Борис Грінченко. Кавуни. Харків: Книгоспілка, 1927

Педагогічний музей України

Борис Грінченко. Кавуни. Харків: Книгоспілка, 1927

Events in Январь 2024

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Всеукраїнський круглий стіл, присвячений 125-й річниці від дня народження Григорія Костюка (1899-1982)

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Професора Караваєва»

Алла Дмитренко надала поради щодо розвитку музею Світязького ліцею

Інтерактивна екскурсія-квест «Скарби давнього Києва: послання археолога»

«Посвята у ліцеїсти» у стінах Національного музею літератури України

Відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди: методичний конструктор для організації роботи з батьками

Участь у ХІХ Біографічних читаннях «Людина науки у вітчизняній біографіці»

Дитячі програми Національного музею історії України

Весна, Казкарка та Лісовичок чекають маленьких відвідувачів

На історичну годину з вшанування пам’яті героїв Крут запрошує музей у Луцьку

All day: Роберт Мейнард Хатчинс: 125 років

All day: Осип Лещук: 130 років

All day: Вільям Вірт: 150 років

All day: Вінценти Оконь: 110 років

All day: Пауль Наторп: 170 років

All day: Гренвілл Стенлі Голл: 180 років

Національної академії педагогічних наук України

Name: Гренвілл Стенлі Голл: 180 років
Start: 2024-02-02T00:00:00+02:00
End: 2024-02-02T23:59:59+02:00

Posted on 19.07.2023 by admin

Версия
Скачать 18
Размер файла 3.01 MB
Дата создания 19.07.2023
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Всеукраїнський круглий стіл, присвячений 125-й річниці від дня народження Григорія Костюка (1899-1982)
Posted on 22 ноября, 2024 Posted by admin
Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Професора Караваєва»
Posted on 22 ноября, 2024 Posted by admin
Алла Дмитренко надала поради щодо розвитку музею Світязького ліцею
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Інтерактивна екскурсія-квест «Скарби давнього Києва: послання археолога»
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
«Посвята у ліцеїсти» у стінах Національного музею літератури України
Posted on 18 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди: методичний конструктор для організації роботи з батьками
Posted on 30 июня, 2021 Posted by admin
Участь у ХІХ Біографічних читаннях «Людина науки у вітчизняній біографіці»
Posted on 8 июня, 2023 Posted by admin
Дитячі програми Національного музею історії України
Posted on 26 мая, 2016 Posted by admin
Весна, Казкарка та Лісовичок чекають маленьких відвідувачів
Posted on 12 апреля, 2022 Posted by Валентина Єфімова
На історичну годину з вшанування пам’яті героїв Крут запрошує музей у Луцьку
Posted on 30 января, 2016 Posted by admin

17 All day: Роберт Мейнард Хатчинс: 125 років All day 17.01.2024 Роберт Мейнард Хатчинс (Robert Maynard Hutchins) - американський філософ освіти, президент Чиказького університету (1929-45) Народився в Брукліні 17 січня 1899. Навчався в Академії Оберліна і Оберлін-Коледжі (1915-17). В 1917 разом з братом служив в армії. Повернувшись з війни в 1919, вступив до Єльського університету. З 1921 – викладач в середній школі в Лейк-Плесіді, Нью-Йорк. Далі став чинним деканом Єльської школи права. Хатчинс відіграв ключову роль у переконанні Фонду Рокфеллера заснувати Інститут людських відносин в Єлі. У 1929 переїздить до Чикаго і стає президентом Чиказького університету у віці 30 років (він став наймолодшим президентом університету в США). Хатчинс був відомий як захисник академічної свободи. Коли університет звинувачували у сприянні комунізму (в 1935 і в 1949), Хатчинс захистив право університету викладати, стверджуючи, що кращий спосіб перемогти комунізм – за допомогою відкритих дебатів і досліджень, спрямованих на розвінчання комуністичної ідеології. Основні педагогічні праці: «Відсутність дружньої підтримки» / «No friendly voice» (1936), «Вища освіта в Америці» / «The higher learning in America» (1936), «Освіта – шлях до свободи» / «Education for freedom» (1943), «Університет Утопії» / «University of Utopia» (1953), «Деякі спостереження про американську освіту» / «Some observations on American education» (1956). З 1950 – голова Ford Foundation, де заснував Фонд сприяння розвитку освіти та Фонд для навчання дорослих. Після виходу з Ford Foundation заснував Центр дослідження демократичних інститутів (1959); тривалий час працював на посаді голови Ради редакторів «Енциклопедії Британіки» (1943-74). Помер 17 травня 1977 у Санта Барбарі, Каліфорнія. Read more

