250 років від дня народження Фрідріха Гегеля (Friedrich Hegel; 1770–1831), німецького філософа

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель народився в Штутгарті 27 серпня 1770. У віці семи років пішов у Штутгартську гімназію, де виявив здібності до давніх мов та історії. 1788 після закінчення гімназії Гегель вступив у Тюбінгенський теологічний інститут. 1793, отримавши ступінь магістра філософії, він почав працювати домашнім учителем у Берні та Франкфурті. З 1801 став викладачем Єнського університету. З 1808 до 1816 Гегель – директор гімназії в Нюрнберзі. За цей період у нього склалися чіткі погляди на завдання та методи шкільної освіти. Гегель зауважував, що будь-яке навчання і виховання насамперед має бути спрямоване на формування особистості, її активної ролі в суспільстві і державі. А зразком злиття особистого і державного для Гегеля була Стародавня Греція.

Навчання і виховання, на думку Гегеля, – це складний діалектичний процес. Він вважав, що навчання не може зводитись лише до простого сприйняття готових істин, бо це не дасть бажаних результатів. Так само і виховання не повинно обмежуватись лише засвоєнням встановлених правил поведінки. Думку і почуття, серце учня слід спрямувати на досягнення головної мети – формування духу для творчої самостійної діяльності. Гімназистам імпонувало, що їх ректор – університетський професор, відомий вчений, автор знаменитої «Феноменології духу».

Паралельно з викладацькою діяльністю в гімназії Гегель надзвичайно плідно працював не лише як педагог, але і як учений. За цей час він підготував дві фундаментальні праці – «Феноменологія духу» і «Логіка». Як директор гімназії, Гегель уважно стежив, щоб у навчальному закладі підтримувався порядок, висока культура взаємовідносин між учнями. Наприкінці навчального року урочисто проводився випуск гімназистів. Ті, хто успішно склали іспити, вступали до університету. Обов’язково у присутності всіх вчителів оголошувалась характеристика кожного випускника, яка, за бажанням батьків, могла бути видана їм у письмовій формі.

В 1816 повернувся до університетського викладання і до 1818 працював у Гайдельберзі. Талант Гегеля як вченого і педагога особливо яскраво виявився під час його роботи в Берлінському університеті у 1818–1831, де він обіймав посади професора філософії і ректора університету. Гегель володів енциклопедичними знаннями, читав курси лекцій за такими дисциплінами: логіка і педагогіка, енциклопедія філософії, всезагальна система філософії, філософська наука в цілому, історія філософії, спекулятивна філософія або логіка, філософія природи і духу, антропологія і психологія, естетика або філософія мистецтва, філософія релігії, філософія природи, або раціональна фізика, доказ буття Божого та ін. Всі ці курси Гегель особисто розробляв і в процесі їх викладання постійно удосконалював.

Помер Гегель 14 листопада 1831 р. у Берліні.

28 серпня, 130 років тому, народився класик української літератури, поет-символіст, публіцист, літературознавець, перекладач і педагог Дмитро Загул. Його ім’я пов’язане зі спілкою письменників-символістів “Музагет”, «Українфільмом», письменницькою організацією “Західна Україна” та ВУАНом.

Народився діяч 1890 на Буковині. Освіту здобув у Чернівецькій класичній гімназії та на історико-філологічному факультеті Чернівецького університету. З юних років виявляв неабиякий хист до віршування та іноземних мов. Тривалий час Дмитро Загул займався педагогічною діяльністю – викладав українську мову та західноєвропейську літературу в Саварській школі та Ставищанській семінарії (Київщина). Зі спогадів сучасників, студенти обожнювали молодого викладача. Їм імпонувало те, що вони слухають лекції не звичайного вчителя, а знаного поета, який приїхав з далекої Буковини, знає закордонне життя, вільно володіє кількома іноземними мовами. З перших занять Дмитро Юрійович завоював авдиторію як прекрасний лектор, інтелектуал й одразу викликав у молоді глибокий інтерес до українського слова, україн­ської й світової поезії.

У 1923 митець переїжджає до Києва й працює редактором у відділі сценаріїв “Українфільму”. Пізніше отримує посаду наукового співробітника Академії наук, стає одним із найактивніших членів письменницької організації “Західна Україна”. 1933 за участь в «Західній Україні» і звинуваченням в націоналізмі Дмитра Загула було заарештовано і заслано до Колими, де через тяжку роботу й погіршення стану здоров’я діяч помер (1944). Лише у серпні 1957 Д. Загула реабілітували, а справу закрили за відсутністю складу злочину.        Дмитро Загул увійшов до плеяди класиків українського символізму, подарував українській культурі низку перекладів, зокрема твори Гайне, Ґете, Шіллера, Байрона та ін. митців світової літератури.