Батьківська педагогіка
Батько …був для мене взірцем, порадником з найперших кроків, суворим вихователем, підтримкою у всіх життєвих справах, – загалом, усім, що зібрано в ємному, щирому слові «батько». Коли, зрозуміло, існує повне взаєморозуміння між батьком і дітьми, а це щастя випало мені.
Борис Патон
Борис Євгенович Патон народився 27 листопада 1918 року в Києві. Він виходець з відомого дворянського роду Патонів, сімейною традицією якого було служіння Вітчизні та військова служба. Батько – Євген Оскарович Патон – видатний учений та інженер, засновник і керівник Інституту електрозварювання. Мати – Наталія Вікторівна Будде – вихованка Фребелівського жіночого педагогічного інституту, який випускав висококваліфікованих спеціалістів із дошкільного виховання дітей.
Дитинство Бориса Патона пройшло фактично в стінах Київського політехнічного інституту (КПІ). Адже народився він у сім’ї одного з найвідоміших його викладачів Євгена Патона, що мешкала на території інституту в будинку професорсько-викладацького складу. Педагогічну діяльність Є.Патон розпочав 1897 р. в Московському училищі шляхів сполучення, а з 1904 і впродовж наступних 30 років він викладав у КПІ. Починаючи викладання курсу, оголошував аудиторії: «Вимагаю найсерйознішого ставлення до лекцій… Я хочу, щоб працьовитість і відданість науці зробили Вас справді панами в житті. Не панами над іншими людьми, а володарями всіх таємниць техніки, науки, природи» (Ситник, 2008, с. 4). Щодо педагогічних методів Є. Патон висловлювався так: «Я ніколи не виробляв якоїсь спеціальної педагогіки чи методів виховання людей. Мабуть, ці погляди і прийоми склалися самі по собі за довгі десятиліття роботи з молоддю. Я завжди прагнув прищеплювати їй почуття відповідальності, без якої немає справжньої любові до справи.
Вимогливість, про яку я кажу, в жодному разі не повинна породжувати в керівника черствості, сухості чи шаблонного підходу до людини. Адже скільки людей, стільки й характерів. Чим глибше дізнаєшся про їхні особливості, схильності, тим легше працювати з ними. Та й в однієї й тієї самої людини сьогодні може бути такий психологічний стан, що потребує іншого підходу, ніж учора. Якщо постійно не враховувати цього, вимогливість і суворість можуть дати тільки негативні наслідки» (Малиновський, 2002, с. 26–27).
Новаторський дух, творчі та людські риси батька повною мірою успадкував Борис Євгенович Патон.
Освіта. Вчителі. Наставники.
Б. Патон – студент КПІ, 1938 р. Фото: Дмитрієнко М., Томазов В. (2013). Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи. Київ
Б. Патон навчався у Київській середній школі № 79 (нині – Ліцей інформаційних технологій) та КПІ. Про своїх улюблених вчителів та викладачів згадував так: «У київській 79-й школі – викладач математики Гліб Федорович Балін. Він умів збудити інтерес до нового, цікаво зв’язував предмет уроку з прикладами з життя, техніки. Його завжди цікавили наші прагнення, схильності… Водночас це була щиросердна, дуже добра і чуйна людина. Він любив і поважав своїх учнів, в усьому піклувався про них. Ми віддячували йому тим самим…
…Хочу назвати двох викладачів кафедри електроустаткування промислових підприємств, яку я закінчив, – Віктора Леонтійовича Іносова і Леоніда Олександровича Радченка. Це були різні люди, але з ними завжди було цікаво, вони вміли зацікавити нас, дати нове, залучити до своїх досліджень, розбудити тягу до знань. Спасибі їм за це… Глибокі знання, людяність, принциповість, чесність і справедливість в усьому, гумор – ці якості роблять викладача кумиром студента, його запам’ятовують на все життя» (Малиновський, 2002, с. 17).
