Як і кожний музей, Педагогічний музей України має предмети своєї гордості серед експонатів

Це, насамперед, пам’ятки XV-XVII ст.: латиномовний «Підручник географії, історії» (1488), знай дений в архівах католицького костьо лу в Житомирі, «Литовський статут» (1570). «Фразеологічний словник» (1598), «Хроніка Сарматії Європейсь кої» (XVII ст.), «Євангеліон» (1670), «Октоїх осьмиглавий, рукописний» (1768), «Євангеліє учительноє» (1670), «Правила пиитичиские» (1705), «Новий синопсис» (1798), праці професорів Києво-Могилянської академії І.Гізеля «Синопсис», І.Галятовського «Ключ разуменія», Ф.Прокоповича «Духовний регламент», атлас українських земель, виконаний французьким інженером Бопланом (XVII). До речі, незважаючи на те, що Україна в цей час була поділена між двома могутніми тогочасними держа вами — Польщею і Росією, які і нази вали її, відповідно, Малою Польщею та Малою Росією, на карті Боплана всі українські землі представлені під однією назвою — Україна.

Основу архівного фонду музею становить колекція навчальних та методичних посібників різних типів навчальних закладів. За часів Ро сійської імперії в Україні не було шкіл з українською мовою навчання, тому значна частина колекції є російсько мовною. Втім, ці підручники викорис товувалися і в українських школах. Найціннішими і найдавнішими серед них є підручники ХVІІІ-ХІХ ст., зокре ма «Арифметика» Л.Магницького, яка була першим друкованим підруч ником з арифметики (1703); «Грама тика» М.Ломоносова; підручник з ма тематики Ейлера; «Элементарная геометрия в схеме гимназического курса» Д.Давидова (1871); «История средних веков» (1862); «Практическая греческая хрестоматия» (1739); «Иллюстрированная учебная географическая хрестоматия» А.Воронецького (1896); «Учебник поэтики» (1824); «Курс Гимнастики для деревенских й сельских школ» (1873); «Элементарный учебник логики» (1881), багато інших.

Окремо слід виділити в колекції ук раїномовні підручники, які почали створюватися в XIX ст., в основному, в Західній Україні. Радикальним ре форматором рідномовних підручників був професор Степан Смаль-Стоцький. Разом з Федором Гартнером він склав «Руску граматику», яка вперше вийшла у Львові 1893 року. Цей підручник витримав чимало видань. В музеї зберігається єдиний примір ник унікального видання (1907), а та кож «Руска граматика для шкіл недільних» (1907), «Практична грама тика української мови» Василя Симовича, «Руска граматика для шкіл на родних» Омеляна Поповича (поч. XX ст.), «Руска читанка для высшей гимназии» Н.Барвінського (1871).

Не всі, мабуть, знають, що загальновживане сьогодні на всіх ук раїнських землях слово «Читанка» відносно молоде: йому всього 166 років. Створив його Маркіян Шашкевич, укладаючи в 1836 р. «Читанку для діточок в народних училищах руских». Важливим чинником, що спри яв поліпшенню справи видання ук раїнських підручників у цей час, стало швидке зростання кількості рідномовних гімназій в Західній Україні.

Журнал «Наша школа», який вихо див за редакцією М. Грушевського, розгорнув дискусію серед фахівців і широких кіл громадськості навколо проблеми гімназійних підручників, змісту освіти і наповнення його на ціональним компонентом. Це завдан ня ускладнювалося потребою зруйну вання усталених стереотипів, які дов го панували в свідомості авторів шкільних книжок. Одним з таких сте реотипів був пріоритет тематики ста рожитності. Невдовзі Антін Крушельницькій створює нові зразкові читан ки для чотирьох нижчих класів гім назії, які були наскрізь національні з цікавим для учнів матеріалом. «Руска читанка» А.Крушельницького (Львів, 1913), разом з іншими західноук раїнськими навчальними виданнями експонується в Педагогічному музеї.

Українські гімназійні підручники з рідної історії тривалий час представ ляли українську історію як інтегральну частину історії Росії або Польщі. Про вартість цих підручників, їх науковий рівень і методику висловився А.Крушельницькій: «Се просто скандал, аби історію якогось народу вчити із підручника до історії чужого народу…» Новий підручник Б.Барвінського «Оповідання з рідної історії» (1911) було написано з позиції об’єктивного трактування історичних подій, що повністю узгоджувалося з характе ром, духом та ідеалами українського народу. Цей підручник також збе рігається у фондах музею.