18 All day: Осип Лещук: 130 років All day 18.01.2024 Осип Лещук (1894-1949), теолог, педагог, письменник, громадський діяч Народився 18.01.1894 у с. Стаївка Червоноградського р-ну Львівської обл. Закінчив Перемишльську гімназію (1913), навчався на теологічному факультеті Віденського (1913–14) і богословському факультеті Львівського (1915–17) університетів. У 1918–19 рр. служив у лавах Українських січових стрільців, був старшиною Української Галицької армії. 1921 р. закінчив Перемишльську духовну семінарію. В 1921–45 рр. у м. Рава-Руська (Львівська обл.) працював священиком у школах; водночас від 1933 р. – професор реальної гімназії. Своє життєве кредо – «підносити Бога і Вітчизну» – втілював у релігійній, громадській, педагогічній, письменницькій діяльності. Голова філії товариства «Просвіта» (м. Рава-Руська, 1923), Марійської дружини молоді та жіноцтва (1926). Брав участь у діяльності товариств «Рідна школа», «Відродження», Товариства опіки над обездоленими, Комітету допомоги голодуючим в Україні. У педагогічній практиці дотримувався засад взаємозв’язку морально-етичного виховання з навчальним процесом, єдності школи і сім’ї, впливу громадськості на формування особистості. Розробив і апробував у школі педагогічну систему, основними принципами якої є загальнодоступність освіти та поєднання чотирьох аспектів життєвої і діяльної позиції людини: аналітичне сприймання дійсності, почуттєве осмислення дійсності, намагання до узагальнення досягнень, синтез дії і поведінки через морально-етичну позицію. Моральне виховання ставив вирішальним чинником поряд з успіхами в навчанні. В основу успіху ставив працьовитість і наполегливість, знання людської душі. У вихованні надавав важливу роль таким рисам, як мужність, стійкість та іншим вольовим якостям. Обґрунтував необхідність поєднання морально-релігійного виховання на засадах християнських цінностей і національно-патріотичного виховання. Розробив «10 засад для педагога». Володів старогрецькою, староєврейською, латинською, польською, німецькою, чеською, французькою мовами. Автор низки художніх творів (переважно новел і оповідань), зокрема для дітей («Ганя»). Ув’язнений восени 1945 р. Відмовився підписати відречення від своєї віри і перейти з рангу греко-католицького священника у російське православ’я. Помер 28.08.1949 у радянській в’язниці в с. Божкове біля м. Полтава. Read more