Але найбільший вплив на формування особистості Б. Патона справив батько: «Я виховувався в родині професора Київського політехнічного інституту, в якій заохочувалася і культивувалася любов до праці, сумлінність і почуття щирої товариськості. Не можу не наголосити на величезному впливі на мене батька, якого я палко любив і водночас (чого вже там приховувати) побоювався. Саме він зумів розбудити в мені прагнення до науки і творчих знань» (Малиновський, 2002, с. 18).
Б. Патон — президент Національної академії наук України
Борис Патон народився в один день і рік із заснуванням Української академії наук, з якою пов’язано все його життя, починаючи з 27 лютого 1962 року (Українську академію наук заснували за указом гетьмана Павла Скоропадського того ж дня, коли народився Патон). Висока посада Президента Академії зобов’язувала до мислення державного й історично масштабного, і унікальна постать Бориса Патона – ученого і громадянина – адекватно відповідала цій місії.
Саме завдяки Б. Патону відбулися кардинальні зміни в соціогуманітарному секторі Академії наук, яка 1994 р. дістала статус Національної. Структурна перебудова діяльності Академії в 1991–1996 рр. була спрямована на розвиток нових напрямів досліджень, необхідних для становлення незалежної України. Було організовано низку нових академічних інститутів, які відповідали потребам розвитку національної культури й мали компенсувати втрати, завдані терором 1930-х років та політикою русифікації:
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського;
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича;
Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського;
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса;
Інститут української мови та Український мовно-інформаційний фонд;
Інститут народознавства;
Інститут енциклопедичних досліджень;
Інститут Івана Франка.
Пряма мова
Іван Курас (1939-2005), український вчений-політолог, громадський та політичний діяч, академік та віце-президент НАН України, засновник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України
Іван Курас про роль Б. Патона в розвитку гуманітарних і суспільних наук: «… саме ці науки виявились в епіцентрі тих бурхливих суспільних трансформацій, що ми переживаємо впродовж останніх 10–15 років. Саме тут виявились просто рятівними ті далекоглядність і мудрість, з якими діяв президент НАН України, прагнучи, з одного боку, максимально адекватно відповісти на нові вимоги і потреби часу, а з іншого – гранично уважно, дбайливо і, у кращому сенсі цього слова, по-хазяйськи розпорядитися напрацюваннями і досягненнями минулих років. Безперечно, ще буде належно оцінений той факт, що у вкрай складних умовах саме в ці роки з ініціативи Б.Є. Патона чи за його активної участі були створені і плідно працюють близько 20 нових гуманітарних академічних інститутів. Серед них такі, без яких нині неможливий успішний розвиток молодої української держави» (Малиновський, 2002, с. 194)
З’явилися важливі видання з національної історії, культурології, мовознавства, філософії, соціології, публікувалися раніше заборонені автори та недоступні джерельні матеріали. За словами академіка Івана Дзюби, «українська соціогуманітарна наука стала дихати на повні груди. І тут бачимо великий внесок академічної спільноти, зусилля якої Борис Євгенович енергійно організовував і мудро підтримував. І не раз саме ця підтримка була вирішальною» (Дзюба, 2012, с. 2).
 Енциклопедія сучасної України (ЕСУ) — багатотомне науково-енциклопедичне видання Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. Видається з 2001 р. Фото: Вікіпедія. |
 Історія української культури: У 5 т. / НАН України. Гол. ред. Б. Є. Патон Київ. Наукова думка, 1998-2012. Фото: https://vsiknygy.com.ua/ |
 Історія української культури: У 5 т. / НАН України. Гол. ред. Б. Є. Патон Київ. Наукова думка, 1998-2012. Фото: https://vsiknygy.com.ua/ |
Відомі величезні зусилля Б. Патона щодо організації виконання масштабного наукового проєкту, пов’язаного зі створенням «Історії української культури» у п’яти томах. Це велетенська праця як за охопленим матеріалом, так і за числом виконавців. І необхідна була особиста науково-організаційна участь Б. Патона як головного редактора, щоб це потрібне Україні дослідження побачило світ. Рішучу підтримку Б. Патона отримала ідея створення на базі НАН України багатотомної «Енциклопедії сучасної України» (Малиновський, 2002, с. 193).