В Східній Україні також мали місце непоодинокі спроби створити українські граматики. Серед інших у му зейному фонді зберігається «Українська граматика» А.Кримського (1908) та «Граматика» С.Черкасенка (1907).

Цікавою є музейна колекція бук варів. Серед них слід виділити «Бук вар южнорусскій» Т.Г.Шевченка (1861). Кожен із нас, ще будучи шко лярем, знав, що Кобзар уклав такий буквар, але мало хто його бачив, тим більше — брав до рук. Сьогодні він зберігається в Педагогічному музеї в єдиному примірнику. Цікава історія створення букваря. Засновників не дільних шкіл хвилювала відсутність підручників для початкового навчання грамоти, особливо рідною україн ською мовою. Це питання не раз об говорювалось під час зустрічей з по етом. Саме тому, будучи вже тяжко хворим, восени 1860 р. Т.Г.Шевчен ко починає працювати над створен ням підручників для недільних шкіл. Першим із задуманої серії був укла дений «Буквар южнорусскій», який згодом став основним посібником безплатних навчальних закладів Ук раїни. Тираж «Букваря…» був значний — 1000 примірників. Не сподіваючись на розповсюдження «Букваря…» офі ційним шляхом, вже в січні 1861 р. Т.Г.Шевченко розсилає книжку дру зям та знайомим в Україні. Урядові органи з самого початку поставилися до «Букваря южнорусского» байдуже. Книжка неодноразово розглядалась цензурою і нарешті, в липні 1861 р. міністерство народної освіти, відкри то не заборонивши «Буквар…», все ж не рекомендувало використовувати його в народних школах. Та незважа ючи на всілякі перепони, Шевченків буквар розповсюдився по Україні. В містах і селах Київщини, Полтавщини, Харківщини, Чернігівщини, Черкащи ни є свідчення його використання. Був відомий буквар і на півдні Ук раїни.

Зацікавлять відвідувачів і букварі В.Доги, Л.Деполович, С.Русової, С.Титаренка, О.Базилевича, Т.Лубен ця, Я.Чепіги, О.Маркуша і Ю.Ревая та інших. Найдавнішим з них є «Бук вар» Каріона Істоміна (1694), випуск ника Києво-Могилянської академії, який також експонується в музеї.

Великий педагог К.Д.Ушинський одним із першочергових чинників розвитку освіти вважав використання рідної мови в навчально-виховному процесі. Свою видатну працю «Родное слово» К.Ушинський упорядкував для російської школи, але в ній широ ко використав українську народну творчість. Слід зазначити, що ця книжка мала протягом 50 років 146 видань і розійшлася в мільйонних примірниках. Крім цього підручника музей зберігає інші твори К.Д.Ушинського різних років видання.

Музейна колекція підручників скла дається з видань різних періодів і різних предметів викладання. Період 1917-1930-х років означений виходом великої кількості україномовних підруч ників. Серед них слід відзначити такі як «Українська граматика» Б.Грінченка (1918); «Наша рідна мова» М.Грінченко (1918); «Українська граматика» Є. Тимченка (1918); «Рідний край» Синяковського (1919); «Геометрія на дослідах» О.Астряба (1924) «Початкова граматика української мови» О.Курило (1919) тощо. Останній підручник витримав багато видань, ним користува лися до 1924 р. в школі, а також на кур сах підготовки вчителів-словесників. Великий інтерес для дослідників українського шкільництва являють і інші підручники означеного періоду.

З 1920 р. шкільні підручники ство рювалися відповідно до комплексно-проектної системи. З’явилися робочі книжки та різного роду «розсипні підручники».

В 1930 роках з’являються ста більні підручники і посібники для шкіл, так, наприклад, з арифметики – І. Попова та А.Кисельова, з геометрії – Р.Гангнуса та А. Кисельова, з алге бри – А. Кисельова, з тригонометрії – Н.Рибкіна, з української мови – С.Чавдарова, Л.Булаховського, О.Парадизького та М. Сулияш, А.Загродського, Б.Кулика та інші. Слід зазначити, що підручник С.Чавдарова «Українська мова для 1-4 класів» (1934) використовувався впродовж 40 років. Наприкінці 1930-х років всі підручники, які створювалися в окре мих республіках, були відкинуті, і відтоді в Україні стали користуватися підручниками, які діяли в усьому СРСР.

