Гнилосиров Василь Степанович
(1836-1900)
Віртуальна виставка з нагоди 175-річчя від дня народження
Педагогічний музей України
Гнилосиров Василь Степанович (1836-1900 рр.) – педагог, публіцист, просвітник, народився 9 березня 1836 р. на хуторі Гавришівці Кобеляцького повіту на Полтавщині. Вчительську діяльність розпочав з 1861 року, працював учителем російської мови в навчальних закладах Охтирського, Звенигородського повітів та місті Харкові. З 1873 року і до відставки у 1895 р. завідував Канівським. двокласним училищем. Василь Степанович своєю подвижницькою працею зробив значний внесок в справу збереження і впорядкування могили Т.Шевченка в Каневі та заснував у місті перший музей Кобзаря — “Тарасову світлицю” 1884 року. Поштовхом до створення музею стала його телеграма, надіслана 1882 року з Канева до київської газети “Зоря”. Він писав, що могила поета є цілковитою руїною. Це сколихнуло Україну. Звідусіль почали надходити пожертвування. Варфоломій Шевченко, Василь Гнилосиров від імені Старої Київською громади (а це Микола Лисенко, Михайло Старицький, Володимир Антонович, Тадей Рильський, родина Косачів та ін.) взялися за зведення першого Шевченкового меморіалу.
Педагогічний музей України
Слід відзначити допомогу відомих меценатів В. Тарновського та родини Семеренків у організації першого музею Кобзаря. В.С. Гнилосиров оберігав Шевченкову могилу, збирав меморіальні матеріали для поповнення експозиції світлиці Кобзаря. З 1897 р. він запровадив книгу записів туристів-відвідувачів. Василь Степанович друкувався у часописах “Основа”, “Зоря”, “Киевская старина”,є автором спогадів (рукописної книги) “К истории могилы Т.Г.Шевченко”, а також віршів, у т. ч. про Шевченка. У Києві надрукувані такі його роботи: поема “Закохана” (1893 р.), казка “Царівна-русалка” (1895 р.), збірник “Оповідання” (1897 р.). В.С. Гнилосиров помер на 65-му році життя 22 жовтня 1900 р. і був похований на Канівському цвинтарі, але, на жаль, його могила не знайдена до наших днів.
Усе життя педагог присвятив культурно-просвітницькому розвиткові України, поширенню серед молоді ідеї української самосвідомості. Сьогодні приклад його служіння Батьківщині, людям стане у нагоді підростаючому поколінню, а його творча спадщина чекає на подальші наукові дослідження.