Автор Юрій Журавель. Фото зі сторінки «Знай наших» у Фейсбук.
Б. Патон гаряче підтримав ідею створення Великої української енциклопедії. В інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр» він так визначав мету її створення: «Енциклопедія сучасної України дає максимум інформації про життя і здобутки українського народу в ХХ і на початку ХХІ сторіччя, розкриває величезний зміст його діянь у новітню добу історії. Натомість мета Великої української енциклопедії інша, значно ширша: представити сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї України». («Урядовий кур’єр» , 17 січня 2013 р.).
Б. Патон – голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки
У квітні 1969 р. було засновано Державні премії УРСР у галузі науки і техніки та створено Комітет із Державних премій УРСР у галузі науки і техніки задля підвищення престижу наукової праці, національного визнання її суспільної значущості. Це щорічна нагорода за видатні наукові дослідження, що сприяють подальшому розвитку гуманітарних, природничих і технічних наук. Головою Комітету з моменту його створення був Борис Патон. Саме його підпис стоїть у дипломі лауреата Державної премії УРСР Василя Сухомлинського за книгу «Серце віддаю дітям». Цю нагороду видатному педагогу присуджено у 1974 році (посмертно).
 |
 Фото з особистого архіву Ольги Сухомлинської |
НАН України і НАПН України
Б. Патону належить ініціатива тісної співпраці академічної та вишівської науки, а також їх спільної участі у сфері освіти і виховання. Національна академія наук разом з Міністерством освіти і науки та Національною академією педагогічних наук України бере участь у реформуванні освіти, визначенні її стандартів, створенні нового покоління підручників.
З метою узгодження стратегій і програм розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у 1994 р. за ініціативою НАН України створено Раду президентів академій наук України. Головою Ради було обрано Б. Патона. Рада є органом сприяння розвитку всього сектору академічної науки в поєднанні з освітянською наукою (Кремень, 2012, с. 414).
Засідання Ради президентів академій наук України. Зліва направо: президент Національної академії мистецтвУкраїни А. Чебикін, президент Національної академії медичних наук України В. Цимбалюк, Президент Національної академії наук України Б. Патон, президент Національної академії педагогічних наук України В. Кремень, президент Національної академії аграрних наук України Я. Гадзало, президент Національної академії правових наук України О. Петришин. Київ, 2017. Фото – сайт НААНУ
Плідна багаторічна співпраця НАН України і НАПН України зумовлена зокрема і особистісним людським фактором. Б. Патон у вітанні з нагоди переобрання президента НАПН України В. Кременя президентом Товариства «Знання» України у 2013 р. зазначав: «Національна академія наук України глибоко зацікавлена у налагодженні більш тісного і плідного співробітництва з очолюваним Вами товариством, яке відіграє важливу роль у реалізації інтелектуального потенціалу нації з метою задоволення інформаційно-освітніх потреб громадян України… Мені також дуже приємно відзначити Вашу участь у налагодженні ефективної та дієвої співпраці НАН України з очолюваною Вами Національною академією педагогічних наук України».
В інтерв’ю газеті «Освіта України» Президент НАПН України В. Кремень відзначив, що саме Борис Патон став ініціатором його призначення міністром освіти і науки України у грудні 1999 року: «Я був першим міністром, за якого освіта і наука об’єдналися. Я не планував ним стати. Але так трапилося, що Прем’єр-міністр Віктор Ющенко перед тим, як призначати міністра, зібрав актив і радився. Запросили і мене – тоді голову підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. І Віктор Андрійович звертається до Бориса Патона: «Ось ми створюємо спільне Міністерство освіти і науки. Будь ласка, скажіть, кого ви бачите на посаді міністра?» Борис Євгенович каже: «Я можу не тільки сказати, а й показати. Це – Кремень» («Освіта України», № 25 від 26 червня 2017 року).