Зберігаються в музеї підручники, навчально-методичні посібники пе ріоду 1950-1980-х років, серед яких значний інтерес становлять експери ментальні і пробні підручники, а та кож підручники, відзначені державни ми нагородами, наприклад: підруч­ник А.К.Нарочної, В.О.Онищука «Природознавство» для 3 класу (1983р.) був відзначений Державною премією УРСР в 1984 році.

З перших років незалежності поча ли видаватися підручники нового ти пу для навчальних закладів України. Це, зокрема, підручники, визначені кращими за конкурсами, проведени ми Міжнародним фондом «Відрод ження» з трансформації гуманітарної освіти в Україні.

…Педагогічна думка в Україні має славетну історію і видатних мисли телів. Відтак значне місце в колекції музею посідають праці, серед яких видання М.Пирогова, К.Ушинського, подружжя Грінченків, Т.Лубенця, X.Алчевської, О.Музиченка, І.Огієнка, С.Русової, С.Сірополка, Я.Чепіги, І.Соколянського, С.Чавдарова, В.Помагайби, А.Макаренка, В.Сухомлинського та ін. Тут, зокрема, зберігається перше видання «Словника української мови» Б.Грінченка (1907), який отримав на зборах Петербурзької Академії наук другу премію імені М.Костомарова та бага то інших унікальних видань.

Мало хто знає, що на Паризькій Всесвітній виставці 1889 р. була представлена книга «Что читать наро ду?» X.Алчевської. На засіданні Конгресу Міжнародної Ліги X. Алчевська, яка була обрана одним із його трьох віце-президентів, прочитала доповідь про жіночу недільну школу в Харкові та охарактеризувала свою працю. У французьких газетах були надруко вані відгуки про школу і книгу X.Ал чевської, в яких зазначалося, що вона виконала зворушливу, велику і цілком нову роботу, яка посідає особливе місце у справі народної освіти. X. Ал чевська була нагороджена дипломом «D’honneur» – вищою з нагород. Інші співавтори книги «Что читать наро ду?» отримали золоті та срібні ме далі.

Серед експонатів музею значний інтерес становлять щорічники та ювілейні видання окремих навчально-виховних закладів України другої по ловини XIX — початку XX століття: до 100-річчя першої Київської чоловічої гімназії, 25-річчя першої Київської приватної гімназії А.Дучинської, Києво-Подільської жіночої гімназії, колегії Павла Ґалаґана, Ришельєвського ліцею, Київського і Харківсько го університетів тощо. Ці видання глибоко розкривають навчально-ви ховний процес цих закладів, дають уявлення про те, як жили, навчалися і виховувалися учні та студенти від повідних закладів.

В музейній колекції підручників чільне місце посідають праці з педа гогіки, історії педагогіки та психології К.Ушинського, М.Пирогова, В.Стоюнина, П.Вахтерова, М.Демкова, В.Рудникова, Т.Циглера, П.Лесгафта, Л.Толстого, М.Гунського, М.Сперанського, М.Даденкова, П.Каптерева, В.Бехтерева, Г.Челпанова та ін. Найстарішим посібником цієї гру пи підручників є «Педагогическая хрестоматия» (1808). В музеї збе рігається також перший український підручник «Педагогіка» за редакцією С.Чавдарова 1940 р. і перше ви дання посібника «Психологія» 1939 р. за редакцією Ґ.С.Костюка.

Не менш цікавою є колекція шкіль них документів, які характеризують діяльність навчальних закладів Ук раїни різних типів другої половини XIX -початку XX століття, 1920-1940 років і післявоєнного періоду. Це на вчальні плани, розклади занять, пра вила для учнів, акти про іспити, шкільні свідоцтва, атестати, похвальні листи, прохання, петиції тощо. Найбільш ранній документ цієї групи — «Похвальний лист учня Кролевецького училища Тимофія Лубенця» дато ваний 1866 роком.

Унікальними експонатами музей ної колекції є шкільні медалі, якими нагороджувалися учні гімназій і прогімназій: «за благонравие й успехи в науках» і «преуспевающему» в другій половині XIX — початку XX століття.

