220 років від дня народження Густава Теодора Фехнера (Gustav Theodor Fechner; 1801–1887), німецького фізика, філософа, засновник психофізики
Народився Густав Теодор Фехнер 19 квітня 1801 у Грос-Зерхені (нині с. Жаркі-Великі в Польщі). Закінчив медико-хірургічну академію в Дрездені. У 16 років був зарахований на медичний факультет Лейпцизького університету. Ступінь доктора медицини отримав в 1822. Протягом 12 років заробляв на життя перекладами довідників з фізики і хімії, а також читав лекції в університеті і публікував результати своїх фізичних досліджень.
В 1835 отримав престижну посаду професора в університеті Лейпцига, але потім впав у депресію, яка тривала кілька років. Імовірно, хвороба Фехнера була невротичного характеру. Це підтверджується тим, яким дивовижним чином він вилікувався. Одужання почалося з того, що одна знайома Фехнера розповіла йому про свій сон, в якому вона годувала його сирим окостом зі спеціями, маринованим в рейнському вині і лимонному соку. Наступного дня вона приготувала цю страву і принесла Фехнеру, наполягаючи, щоб він з'їв її. Неохоче він спробував шматочок, а потім їв все більше цього окосту, заявляючи, що відчуває себе все краще. Одного разу він побачив сон, з якого чітко запам'ятав число 77. З цього він зробив висновок, що його одужання займе 77 днів. Так воно і сталося.
Самопочуття Фехнера покращилося настільки, що депресія перейшла в ейфорію. Його стали переслідувати галюцинації, він почав стверджувати, що Бог вибрав його, щоб розкрити всі таємниці світу. У цьому стані Фехнер розробив так званий принцип задоволення, пізніше З. Фрейд скористається ним у своїй роботі. У 1844 Фехнер, отримавши невелику пенсію, за станом здоров'я був звільнений з університету, хоча всі наступні 43 роки життя його здоров'я залишалося чудовим. Помер Фехнер 18 листопада 1887 у віці 86 років.
22 жовтня 1850 – важлива дата в історії психології. Вранці того дня Фехнера – коли він ще лежав у ліжку – осяяло, що існує закон, що встановлює зв'язок між мозком і тілом: цей закон може бути виражений через кількісне відношення між психічним відчуттям і фізичним подразником. Фехнер дійшов висновку, що підвищення рівня подразнення не викликає ідентичного зростання інтенсивності відчуття – зі збільшенням інтенсивності подразнення в геометричній прогресії інтенсивність відчуттів зростає лише в арифметичній. Наприклад, звук дзвіночка, доданий до звучання ще одного дзвіночка, позначається на відчуттях набагато більшою мірою, ніж звук того ж дзвіночка, доданий до звучання десяти дзвіночків. Отже, Фехнер визначив, що відчуття та подразник піддаються вимірюванням, тож співвідношення між ними можна виразити у вигляді формули S = К log R, де S – величина відчуття, К – експериментально визначена константа, R – величина подразника. Співвідношення подразників до відчуття має вигляд логарифмічної кривої.
В 1860 вчений опублікував розвідку «Елементи психофізики», яку вважають першою працею з експериментальної психології. Термін «психофізика» Фехнер запропонував на означення науки, що вивчає зв'язок між психічним і фізичним світом, досліджує взаємозв'язок між психічними та фізичними процесами. Фехнер описував свої теоретичні погляди та експериментальні дані детально, в чіткій доказовій формі. Він продемонстрував, що психічні явища можна досліджувати відповідно до загальноприйнятих наукових критеріїв. Учений подав приклад своїм сучасникам, і це стало початком наукової психології.
