«Буквар новим способом уложений для домашньої науки» Йосафата Кобринського

Педагогічний музей України

«Буквар новим способом уложений для домашньої науки» Йосафата Кобринського

Events in Сентябрь 2024

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Всеукраїнський круглий стіл, присвячений 125-й річниці від дня народження Григорія Костюка (1899-1982)

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Професора Караваєва»

Алла Дмитренко надала поради щодо розвитку музею Світязького ліцею

Інтерактивна екскурсія-квест «Скарби давнього Києва: послання археолога»

«Посвята у ліцеїсти» у стінах Національного музею літератури України

Героїв Небесної Сотні вшанували мелітопольскі школярі

НМІУ нагородив перших переможців конкурсу «Україна в родинних історіях»

Інтерактивний захід «Світ ляльковий, різнокольоровий»

IX Луньовські читання «Проблеми музейної освіти в Україні»

У школі на Кіровоградщині відкрили музей героїв двох воєн

All day: Павло Білецький-Носенко: 250 років

All day: Едвард Торндайк: 150 років

All day: Володимир Панченко: 70 років

All day: Іван Капустянський: 130 років

All day: Яким Ярема: 140 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

All day: Сергій Шелухін: 160 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 07.01.202307.01.2023 by admin

Версия
Скачать 183
Размер файла 27.69 MB
Дата создания 07.01.2023
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Всеукраїнський круглий стіл, присвячений 125-й річниці від дня народження Григорія Костюка (1899-1982)
Posted on 22 ноября, 2024 Posted by admin
Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Професора Караваєва»
Posted on 22 ноября, 2024 Posted by admin
Алла Дмитренко надала поради щодо розвитку музею Світязького ліцею
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Інтерактивна екскурсія-квест «Скарби давнього Києва: послання археолога»
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
«Посвята у ліцеїсти» у стінах Національного музею літератури України
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Героїв Небесної Сотні вшанували мелітопольскі школярі
Posted on 23 февраля, 2018 Posted by Валентина Єфімова
НМІУ нагородив перших переможців конкурсу «Україна в родинних історіях»
Posted on 23 октября, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Інтерактивний захід «Світ ляльковий, різнокольоровий»
Posted on 25 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
IX Луньовські читання «Проблеми музейної освіти в Україні»
Posted on 30 января, 2018 Posted by Валентина Єфімова
У школі на Кіровоградщині відкрили музей героїв двох воєн
Posted on 28 января, 2019 Posted by Валентина Єфімова

2 All day: Володимир Панченко: 70 років All day 02.09.2024 Володимир Євгенович Панченко – літературознавець, критик, письменник, педагог, громадський та політичний діяч, народний депутат України першого скликання. Народився 2 вересня 1954 у с. Демидівка Любашівського району Одеської області в родині агронома місцевого колгоспу та вчительки початкових класів. 1968 закінчив місцеву восьмирічну школу, середню освіту здобув у Любашівській середній школі № 1. Навчався на філологічному факультеті Одеського державного університету імені І. Мечникова. З 1975 – аспірант кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР, доцент кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР Одеського державного університету. Писав вірші, замітки і рецензії на теми літератури, які друкувалися в місцевих газетах, зокрема, в одеській «Комсомольськой искре», а також в «Літературній газеті». Перша велика журнальна публікація – стаття «За ним завтрашній день» (журнал «Дніпро». 1976. №7). 1979 В. Панченко захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблема характеру в її зв’язку зі стильовими тенденціями в сучасній українській прозі». На той час він був уже досить помітною постаттю серед молодих українських літераторів і, як писав у автобіографії, «…з легкої руки П. Загребельного того ж року був прийнятий до Спілки письменників України». З 1984 до 2001 р. Володимир Євгенович мешкав у Кіровограді (нині місто Кропивницький). Працював у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С.Пушкіна (нині Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка) доцентом, завідувачем кафедри зарубіжної літератури та компаративістики. У 1995-98 – докторант Київського педагогічного університету ім. М.Драгоманова. У жовтні 1998 захистив докторську дисертацію на тему «Творчість В.Винниченка 1902-1920 рр. у генетичних і типологічних зв’язках з європейськими літературами». У 2000 р. В’ячеслав Брюховецький, ректор Києво-Могилянської академії, доручив В. Панченку розробляти вступні тести з літератури, а з наступного (тобто 2001-го) року запросив працювати у НаУКМА. З 2001 по 2014 – професор кафедри філології; а у 2002–07– віце-президент цього закладу освіти. Народний депутат України (1990-94). У 1992 привіз із Мужена (Франція) кабінет Володимира Винниченка, який відтоді зберігається у Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї. Автор сценаріїв документальних стрічок про Володимира Винниченка, багатьох монографій та посібників: «Юрій Яновський» (1988), «Магічний кристал: сторінки історії українського письменства» (1995), «Євангеліє чужих піль…» (1996), «Будинок з химерами» (1998), «Патетичний фрегат: роман Юрія Яновського як літературна містифікація» (2002), «Володимир Винниченко: парадокси життя і творчості» (2004), «Неубієнна література» (2007), «Кільця на дереві» (2016) та багатьох інших. Лауреат міжнародної премії імені Володимира Винниченка Українського фонду культури (1995). Лауреат ще низки премій: літературної премії «Благовіст» (1996), літературної премії імені Олександра Білецького(1998), обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова (2005), обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2016). Володимир Євгенович започаткував авторську серію посібників для вчителів «Урок літератури», а також був одним із авторів підручника української літератури для 11 класу (1998) У 2007, за сприяння видавництва «Темпора» і його головного редактора – Юлії Олійник, став засновником та шеф-редактором українського вебпроталу та (з 2008 р.) альманаху «ЛітАкцент». Протягом 2018-19 виходять книги: «Повість про Миколу Зерова», «Літературний ландшафт України. ХХ століття», «Сонячний годинник. Книга пілігрима», які стали своєрідним підсумком його наукового і життєвого шляху. Помер Володимир Євгенович Панченко 14 жовтня 2019, похований у с. Олексіївка Кропивницького району на Кіровоградщині. У 2019 йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кропивницького. Тут названо його іменем одну з міських бібліотек та вулицю. Нещодавно в Одесі Любов Ісаєнко видала книгу «Володимир Панченко у своєму часі та понад часом». Read more