Архів рукописного фонду музею складається з учнівських робіт, літературних журналів, щоденників, руко писних підручників, методичних роз робок вчителів і вихователів, спо гадів, листів, рукописів наукових праць українських вчених-педагогів О.Астряба, Т.Бугайко, І.Соколянського, М.Грищенка, В.Помагайби, Д.Ніколенка та ін. Цікавими є рукописні матеріали Т.Лубенця: зошит з що денними записами 1876 р., записи з досвіду роботи школи в Пущі-Водиці (1919), записні книжки видатного пе дагога тощо. Викликають інтерес у відвідувачів учнівські роботи Є.Юди ної, яка навчалася в приватній гімназії А. Дучинської і роботи учениць ко мерційного училища Володкевича в м. Києві.

Або такий приклад: сільська вчи телька Г.Євдокимова з Донеччини під час фашистської окупації «створи ла» свій буквар на аркушах учнівсько го зошита, чорнилом, виготовленим із ягід бузини.

Мабуть не тільки вчителям, а й школярами буде цікаво ознайомити ся із зібраними в музеї технічними за собами навчання різних часів: фізич ним та біологічним наочними прилад дями кінця XIX — початку XX ст. — апа рат Кенига з вісьмома резонаторами; прилад для демонстрування струму; гальванометр Ноака с пересувними котушками; прилад для вивчення теп лопровідності; амперметр, мікро скоп, карта-глобус зоряного неба, географічна карта-глобус, (середина XIX ст.), політична карта-глобус (1930) тощо.

Не менш цікавими є колекція учнівських речей різних часів: шкільні дзвоники, сумки, портфелі, пенали, ручки, пера, олівці, чорнильниці. Зок рема, в музеї експонується чорнильниця-каламар 1724 р. Мало хто знає, що такі чорнильниці школярі носили на поясі, прив’язуючи на мотузок з одного кінця, а до другого кінця підвішувалася ємкість з піском, який використовувався як промокальний папір.

В музеї зберігаються різноманітні фотоматеріали 1880-1990 років. Фо тографії дорадянського періоду надійшли до музею від приватних осіб. Найдавнішою є фотографія відомого українського методиста-вчителя Т.Лубенця (1885 р.). Є в ко лекції фотопортрети, знімки будинків і приміщень навчальних закладів, гру пові знімки учнів, студентів, вчителів.

Велику групу складають фотопор трети відомих українських вчених-педагогів і психологів К.Лебединцева, В.Мамонтова, О.Астряба, В. Масальського, О.Мазуркевича, М. Гри щенка, Т.Бугайко, С.Чавдарова, С.Слюсаревського, М.Ніжинського та ін., а також учителів, які були відзна чені званнями «народний учитель», «заслужений учитель», «Герой Соціалістичної праці».

Сюжетні фотографії та фотоаль боми відбивають елементи навчаль но-виховного процесу в дошкіль них дитячих закладах, школах, профтехучилищах, педагогічних на вчальних закладах, а також визначні події освітянського життя: з’їзди вчителів, конференції, конкурси пе дагогічної майстерності (1950-1990 роки) тощо.

Музей також збирає і зберігає добірку різноманітних експонатів про діяльність вчителів, про життєвий шлях і науково-педагогічні праці ви датних українських вчених: О.Астря ба, К.Лебединцева, О.Дубинчук, О.Ніколенка, І.Тесленка, В.Помагай би, В.Масальського, О.Мазуркевича, О.Руська, М.Грищенка, І. Соколянського та ін.

Невід’ємною частиною музейного фонду є періодичні педагогічні видан ня — одне з найважливіших джерел вивчення суспільно-педагогічного ру ху і педагогічної думки, розвитку на родної освіти. Виникнення і розвиток періодичних педагогічних видань пов’язаний з загальним розвитком педагогічної науки. Спочатку ма теріали освітньо-педагогічного змісту висвітлювались на сторінках журналів загального характеру, але з часом ви никає необхідність створення спеці альних видань, присвячених конкрет­ним питанням виховання, освіти і на вчання як підростаючого покоління, так і дорослих.

Будні музею — це нові пошуки, знахідки й постійні зустрічі: з педаго гами, учнями, студентами, просто відвідувачами.

Адже історія освіти — це не лише предмет вивчення для фахівців. Це частка історії країни, її духовні скарби, передані нам у спадок.