320 роківвід заснування (1700) Чернігівського колегіуму (на зразок Києво-Могилянського), одного з найдавніших навчальних закладів на Лівобережній Україні.

Чернігівський колегіум був заснований з ініціативи церковних і державних діячів, педагогів, видатних письменниківXVII — початку XVIII ст. — Лазаря Барановича та Іоана Максимовича.Л.Баранович —ректор Києво-Могилянській колегії (1650–1657) заснував в Чернігові школу при архієрейському домі, а Іоанн Максимович у 1700 реорганізував її в колегіум за фінансової підтримки І. Мазепи.

 Завдяки рівню підготовки учнів колегіум отримав широку популярність. Основна увага в колегіумі приділялася опануванню латинської мови,  такожвивчалася польська, грецька, німецька, французька мови. Викладали — філософію, поетику, риторику, математику, географію тощо. У колегіумі здобували освіту вихідці з козацтва, міщанства, духовенства, селян.З самого початку існування Чернігівського колегіуму в ньому, як і в Києво-Могилянській академії, складалися та ставилися п’єси. Навчальний заклад готував освічені кадри для державної служби, перекладачів, літераторів, церковних діячів та медиків.

У 1786  Чернігівський колегіумреорганізований в духовну семінарію, яка проіснувала до 1917. У роки Другої світової війни будівля була спалена, а у 50-х рр. ХХ ст. — відреставрована. Нині тут розміщується  адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Сергій Іванович Канюк народився 15 липня 1880 в с. Хлівище (нині Кіцманськийрайон, Чернівецька область). У 1900закінчив вчительську семінарію, працював учителем у Вашковецькому повіті, також шкільним інспектором у Вашківцях. Сергій Іванович був  редактором газет «Воля народу» та «Громада».За часів розпаду Австро-Угорської імперії виступав за возз’єднання Буковини з Україною.У 1918 —був один із організаторівКомуністичної партії Буковини. Переслідувався румунською окупаційною владою.

У 1922 нелегально емігрував до СРСР, де працював у Наркоматі освіти, у Харківській центральній бібліотеці. У 1934 Сергія Івановича заарештували, звинувативши його в веденні шкідливої роботи в системі Наркомату освіти та засудили на десять років позбавлення волі. Він перебував у місцях ув’язнення,в Сибіру, навіть після формального закінчення терміну покарання.

Сергій Канюк є автором книг — «Співанник робочих» (1920), «Буковина під чоботом румунських бояр» (1930), «Буковина в румунській неволі» (1930); оповідань: «П’ятнадцять літ», «Старий грабар», «Судьба» та ін.. Він також підготував до видання власний «Буквар» (1921) і посібник для вчителів «Дидактику» (1911), але опублікувати їх не судилося. Сергій Іванович писав під псевдонімами — Кс. Недоленко, К. Юнак, С. Аннюта та ін..

 Помер Сергій Канюк в м. Маріїнськ (нині місто Кемеровської області, РФ)13 березня 1945,не дочекавшись звільнення. Реабілітованийпосмертно.

Стефан Зизаній-Тустановський ― український освітній, культурний та церковний діяч, письменник-полеміст, проповідник, брат Лаврентія Зизанія.  Народився бл. 1570 р. в с. Потелич (нині Нестерівський р-н Львівської обл.). Здобув ґрунтовну освіту, вільно володів церковнослов’янською та грецькою мовами. З 1586 р. став членом Львівського братства.

Стефан Зизаній увійшов в історію української педагогіки як один із засновників Львівської братської школи. Впродовж 1588–1592 рр. обіймав посаду ректора Львівської братської школи, викладав у ній грецьку та церковнослов'янську мови. Ймовірно брав участь у підготовці Львівським братством Греко-слов’янської граматики (1591). За викриття духовних і світських феодалів, католицизму та уніатів зазнав переслідувань польської влади. У 1593 р. переїхав до Вільно (Литва), де став проповідником Віленського братства, ректором братської школи. За свою антикатолицьку та антиуніатську діяльність переслідувався як світською, так і духовною владою.

Блискучий полеміст, Стефан Зизаній, присвятив свою творчість боротьбі за православну віру, духовно-релігійну незалежність українського та білоруського народів. Основні праці С. Зизанія - "Катехізис" (1595), "Ізложеніє о вірі" (1596), "Казаньє св. Кирила патріарха Ієрусалимського о антихристі і знаках єго..." (1596).

Помер Стефан Зизаній  1603 р. у Волощині під час паломництва.