18 All day: Іван Капустянський: 130 років All day 18.09.2024 Іван Капустянський (1894–1937), літературознавець, журналіст, критик, бібліограф, педагог Іван Капустянський народився 18 вересня 1894 в с. Рокити, нині Кременчуцького району Полтавської області. Навчався в Лубенській і Полтавській (1909–12) духовних семінаріях, Ніжинському історико-філологічному інституті (1912–16 ). У серпні 1916 мобілізований до армії і направлений до Київського військового училища, а звідти в званні прапорщика — на Південно-Західний фронт. Після демобілізації у 1918 закінчив лекторські курси при Міністерстві народної освіти, став професорським стипендіатом при Київському університеті. У квітні 1919 переїхав до Прилук, викладав історію української літератури в місцевому народному університеті, очолював повітовий комітет охорони пам'яток мистецтва та старовини. Засновник та перший завідувач Прилуцького краєзнавчого музею, ініціатор створення музею у колишньому маєтку Ґалаґанів у Сокиринцях, водночас – викладач української мови та літератури у Прилуцькій гімназії. Від 1923 – у Харкові. Аспірант секції української мови науково–дослідної кафедри ім. О. Потебні при ХІНО (від 1925), водночас викладав на робітничому факультеті при Харківському технологічному інституті (1923–24, 1933). Читав курс лекцій з української літератури. Автор статей у журналах "Шляхи освіти", "Знання", "Плужанин" та ін. Завідувач редакційно–бібліографічного відділу Української книжкової палати (1927). Науковий співробітник Інституту ім. Т. Г. Шевченка. Член літературної організації "Плуг". Основні праці: Учительство в українській літературі. 1925; Валеріян Поліщук: Спроба характеристики творчості з портретом, автографом і автобіографією поета та бібліографічним покажчиком. 1925; Плужанська творчість. 1926; Лекції з історії української літератури. 1929 (усі – Харків). Заарештований у 1935 за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній організації та засуджений до 5 років ув'язнення. Помер 24 листопада 1937 у виправно-трудовому таборі й похований поблизу м. Чиб'ю Республіки Комі, РФ. Реабілітований 1989. Read more

