19 серпня 1901 р. народився Карел Галла – чеський педагог і соціолог.

Після закінчення гімназії в Празі Галла вивчав філософію та естетику на філософському факультеті Карлового університету в Празі (1918-1922). У  1920-х був неофіційним асистентом на соціологічному семінарі Б. Фустки. В 1931 почав читати лекції на факультеті мистецтв Карлового університету як приват-доцент. Певний час працював у Державній бібліотеці в празькому Клементиніумі.

У 1948 Галла була призначена професором педагогіки на новоствореному педагогічному факультеті Університету Масарика в Брно, а у 1949 перейшов на педагогічний факультет Карлового університету як професор філософії, в 1952 - на філософський факультет того ж університету. У 1959–7193 був завідувачем кафедри педагогіки філософського факультету Карлового університету, а 1970–1973 його деканом. У 1973–78 працював директором Інституту педагогіки .

У 1963 Карел Галла отримав ступінь доктора наук, а 1972  нагороджений медаллю Я. А. Коменського.

Під час свого педагогічного професорства Карел Галла найбільше займався соціологією освіти та університетською педагогікою.

Його праця «Прогрес як ідея та соціальна реальність» (1930) має соціологічний характер. У книзі він подає огляд філософських і соціологічних теорій прогресу різних науковців, які він продовжив своєю власною "синтетичною" теорією прогресу. Основними факторами прогресу вчений вважав інтелектуальну діяльність та розвиток науки і техніки та суспільно-політичні зміни.

Після Другої світової війни діяльність К. Галли була спрямована передусім на закріплення педагогіки як самостійної дисципліни (на засадах комуністичної ідеології).

Помер Карел Галла 10 жовтня 1987 року, похований у Празі.

Микола Зарудний – відомий український письменник, сценарист.

Народився 20 серпня 1921 в с. Оріховець на Київщині в родині вчителя. Навчався в Інституті журналістики у Харкові, Казахському державному університеті.

Працював у газеті «Ворошиловградська правда». Влітку 1944 добровольцем пішов на фронт, служив політпрацівником. Після демобілізації працював відповідальним секретарем у газеті «Вінницька правда» (1945—1960), головним редактором, заступником директора Київської кіностудії ім. О.Довженка (1961—1963), секретарем правління Спілки письменників України (1968—1969), секретарем правління Київської організації Спілки письменників України (1981—1990).

Микола Якович почав друкуватися з 1944, коли написав першу повість «Мої земляки». Автор п'єс «Весна» (1949), «На крутих берегах» (1955) та ін.
романів «На білому світі» (1967), «Уран» (1970), «Гілея» (1973). Письменник віддавав перевагу драмі, досягаючи в ній дедалі більшої сценічної виразності. Це — драматична трилогія «Ніч і полум'я» (1958), «Сині роси» (1968), п'єси «За Сибіром сонце сходить» (1980) та ін.

За  внесок у розвиток української літератури М. Зарудному було присуджено Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

М.Зарудний помер 1991 в  Києві,  похований на Байковому цвинтарі.