (1934). Помер В. Зеньківський 5 серпня 1962 в Парижі, похований на кладовищі Сен-Женев'єв де Буа. Read more

17 All day: Філарет Колесса: 150 років All day 17.07.2021 Вчений, який зробив вагомий внесок у дослідженні української народної творчості в її історичному розвитку та взаємозв'язках з творчістю інших народів, зокрема ритміку й мелодику народних пісень, дум. Філарет Колесса народився 17 липня 1871 в селі Татарське, нині с. Піщани Львівської області. Музичну освіту здобув у Відні (1891–1892), а в 1896 закінчив Львівський університет. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (1909). У 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав ступінь доктора філології. Філарет Михайлович понад 30 років викладав у гімназіях Стрия, Самбора, Львова, а також в Українському таємному університеті у Львові. Вийшов на пенсію 1929 і всі свої сили присвятив науковій праці. Однак уже в листопаді 1939 знову повернувся до активної діяльності, ставши завідувачем та професором кафедри фольклору та етнографії у Львівському університеті, а з 1940 — ще й керівником Львівської філії Інституту українського фольклору та Львівського етнографічного музею. До його основних праць належать: «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905), «Ритміка українських народних пісень» (1906-07), «Мелодії українських народних дум» (1910-13), «Наверстування і характерні признаки українських народних мелодій» (1913-14), «Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і походження голосінь» (1920-21), «Про генезу українських народних дум» (1921), «Речитативні форми в українській народній поезії» (1925), «Народні пісні з галицької Лемківщини» (1929), «Народні пісенні мелодії українського Закарпаття» (1946) та багато інших. Автор хорових творів і обробок українських народних пісень («Вулиця», «Обжинки», «Шкільний співаник» (1925). Помер Філарет Колесса 4 березня 1947 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Read more

23 All day: Жан Овідій Декролі: 150 років All day 23.07.2021 150 років тому народився бельгійський педагог, лікар та психолог - Жан Овідій Декролі (Jean-Ovide Decroly; 1871–1932). Жан Овідій Декролі закінчив медичний факультет Гентського університету, займався медичною дослідницькою роботою в Берліні та Парижі, у Брюсселі працював асистентом у клініці. Створив «Школу життя через життя» для здорових дітей , керував курсами підвищення кваліфікації вчителів, відкрив «Інститут для розумово відсталих дітей». У 1913 був обраний професором Вищої педагогічної школи, а ще через сім років - професором Брюссельського університету, в якому читав лекції з гігієни та дитячої психології. Жан Декролі писав: «Я маю на меті створити зв'язок між науками, змусити їх зійтися в одному центрі. Цей центр - дитина, до якої все сходиться та від якої все розходиться». Він розробив педагогічну технологію гуманізації навчання і виховання, методологічно зблизивши педагогіку з медициною. Так було сформовано засади медичної педагогіки та рефлексології. Декролі вважав, що педагогічна діяльність повинна сприяти усвідомленню дитиною власного «Я». Основна мета виховання - до життя, для життя, через життя, а педагог відіграє тут роль помічника і консультанта. На думку педагога, школа повинна бути поза політикою і надкласовою; він виступав проти формалізму в навчанні і вихованні, відірваності школи від життя, ігнорування інтересів дітей. Декролі створив систему дидактичних ігор та є автором таких праць: «Психологія малювання», «Кілька міркувань про психологію та гігієну читання», «Школа і виховання». Помер Жан Овідій Декролі 12 вересня 1932 року на 61-му році життя. #ПедагогічнийКалендар2021 Read more

26 All day: Карл Роберт Якобсон: 180 років All day 26.07.2021 180 років від дня народження Карла Роберта Якобсона (Carl Robert Jakobson; 1841–1882), естонського педагога, просвітителя і громадського діяча Карл Роберт Якобсон народився 26 липня 1841 в сім'ї викладача церковної музики. Його молодший брат, Едуард Магнус Якобсон, був відомим художником-графіком і книжковим ілюстратором. Початкову освіту Карлу дав батько. Потім він навчався на семінарі Яніса Цимзе у Валзі. Починаючи з 1859, Карл Роберт вчителює в Торма. 1862 через конфлікт з місцевими пастором і поміщиком Якобсон залишає Торма і викладає в Ямбурзі, а з 1864 – в Санкт-Петербурзі. Спочатку дає приватні уроки, а з 1865 викладає в гімназії німецьку мову і літературу. В Санкт-Петербурзі Карл Роберт тісно контактує з естонською інтелігенцією і співпрацює з газетою «Естонський листоноша» («Eesti Postimees»), а також з ліберальними німецькими та російськими газетами. У 1868 царські органи відхиляють його заявку на організацію естонської газети. В цей час Якобсон бере активну участь у створенні Естонського літературного союзу (Eesti Kirjameeste Selts), який в 1871–1893 займався в Тарту розвитком естонської літератури і мови. У 1868 і 1870 роках Карл Роберт тричі виступає з різними промовами в театральному союзі Ванемуйні. 1870 ці його промови були видані однією книгою і справили великий вплив на розвиток естонської національної самосвідомості. У 1871 Якобсон переїжджає в Таллінн і намагається отримати дозвіл на відкриття власної газети, проте безуспішно. У 1872–1874 заробляє як публіцист у волості Вяндра. У 1874 купує тут хутір Кург’я і перетворює його на зразкове господарство. Невдовзі Якобсон обирається президентом сільськогосподарського союзу Пярну і Вільянді. З 1878 співпрацює з журналом Sakala в Вільянді. Видання було присвячене питанням соціальної нерівності, важкого становища місцевого селянства і сваволі великих землевласників. Якобсон в своїх статтях також наполягав на більшій незалежності шкільної освіти від впливу церкви. У своїх працях, присвячених становищу естонського селянства, Якобсон займається передусім просвітницькою діяльністю: написані естонською мовою, його праці були спрямовані на підвищення освітнього рівня простих людей і збільшення їх доходів від сільськогосподарського виробництва. Крім цього, він пише підручники і навчальні посібники для народних шкіл. Популярності Якобсона також сприяли його пісенні збірники, які містили як народні естонські пісні, так і патріотичні вірші. Карл Роберт Якобсон помер 18 березня 1882 від пневмонії. Похований на сімейному кладовищі в рідному маєтку Кург’я. Read more