Сьогодні – 6 січня – виповнюється 125 років від дня народження поета Володимира Сосюри (1898–1986).

Володимир Сосюра народився на станції Дебальцеве. Його батько, Микола Сосюра, працював сільським адвокатом, шахтарем. Вже з 11 років малий Володимир допомагав батькові на шахті, потім працював в бондарному цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом.

З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі міста Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу (місто Верхнє). Пізніше навчався в Комуністичному університеті в Харкові (1922-1923) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923-1925).

Володимир Сосюра брав участь в Українській революції в Армії УНР, входив до складу особистої варти Петлюри.

Великий вплив на Сосюру як поета склав його дід - Володимир Кирилович: «Дід, як і мій батько, писав вірші, теж із сатиричним уклоном і теж українською й російською мовами. Пам'ятаю зміст його сатиричної поеми українською мовою, датованої 1859 роком. Дід мій був дуже балакучий, натхненний і все мені розповідав про Гарібальді 6 і взагалі всякі інтересні романи. Він розповідав так натхненно, що у мене од захвату серце сіяло, як сонце, і я не міг його наслухатись.».

Перший вірш (російською мовою) надрукував у 1917 році. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-х років неможливість поєднати більшовизм з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу після виходу заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).На початку 1930-х років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920 року. На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-х роках Сосюра майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. У 1941 році евакуйований до міста Уфа, працював у редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». З повоєнних збірокі: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960).

Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця» (1924), віршований роман «Тарас Трясило» (1926). Він - автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до низки літературних організацій - «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 року. Його знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року. 

У 1958 році Володимир Сосюра пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив його другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. «…вони з мамою поїхали якось у Кончу-Заспу і через день-два тато помер», — згадував син Володимир.

8 січня 1965 року його не стало. Похований Володимир Сосюра у Києві на Байковому цвинтарі.

Творчість Володимира Сосюри вивчають за шкільною програмою у 8 класі. 

170 років від дня народження Семена Шохора-Троцького (1853–1923), педагога, методиста-математика

1853, 14 січня у м. Кам’янець-Подільський народився Семен Ілліч Шохор-Троцький – педагог, математик.

Рано втративши батька, він залишився зі своєю матір’ю без коштів і вже з 15-річного віку заробляв, даючи приватні уроки. Середню освіту здобув у київській Першій та херсонській гімназіях. Вищу освіту розпочав на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету (Одеса) і Петербурзькому інституті шляхів сполучення, де провчився 2 роки, за станом здоров’я залишив його і оселився в Херсоні; навчався самостійно і давав приватні уроки.

Продовжив освіту за кордоном (1877—1881) у Берлінському, Гейдельберзькому та Кенігсберзькому університетах, де вивчав математику, фізику та педагогіку.У 1882 переїздить до Петербурга, де викладає у жіночих гімназіях та інститутах, в Кадетському корпусі, на педагогічних курсах військових закладів, у Педагогічній академії Ліги освіти, на Фребелівських педагогічних курсах, у Психоневрологічному інституті, а також у Педагогічній академії.Літературно-педагогічна спадщина вченого багата й різноманітна. Він писав і грубі книжки — підручники з математики, задачники, методичні посібники, і статті на методичні та загально-педагогічні теми, і рецензії.

С. Шохор-Троцький був одним з ініціаторів реформи математичної освіти і різко виступав проти панівної тоді системи навчання в гімназіях. Він був переконаний, що неуспішність з математики значною мірою є результатом нехтування вчителів психологією: «Учитель, який не може або не бажає зважати на те, що той, кого навчають математиці, повинен цікавитись предметом та його питаннями, що він повинен радіти подоланню труднощів, повинен відчувати розумове, моральне та естетичне задоволення, повагу до науки, здивування її результатам тощо, — такий учитель, не відповідає вимогам психології. Він не зважає на те, що учень — не бездушна посудина, яку можна наповнювати програмним навчальним математичним матеріалом, а людина у повному сенсі цього слова з нескінченно багатим світом душевних переживань…»