23 All day: Яким Ярема: 140 років All day 23.09.2024 Яким Ярема (1884-1964), психолог, педагог, філософ, літературознавець, мовознавець. Яким Ярема народився 23 вересня 1884 у с. Арламівська Воля Яворівського р-ну Львівської обл. Закінчив гімназію у м. Перемишлі (1903). Навчався на філософському факультеті Львівського та Ґрацького університетів (1903–08). 1908 р. склав державний екзамен на вчителя. В 1909–10 рр. – викладач гімназії у м. Самбір, у 1911–14 рр. – в українській гімназії в м. Тернопіль, де у грудні 1911 р. – співорганізатор приїзду Івана Франка. Під час Першої світової війни мобілізований в австрійську армію, де потрапив у російський полон (1915) і майже два роки перебував у саратовському таборі для військовополонених. У листопаді 1917 р. повернувся до Києва, де в грудні 1917 р. – учасник ліквідації більшовицького заколоту. З 1918 р. – у Чехії: здобув у Карловому університеті ступінь доктора філософії за працю «Чеський романтизм і відродження української літератури в Галичині» (1922), у 1923–30 рр. викладав педагогічну психологію, вступ до філософії, експериментальну педагогіку та рефлексологію в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова (з 1925 р. – завідувач кафедри педагогічної психології); директор української гімназії в м. Ржевиця (1925–28). З 1930 р. – у Тернополі: вчитель гімназії товариства «Рідна школа», засновник Українського музею товариства «Рідна школа» (1932), який діяв у будинку товариства «Просвіта» (проіснував до 1939 р, коли його збірку долучили до новоствореного Тернопільського історико-краєзнавчого музею). Автор праць психолого-педагогічної тематики: «Психографія в школі» (1925), «Педагогічна психологія» (1928), «Проблема несвідомих психічних процесів», (1928) «Психологія та професійний вибір» (1928), «Причинок до характеристики процесів уваги» (1929) та ін. Педагогічній психології відводив роль допоміжної науки у вихованні й навчанні. Завдання вчителя вбачав у вивченні природних задатків учня на основі досягнень індивідуальної та диференційованої психології, психотехніки і психографії. Підтримував ідею психологічного діагностування на підставах наукової психології. Критикував звуження мети освіти до легітимації знання, а школи – до «фабрики атестатів». Метою навчання визначав задоволення потягу до знання, метою виховання – формування загальнолюдських цінностей як надбання національних культур. Вивчав психологічні аспекти творчості Т. Шевченка (праці «Уява Шевченка», 1914, «Шевченко, людство й Україна», 1921, «Дитячі переживання і творчість Шевченка зі становища психоаналізу», 1932, «Образ дитини в творчості Шевченка. До 100-річчя з дня народження Поета», 1960). Від 1940 р. – у Львові, де викладав в університеті, працював в Інституті літератури АН УРСР. Під час нацистської окупації викладав у Політехнічному інституті, працював над великим українсько-німецьким словником. У 1950–62 рр. – завідувач кафедри іноземних мов Львівського зооветеринарного інституту Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1940). Помер 15 грудня 1964 у Львові. Read more

24 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

25 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

26 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

27 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

28 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

29 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more

30 All day: Сергій Шелухін: 160 років All day 24.09.2024 – 06.10.2024 160 років тому - 6 жовтня 1864 року - народився Сергій Шелухін - український політик, громадський діяч, науковець, публіцист, педагог. Народився у с. Деньги у Золотоніського району Черкаської області. Закінчивши Лубенську класичну гімназію, вступив до Київського університету на математичний факультет, згодом навчався на юридичному факультеті. Громадську діяльність розпочав у студентські роки у Києві. проживаючи в Одесі, входив до Одеської Громади. Упродовж 1890–99 працював на різних посадах у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева. З 1902 – член Одеського окружного суду. Викладав у класичних гімназіях теорію права, державне право, російське цивільне право. Цікавився українською філологією. Публікувався на сторінках часописів «Зоря», «Правда», «Літературно-науковий вісник», «Українська хата», «Світло» та ін. З 1921 проживав у Празі, де працював в Українському вільному університеті на посаді проректора університету та декана факультету права і суспільних наук, був професором Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова, дійсним членом Українського історично-філологічного товариства у Празі. Помер 25 грудня 1938, похований у Празі. У фондах Педагогічного музею зберігається стаття С. Шелухіна «Школа за 2000 років до наших часів», надрукована вперше в журналі «Світло» (1911). У ній автор викладає історичні факти розвитку шкільної освіти в Європі від часів Давньої Греції до початку ХХ ст. С. Шелухін пише: «…школа по своїй природі й ріжносторонності та височині своїх завданнів повинна бути вільною, як і сам народ, якому вона слугує, і стояти поза всякою політикою та узькими партійними вимогами. Ось через що, коли які політики, партії чи уряди роблять школу своїм знаряддям для свої власних цілей, то школа от того занепадає, бо це противно її природі». Ознайомитись з повним текстом статті можна за посиланням: «Школа за 2000 років до наших часів». Read more