2015 року минає 130 років від часу виходу у світ унікального освітнього періодичного видання — журналу «Бібліотека для молодіжи».
Журнал «Бібліотека для молодіжи», згодом (з 1890 чи 1891 року до 1894) — «Ілюстрована бібліотека для молодіжи, селян і міщанства» видавався товариством «Руська Бесіда» в Чернівцях. Редактором журналу був Омелян Попович.
Журнал видавався щомісячно і мав формат невеликої книжечки.
Протягом 1894–1896 рр. видання виходило під назвою «Ластівка. Бібліотека для молодіжи, селян і міщанства» і вже не було періодичним, крім О. Поповича, редактором також був О. Євген (Семака).
Протягом 1911–1914 «Руською Бесідою» проект було відновлено у повному обсязі, як місячник. Видання цього періоду називалося «Читальня». Редагувалося — О. Поповичем, Т. Бриндзаном, М. Кордубою.
У Педагогічному музеї України зберігається 15 номерів журналу «Бібліотека для молодіжи» за 1885 (2 номери), 1886 (1), 1888 (2), 1889 (1), 1891 (5), 1892 (2), 1893 (1), 1894 роки (1), що входять до складу наукового об’єкта «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477–1923 рр.), що становить національне надбання.
Пропонуємо ознайомитися з електронними копіями цих видань у pdf-форматі:
Дописувачі
У виданні, як правило розміщували поезії, оповідання, казки українських літераторів, зокрема Юрія Федьковича, Сидіра Воробкевича, Євгенії Ярошинської, Степана Коваліва — П’ятки, Бориса Грінченка, Михайла Коцюбинського та ін.
Постійною дописувачкою «Бібліотеки» була Леся Українка. А окремі її твори були вперше опубліковані саме в цьому виданні. Зокрема:
«Лелія» – 1891 р., № 2, стор. 18 – 23; № 3, стор. 34 – 40.
«Тішся, дитино, поки ще маленька» — 1891, № 3, стор. 33 (у «Бібліотеці» вірш був опублікований під назвою «До руской дитини»).
У виданні друкувалось також багато популярно-освітніх статей, окремі з яких писав сам О. Попович.
Майже кожен номер журналу містив рубрику «Дещо для діточок», у якій друкувались казки, байки, загадки і відгадки на них, фокуси і цікаві задачі.
Руська Бесіда
«Руська Бесіда» — перша і до 1918 року найповажніша українська громадсько-культурно-освітня організація на Буковині, заснована 26 січня 1869 року з ініціативи сп. Є. Гакмана, до 1918 року з центром у Чернівцях. Проіснувала до 1940 року.
З ініціативи і під фірмою «Руської Бесіди» з 1885 р. у Чернівцях виходили: найбільша буковинська газета «Буковина» і популярні місячні книжечки: «Бібліотека для молодіжи, селян і міщанства» (1885–1894; 120 чисел), «Ластівка» (1894–1996), «Читальня» (1911–1914), «Буковинський Православний Календар» (1874–1918) та окремі книги і підручники (твори Ю. Федьковича, С. Воробкевича, «Ілюстрована Історія Буковини» М. Кордуби тощо). До 1918 р. «Руська Бесіда» видала 270 періодичних і неперіодичних книжкових видань.
Заходами «Руської Бесіди» при Чернівецькому університеті 1875 р. створено кафедру української мови і літератури на філософському факультеті і 1899 р. кафедру практичного богослов’я та церковнослов’янської мови з українською викладовою мовою на богословському факультеті.
Після 1918 румунська влада заборонила діяльність читалень, а важливіші завдання «Руської Бесіди» перебрали товариства «Народний Дім» і «Українська Школа» у Чернівцях. Після ліквідації Української Національної Партії 1938 р. представництво і заступництво українців на Буковині перед румунською владою перебрала «Руська Бесіда», яка знову розвинула діяльність. По окупації Буковини радянськими військами 1940 р. «Руська Бесіда», як і всі інші українські організації, була заборонена.
Омелян Попович
Омелян Олександрович Попович (1856–1930), український педагог, публіцист, громадський та політичний діяч Буковини кінця ХІХ — першої чверті ХХ століть; довголітній голова «Руської Бесіди» (з 1878), «Руської Школи»; співредактор і редактор газети «Буковина» (1885 — 92), «Бібліотеки для молодежи, селян і міщан» (1885 — 94), календарів «Руської Бесіди» (1885 — 1918).
Працюючи вчителем, Омелян Попович у 1877 році вступив до товариства «Руська Бесіда». У 1878 р. його обрали до «Виділу товариства». Спочатку виконував обов’язки секретаря, а згодом (з 1884) голови товариства. Як керівник організації, О. Попович розгорнув різнобічну громадсько-культурну діяльність, спрямовану на те, щоб зробити товариство справжнім осередком національного життя українців Буковини. Він був безпосереднім учасником створення товариства «Руський народний дім» (1884). З його ініціативи постало товариство «Руська Школа» (1887), завдяки чому українське шкільництво в краї піднялось на належний рівень, і було, за оцінками дослідників, найкращим у порівнянні з іншими українськими землями.
Внесок О. Поповича в розвиток освіти на Буковині та національної свідомості буковинців надзвичайно помітний і вагомий. По суті, він здійснив революцію в українському шкільництві Буковини: завдяки йому було засновано 200 українських шкіл, в яких навчалось понад 40000 дітей. Розуміючи значення освіти для народу, педагог докладав немало зусиль для втілення у життя своїх планів щодо освіти, домагаючись викладання предметів в школах українською (руською) мовою.
Перу педагога Омеляна Поповича належать: «Буквар», «Читанка для шкіл народних» (у 3-х частинах), «Граматика для шкіл народних» (у 2-х частинах), «Переклад п’яти частин математичних книжок Ф.Мочніка» (у переробці Кривса-Гоберналя), «Підручник з української мови для середніх шкіл» (у 3-х частинах), «Українсько-німецький словар».
Віктор Гайдей,
провідний науковий співробітник
