Петро Іванович Франко народився 28 червня 1890 у с. Нагуєвичах на Львівщині. Навчався у народній школі (1896–1902), а згодом – у Львівській академічній гімназії (1902–1910). У 1910–1914 – студент відділу хімічної технології Львівської політехніки, навчання у якій закінчив з відзнакою. Найбільшою пристрастю Петра Франка з юних літ став спорт і зокрема футбол. У грудні 1910 він склав іспит з тіловиховання при Львівському університеті. Це давало йому право викладати фізкультуру у навчальних закладах Австро-Угорщини. Відтак з 1 вересня 1911 до 30 червня 1914 П. Франко працював викладачем руханки у дівочій учительській семінарії Українського педагогічного товариства у Львові.

Петро Франко – автор численних праць з питань тіловиховання і спорту: «Пластові гри і забави» (1913), «Як закласти пластові дружини» (1921), «Шведська руханка» (1928). 1911 Петро Франко разом з Іваном Чмолою та Олександром Тисовським стали засновниками української скаутської організації «Пласт»,яка ставили собі за мету виховання національно свідомого, фізично і духовно розвиненого юнацтва. Причому назва «Пласт» і «пластуни» прижилася у стосунку до українських скаутів саме з легкої руки Петра Франка (можливо, за порадою його батька – Івана Франка).

У вересні 1914 прийняв присягу і отримав звання чотаря Легіону Українських січових стрільців (УСС). З початком польсько-української війни 1918–1919 брав активну участь в боротьбі за Львів. Після втрати українцями Львова запропонував командуючому Української галицької армії полковнику Гнату Стефаніву організувати авіаційний загін. Зусиллям П. Франка та його підлеглих наприкінці листопада 1918 в с. Красне (46 км від Львова), що стало місцем розташування летунського загону, – розпочалися польоти для випробування техніки та тренування пілотів. Завдяки організаторським здібностям П. Франка була сформована авіасотня в складі 14 старшин, 140 підстаршин і стрільців. Вона нараховувала 7 літаків.

У 1919, після падіння ЗУНР, відправився до Відня, де зайнявся видавничою справою, організувавши видавниче товариство «Франко син і Спілка». У 1922 повернувся до Львова. У 1922–1930 – професор української гімназії в Коломиї, одночасно викладав в Українському таємному університеті. У 1931–1936 – працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі перероблення молока. В 1936–1939 – учителював у гімназіях Львова та Яворова, викладав у торговельно-економічному інституті. У 1939–1941 працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР його дім почали охороняти співробітники НКВС. 28 червня1941 йому звеліли приготуватися до евакуації і в цей же день ешелоном відправили на Схід, де сліди його губляться. Існує кілька версій щодо місця та обставин загибелі Петра Франка. За однією, він загинув під час бомбардування ешелону німцями, за іншою, – загинув десь у районі Харкова у 1943. Але наразі дослідникам не вдалося знайти жодного документа, який би підтверджував або заперечував ці версії. Місце поховання невідоме.