 Президент НАН України, академік Б. Патон і Президент НАПН України, академік В. Кремень. Фото: сторінка Василь Кремень у Фейсбук |
 Президент НАПН України, академік В. Кремень, перший віце-президент НАПН України В. Луговий і голова правління Товариства «Знання» України В. Кушерець вітають Б. Патона зі 100-річнии ювілеєм, 2018. Фото: сторінка Василь Кремень у Фейсбук |
Пряма мова
Василь Кремень, український вчений, державний, політичний та громадський діяч, президент НАПН України, академік НАН України, академік НАПН України.
Василь Кремень: «Борис Євгенович Патон – це Людина з великої літери, Людина-планета. Дуже ціную добре ставлення Бориса Євгеновича до мене. Саме за його пропозицією я був призначений двадцять років тому першим міністром об‘єднаного міністерства освіти і науки України. Усі п‘ять років я відчував його підтримку, а сам намагався всіляко сприяти Національній академії наук України та іншим науковим структурам у їх важливій діяльності. Національна академія педагогічних наук України і товариство «Знання» України, які я маю честь очолювати, щиро вдячні Борису Євгеновичу за підтримку їх діяльності» (сторінка Василь Кремень у Фейсбук).
6 квітня 2020 р. було затверджено «Програму спільної діяльності Національної академії наук України та Національної академії педагогічних наук України на 2020-2022 роки», яку підписали Б. Патон і В. Кремень. Програмою передбачено здійснення спільної діяльності з оновлення шкільних програм відповідно до нових стандартів освіти і наукових досягнень; підготовку та здійснення спільних публікацій у наукових і науково-педагогічних виданнях; проведення спільних науково-методичних конференцій, науково-практичних семінарів, круглих столів тощо. Загалом Програма спільної діяльності містить 56 позицій, в яких означено зміст діяльності, виконавців з обох сторін, строк виконання та орієнтовні результати спільної діяльності.
Б. Патон про майбутнє соціогуманітарних наук
Борис Патон був досвідченим аналітиком-прогнозистом епохальних змін у науці та суспільних запитів до науки. У 2017 р. в інтерв’ю агентству Укрінформ учений зробив наголос на необхідності всілякого сприяння соціогуманітарним наукам. Він аргументував це безперервним зростанням їх ролі, що обумовлюється складністю i суперечливістю розвитку суспільства. З великої кількості пов’язаних з цим проблем Б. Патон виділив три головні:
— швидке наростання суперечностей між характером цивілізації, що склалася, i природним середовищем планети;
— тотальна дегуманізація суспільства, глибоке соціальне розшарування;
— стрімка суцільна інформатизація, котра нестримно охоплює усі без винятку країни i відкриває небачені раніше можливості для спілкування людей. А водночас i немислимі раніше масштаби маніпулювання суспільством i особою за допомогою засобів масової інформації.
Щоб подолати цю загрозу слід, на думку Б. Патона, спрямувати суспільство на шлях, що забезпечить розумний баланс між розв’язанням соціально-економічних проблем i збереженням довкілля у кожній окремій країні i у цілому світі. Так само важливо, всіляко сприяючи розвиткові новітніх технічних засобів спілкування між людьми, уберегти i людські спільноти, i окрему особу від негуманного впливу на їхню свідомість. Ось тут i мають сказати своє вагоме слово соцiогуманiтарнi науки (Сорока М. По фронту науки — революційно: Неповторний стиль Бориса Патона).
У робочому кабінеті НАНУ. Фото Укрінформ.