21 All day: Вільям Вірт: 150 років All day 21.01.2024 Вільям Вірт (William Wirt; 1874-1938), американський педагог Вільям Вірт народився 21 січня 1874 у м. Маркл, штат Індіана. 1898 закінчив Унверситет Де-Пау (De Pauw University) в Грінкастлі. Відвідував додаткові літні курси в Чиказькому університеті, де ознайомився з педагогічними ідеями Джона Дьюї. Здійснив поїздку до Європи з метою вивчення організації навчання в школах Великої Британії, Бельгії, Франції, Німеччини. Педагогічну діяльність розпочав в Індіані: був директором школи в м. Редкі (1895-97), викладав математику в Грінкастлі (1897-99), а потім працював директором школи у Блаффтоні (1899-1907). Саме у Блаффтоні Вірт вперше апробував свою систему навчання, але відомою вона стала після того, як у 1907 Вірт став інспектор державних шкіл у м. Гері. В історії освіти система навчання Вільяма Вірта відома під назвами «План Гері» та «Плетун-план». Прцюючи на посаді інспектора упродовж 30 років, Вірт прагнув втілити ідеї педагогіки прагматизму про школу як культурний осередок громади і про виховний процес як прообраз соціального життя суспільства. Розробив систему організації роботи школи (плетун-план), що забезпечує раціональний розподіл часу між заняттями, працею та іграми, спадкоємність початкового і середнього ступеня навчання. Пле́тун-план (від англ. platoon – взвод, загін) – система індивідуалізованого навчання. Під час організації роботи за плетун-планом учні не мали постійних класних приміщень, а об'єднувалися в «мандрівні класи». У першій половині дня з учнями першого потоку (загону) проводили заняття з навчальних дисциплін у класах, а учні другого потоку в цей час відвідували музеї, працювали в навчальних лабораторіях, дослідних ділянках, майстернях, бібліотеці, займалися в спортзалі тощо. Потім учні мінялися видами занять і навчальними приміщеннями. Застосування плетун-плану давало можливість максимально використовувати шкільні приміщення і збільшувати контингент учнів. Система Вірта передбачала збільшення оздоровчих та трудових занять у школі, тривалості навчального дня з шести до восьми годин, заохочувала вчителів до спеціалізації в певній предметній галузі, а місцевий бізнес – до тісної співпраці з навчальним закладом. В 1920-х плетун-план набув поширення у великих промислових центрах США: його елементи були запроваджені в школах понад 200 міст 41 штату. Але вже у 1930-х інтерес до плетун-плану згасає і його застосування в школах припиняється. Попри це, деякі аспекти системи Вірта використовуються в освітньому процесі й досі: тестування для класифікації учнів (наприклад, для визначення того, чи слід зараховувати учня до певного класу) і відкрите формування навчальних планів бізнес-компаніями, як це й зараз спостерігається в програмах професійної освіти (vocational education). Помер Вільям Вірт 11 березня 1938 у м. Гері. Некролог з приводу його смерті надрукувала «The New York Times». Read more

22 All day: Вінценти Оконь: 110 років All day 22.01.2024 Вінценти Оконь (Wincenty Okon; 1914–2011) – польський педагог, професор Варшавського університету, член Польської академії наук, засновник Польського педагогічного товариства В. Оконь народився 22 січня 1914 у селі Чойєнець, що розташоване між Хелмом і Любліном. Він був сьомою дитиною у великій сім’ї. З ранніх років захоплювався книгами, сам навчився читати у 5 років. 1929 вступив до вчительської семінарії в Хелмі. У 1937 розпочав педагогічну діяльність у семикласній школі в селі поблизу Гавроліна. Тоді ж склав учительський іспит і розпочав навчання у Вільному польському університеті у Варшаві. У вересні 1946, закінчивши Лодзький університет, склав іспит із загальної педагогіки і захистив магістерську роботу. У 1948 у Лодзькому університеті захистив докторську дисертацію. 1966 здобув і вищий професорський ступінь – професор звичайний. Діяльність ученого насамперед пов’язана з Варшавським університетом, де він у 1958–60 був деканом педагогічного факультету, потім (до кінця 1984) працював професором. Впродовж 1960–80-х рр. проводив інтенсивну управлінську, освітню, видавничу діяльність: у 1961 став директором Інституту педагогіки; у 1972–74 – директором Інституту педагогічних досліджень; у 1971–73 – членом президії Комітету експертів для вивчення рапорту про стан освіти; у 1975–84 – редактором видання «Педагогічний квартальник», а в 1978–87 – «Педагогічні студії». З 1973 - член-кореспондентом, з 1983 - дійсний член Польської академії наук. У 1974–84 керував Комітетом педагогічних наук Польської академії наук. Упродовж трьох каденцій зробив вагомий внесок у розвиток молодих науковців, зокрема був для них організатором конкурсів наукових робіт, двотижневих курсів, що стали своєрідною школою методології наукових досліджень. В. Оконь – автор праць «Процес навчання» (1954), «Біля основ проблемного навчання» (1964, 1965), «Проблемне навчання у сучаснійшколі» (1975–1987), «Вступ до загальної дидактики» та «Гра і реальність» (1987), «Педагогічний словник» (1975–1992). У праці «Десять альтернативних шкіл» (1997) серед шкіл відомих у всьому світі педагогів Жана-Овіда Декролі, Селестена Френе, Петера Петерсена, Олександра Нілла та ін. В. Оконь вмістив розділ «Павлиська школа Василя Сухомлинського». Здійснив вагомий внесок у розвиток дидактики, педагогіки вищої школи, педевтології (науки про вчителя), історії педагогіки, порівняльної педагогіки. Педагог обґрунтував засади проблемного навчання, багатостороннього навчання; розробляв проблеми психології й педагогіки гри; довів необхідність розвитку активності учня в набутті знань. Помер Вінценти Оконь у Варшаві 18 жовтня 2011 у віці 97 років. Read more

