My Calendar

Week of Ноя 25th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
25.11.2019
26.11.2019
27.11.2019(1 event)

All day: Лідія Деполович: 150 років

All day
27.11.2019

150 років від дня народження Лідії Деполович (18691943), української педагогині, авторки «Букварів»

Лідія Платонівна Деполович народилася 27 листопада 1869 в с. Ковчині на Чернігівщині в родині священника і законовчителя місцевої земської школи. Її дитячі роки минули в рідному селі. Після закінчення школи в 1885 вступила до Чернігівської жіночої гімназії, яку закінчила 1893. Педагогічний шлях розпочала в Количівці (нині село Чернігівського району), де вчителювала протягом 1893–1901, а потім до 1908 була вчителькою Ковчинської земської школи.

У 1909 Л. Деполович переїхала до Чернігова й викладала у школах міста. До 1922  працювала вчителем 5‑ї Радянської школи, а потім учителювала у 18‑й Українській школі імені М. Коцюбинського. Педагогічний стаж Л. Деполович на 1923 р. склав рівно 30 років. Професійних надбань і спостережень за цей час накопичилося чимало, і Лідія Платонівна взялася за складання посібників для навчання грамоти. Її інтереси зосередилися на проблемах методики навчання у початковій школі. Вона працювала над методами навчання читанню й письму, розвитку усного мовлення дітей, досліджувала питання вдосконалення майстерності вчителя. Л. Деполович склала свій авторський буквар «Нумо читати!» (1926). Продовженням букваря стала «Перша читанка» (1928).

Після переїзду до Києва у 1927  Лідія Деполович займалася методичною роботою. Разом з Олександром Астрябом у 1928  уклала «Математичний задачник». У співавторстві з Олександром Музиченком упродовж 1930–1937 було видано кілька букварів. Вершиною науково-методичної діяльності Лідії Деполович став авторський буквар 1938 р. та відповідна методика «Як навчати грамоти за букварем Л. П. Деполович». Цей буквар – справжній довгожитель серед підручників. До 1956  він видавався аж 19 разів! Загальний наклад склав понад 12 мільйонів примірників. Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували для навчання незрячих дітей (1948). Букварна частина, розроблена Л.  Деполович, стала основою українського букваря, який видавали в Канаді від початку 1950‑х до 1965 р. (10 видань).

Отже, у 30 – 60‑х рр. ХХ ст. підручники Л. Деполович були одними з найпоширеніших в Україні. Їх тиражі сягали до 1 000 000 примірників на рік. За букварями Лідії Платонівни навчилося читати не одне покоління українських школярів.

Під час нацистської окупації Києва Л.  Деполович вела особистий щоденник, у якому розповідала про те, чому не змогла евакуюватися, про хаос у місті влітку-восени 1941  й перші дні окупації, трагедію Бабиного Яру, побутове життя киян.

Лідія  Деполович померла 20 березня 1943 на 74‑му році життя в окупованому Києві. Авторку букваря поховали на Солом’янському кладовищі. Під величним хрестом на її могилі члени родини й земляки влітку 2017 встановили скромний надгробок. У Ковчині, де народилася й виросла Л. Деполович, одна з кращих вулиць названа її ім’ям. 27 січня 2010 розпорядженням Кабінету Міністрів України ім’я Лідії Деполович було присвоєне Ковчинській школі.

28.11.2019
29.11.2019
30.11.2019
01.12.2019(1 event)

All day: Катерина Антонович-Мельник: 160 років

All day
01.12.2019

Катерина Антонович-Мельник народилася 1 грудня 1859 в повітовому місті Хоролі на Полтавщині. Закінчила Полтавську гімназію (1877), Вищі жіночі курси в Києві (1883).

З 1888 по 1913 консерваторка та лаборантка при археологічному музеї Київського університету. Катерина Миколаївна протягом багатьох років проводила археологічні розкопки майже по всіх губерніях України, спочатку як асистентка історика В. Антоновича, потім – самостійно. З 1919 працювала в Всеукраїнській академії наук. Авторка книг і статей з археології та давньої історії України. Опублікувала частину рукописних творів В. Антоновича.

Археологиня перша дослідила та подала докладний опис цілої серії майже невідомих до того часу кам’яних гробниць та інших мегалітичних споруд Південної України. Катерина Миколаївна систематизувала колекції старожитностей приватного музею О. Поля в Катеринославі. Брала участь в організації археологічних зїздів  у Києві (1899) та Харкові  (1902).

Інтереси дослідниці поширювались також на галузі історії та історичної географії. Відомі її статті, присвячені Івану Виговському, Павлу Тетері, Дем´яну Многогрішному, походам Михайла Дорошенка, а також нариси Поділля, Дністровського узбережжя.

З 1930 починається найважчий у житті Катерини Миколаївни період, коли вона після «чистки апарату» Академії, де працювала бібліотекарем, була звільнена з роботи.

Катерина Антонович-Мельник померла 12 січня 1942, похована у Києві на Байковому цвинтарі.