Week of Фев 14th
ПнПонедельник | ВтВторник | СрСреда | ЧтЧетверг | ПтПятница | СбСуббота | ВсВоскресенье |
---|---|---|---|---|---|---|
14.02.2022
|
15.02.2022
|
16.02.2022(2 events)
All day: Григорій Яхимович: 230 роківAll day: Григорій Яхимович: 230 років All day 230 років від дня народження Григорія Яхимовича (1792–1863), українського церковного та громадсько-політичного діяча, теолога Народився Григорій Яхимович в селі Підбірці поблизу Львова 16 лютого 1792. Навчався у Львівській німецькій гімназії. У 1818, закінчивши Інститут св. Августина у Відні, отримав звання доктора богослов’я. Після повернення до Львова очолив кафедру релігії у Львівському університеті (з 1819), був професором педагогіки (з 1825) та теології (з 1837). Працював на посаді ректора Львівської греко-католицької семінарії, каноніком митрополичого капітулу і «ректором магніфікус» Львівського університету. У 1848 імператор Фердинанд I іменував його єпископом-ординарієм Перемишльської єпархії. У тому ж 1848 Головну Руську Раду. З 1860 Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель Української греко-католицької церкви. Автор численних проповідей та богословських праць. Разом з Михайлом Куземським відкривав народні школи. Добивався запровадження викладання української мови у школах Галичини, вимагав від духовенства вживання української мови під час проповідей, збереження православного церковного обряду, відстоював кириличну писемність. Крім церковної і суспільно-політичної діяльності, захоплювався астрономією і технікою. Написав декілька досліджень, сконструював машину для косіння трави, розробив план пароплавного сполучення на річці Сян. І після смерті про Григорія Яхимовича пам’ятали. У Тернопільській гімназії члени таємного учнівського товариства української молоді «Громада», яке заснував у 1863 Іван Пулюй, збирали гроші на стипендію імені Григорія Яхимовича. Сьогодні в Україні діє ГО Фундація імені Григорія Яхимовича, яка закликає до добрих справ і гуртує українців навколо ідеї любові до ближнього, займається аналітичним дослідженням стану співробітництва громад в Україні. All day: Френсіс Гальтон: 200 роківAll day: Френсіс Гальтон: 200 років All day Гальтон Френсіс – англійський психолог, антрополог, географ, статистик, засновник диференціальної психології та психометрії. Був першим вченим, що чітко сформулював питання про роль природи та виховання у розвитку, а також поняття обдарованості. Почесний доктор Оксфордського та Кембриджського університетів.
Френсіс Гальтон народився 16 лютого 1822 в Бірмінгемі. Був двоюрідним братом Чарльза Дарвіна. З 1838 навчався медицині в Бірмінгемському госпіталі, з 1839 – в Кінгс-коледжі Лондона на медичному відділенні. У 1840 вступив до Кембриджського університету (Триніті-коледж) для занять математикою та природничими науками, але після смерті батька кинув навчання та подався в мандри. Спочатку поїхав на Близькій Схід, потім кілька років жив у Шотландії, на власні кошти організував експедицію до Південно-Західної Африки. Свої багаторічні спостереження за природними явищами Гальтон узагальнив у книзі «Метеорографіка» (1863), яка була першою спробою наукового розгляду явищ погоди на Землі. На початку 1860-х Ф. Гальтон звернувся до проблем психології. Перша його стаття була присвячена стадному інстинкту у людини. З урахуванням експериментальних і математичних методів учений розробив вчення про існування індивідуально-психологічних відмінностей – диференціальну психологію. Улюбленим висловом Ф. Гальтона був: «Все, що можна порахувати, — рахуйте!». Значним відкриттям стало впровадження у психологію нових математичних методів, переважно статистичних. У своїй новаторській книзі «Спадковий геній» (1869) Гальтон проаналізував біографічні дані відомих учених і лікарів. У цій праці дослідник уперше показав, яким чином статистичні методи можуть використовуватись у вивченні індивідуальної обдарованості. В 1888 учений опублікував працю «Природна спадковість», в якій узагальнив результати всіх своїх емпіричних і статистичних досліджень і пояснив своє нове відкриття – коефіцієнт кореляції (міру зв'язку між ознаками). Книга мала надзвичайне значення для розвитку психологічних досліджень: ідеї Гальтона були на часі, і дослідники продовжили розробку кореляційного методу. Ф. Гальтон цікавився також дактилоскопією (дослідження конфігурації папілярних ліній на пучках пальців рук із метою встановлення ідентичності). Дослідивши тисячі узорів на пальцях, у 1892 вчений опублікував у Лондоні книгу «Відбитки пальців», у якій виклав результати своїх досліджень. Особливо оцінили це відкриття в 1911, коли з Лувра вкрали знамениту картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». На склі рами збереглися відбитки пальців, тож за ними було спіймано злодія. Ф. Гальтон помер 17 січня 1911 після затяжної хвороби в маєтку Хейзлмір біля Лондона. Його тіло лежить у фамільному склепі на відгородженій сімейній ділянці цвинтаря Claverdon. |
17.02.2022
|
18.02.2022
|
19.02.2022(1 event)
All day: Олександр Русов: 175 роківAll day: Олександр Русов: 175 років All day Олександр Олександрович Русов — український земський статистик, етнограф, фольклорист, громадський діяч. Чоловік Софії Русової. Олександр Русов народився 19 лютого 1847 в Києві. Закінчив Другу київську гімназію та історико-філософський факультет Київського університету (1868). Педагогічну діяльність розпочав як викладач латинської та грецької мови в Златопільській класичній прогімназії, працював у Києво-Подільській прогімназії, Києво-Подільському відділенні Фундуклеївської жіночої гімназії, 1-й Київській гімназії. Із 1870 – член ”Старої Громади”, до якої його ввів Михайло Драгоманов. За дорученням громадівців підготував до друку двотомне видання ”Кобзаря” у Празі (1875–1876), з якого російська цензура пропустила тільки перший том. Після повернення в Україну головним напрямом наукової діяльності О. Русова стала статистика. Перші значні статистичні дослідження він провів на Чернігівщині у 1876–1879. Вже перші його праці засвідчили характерну рису дослідницької роботи О. Русова – історизм. Також працював статистиком у Полтавській, Херсонській губерніях, у Харкові й Петербурзі. Від 1908 проживав у Києві, працюючи викладачем статистики в щойно створеному Київському комерційному інституту М. В. Довнар-Запольського. Поєднував викладацькі обов’язки з редагуванням журналу «Известия Киевского коммерческого института» та з різнобічною громадською діяльністю. Помер 8 жовтня 1915 в Саратові, куди був евакуйований на час війни Київський комерційний інститут. Похований на Байковому цвинтарі в Києві. |
20.02.2022
|