24 All day: Пауль Наторп: 170 років All day 24.01.2024 Пауль Наторп (Paul Natorp; 1854–1924) , німецький філософ і педагог, один із фундаторів соціальної педагогіки Народився 24 січня 1854 в Дюссельдорфі в родині пастора і теолога Адельберта Наторпа. З 1871 у Берлінському університеті вивчав музику, історію та класичну філологію, потім – філологію у в Боннському університеті, а з 1874 – філософію у Страсбурзькому університеті, де 1876 склав державний іспит і захистив дисертацію з історії Пелопоннеської війни. В ці роки захоплювався творчістю Брамса, Шумана, Баха, Бетховена й особливо Вагнера. Писав власні музичні твори, відчуваючи жахливі душевні муки від неможливості обрати між наукою і музикою. Розглядаючи музику як закон світобудови, поклав принцип гармонії в основу не лише власної життєдіяльності, а й філософських студій і педагогічних новацій. З 1880 – в Марбурзькому університеті, де 1881 захистив докторську дисертацію з філософії «Теорія пізнання Декарта. До передісторії критицизму». З 1885 – екстраординарний, а з 1893 – ординарний професор філософії та педагогіки Марбурзького університету. Обіймав цю посаду до виходу на пенсію 1922. На межі ХІХ–XX ст. виступив за загальну педагогізацію суспільства і закликав до створення виховних спільнот, що сприяли б реалізації цієї ідеї. Наторп вважав, що людина стає людиною лише завдяки людській спільноті. Цей постулат лежить в основі його книги «Соціальна педагогіка» (1899). Виховання головним чином трактував як гартування волі, для чого необхідні такі соціальні інституції, як сім'я, школа, громадські організації (у термінології Наторпа – «спільноти»). Серед основних педагогічних творів Наторпа – книги «Загальна педагогіка у вузах. До академічних лекцій» (1906), «Філософія та педагогіка» (1909) та статті в періодичних виданнях: «Ідеї Песталоцці про освіту робітників і соціальне питання» (1894), «Соціальна педагогіка Песталоцці» (1898), «Соціальне виховання» (1909), «Звернення до батьків, учителів та вихователів» (1915) та ін. Помер Пауль Наторп 7 серпня 1924 в Марбурзі. У фондах Педагогічного музею України зберігається праця П. Наторпа «Культура народу та культура особистості»: Наторп П. Народня культура й культура особистости: Шість викладів / Др. Павль Наторп, професор університету в Марбурзі. З німецької мови переклав [та автор вступного слова] М. Галущинський. Львів: Накладом Товариства «Взаїмна поміч галицьких і буковинських учителів і учительок». Друкарня «Діла», 1921. 105 c. (Бібліотека педаґоґічних творів; Ч. 1). У книзі також пісня: До молоді / Х. Ф. Геббель; Пер. А. Л. Лотоцького. Ознайомитися з електронною копією видання можна за посиланням: https://goo.gl/kfbqbv Read more