In Memoriam
Тамара Гундорова, українська літературознавиця і культурологиня. Докторка філологічних наук, професорка, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, членкиня-кореспондентка НАН України
Тамара Гундорова: «Хтось із моїх друзів на Фейсбуці кинув репліку: «А він знав українську?» Мова йшла про Патона. Так, звичайно знав дуже добре і дуже добре розмовляв нею, більше того, він багато зробив для української культури і науки. Це треба сказати чесно. Пригадую, як він вимогливо допитувася нашого директора при кожній зустрічі, коли нарешті з’явиться п’ятий том «Історії української культури», як підтримував «Енциклопедію шевченкознавства». І не лише це, — попри те, що в суті своїй він, очевидно, був і лишався радянською людиною, але українство він прийняв і зробив багато для нього» (сторінка Тамара Гундорова у Фейсбук).
Подяки
Моя щира подяка Василю Кременю, президенту НАПН України, Світлані Сисоєвій, академіку-секретарю Відділення загальної педагогіки і філософії освіти НАПН України – за оригінальну ідею, Ользі Сухомлинській, головному науковому співробітнику ДНПБ України ім. В.О. Сухомлинського – за консультацію і надані фотоматеріали, колегам – співробітникам Педагогічного музею України Ларисі Гайді, Валентині Єфімовій, Андрію Онищуку, Віктору Гайдею – за знайдені й підготовлені для опрацювання матеріали та ідеї щодо їх представлення широкій аудиторії, Олексію Воробйову – за створений відеоформат.
Олександр Міхно
директор Педагогічного музею України,
кандидат педагогічних наук
Джерела та література:
Дзюба І. (2012). Будівничий гуманітарної науки. Світ, (7-8), 1-2.
Дмитрієнко М., Томазов В. (2013). Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи. Київ: Інститут історії України НАН України.
Кремень В.Г. (2012). Б.Є. Патон і галузеві академії наук України. Б.Є. Патон: 50 років на чолі Академії. Київ: Академперіодика, с. 412-421. http://editor.inhost.com.ua/storage/100_rokiv_nanu/Paton_50_let_blok_optim.pdf
Малиновський Б. (2002). Академік Борис Патон — праця на все життя. Київ.
Електронні ресурси
Литвинова О. 10 цікавих фактів про академіка Бориса Патона // Новини на Gazeta.ua : Web-сайт. – Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_10-cikavih-faktiv-pro-akademika-borisa-patona/806057 (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Малієнко О. Епоха Патона // Віче – журнал Верховоної ради України : Web-сайт. – Режим доступу: http://veche.kiev.ua/journal/2932/ (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Осипчук И. Борис Патон не получил красный диплом из-за неудовлетворительной оценки по марксизму-ленинизму // Факты : Web-сайт. – Режим доступу: http://fakty.ua/172981-boris-paton-ne-poluchil-krasnyj-diplom-iz-za-neudovletvoritelnoj-ocenki-po-marksizmu-leninizmu, (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Патон Б.Є. Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного: https://old-tsdkffa.archives.gov.ua/News/16.11.2018/index.html (дата звернення: 28.02.21).
Походня І. Життєвий і творчий шлях Бориса Євгеновича Патона // Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського : Web-сайт. – Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vnanu_2012_2_4 (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Сигалов А. «Вічний двигун» української науки // Україна Молода : Web-сайт. – Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/3372/188/127235/ (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Сорока М. По фронту науки – революційно: неповторний стиль Бориса Патона // Новини Укрінформ : Web-сайт. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2352593-po-frontu-nauki-revolucijno-nepovtornij-stil-borisa-patona.html (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
Янковий В. Патон Борис Євгенович. Подвійний ювілей української науки // КПІ ім. Ігоря Сікорського : Web-сайт. – Режим доступу: http://kpi.ua/paton_borys-foto (дата звернення: 28.02.21). – Назва з екрана.
