200 років тому народився Пантелеймон Куліш – український письменник, перекладач, педагог, історик, етнограф, фольклорист, мовознавець, критик, видавець, культурний діяч. Саме Пантелеймону Кулішу українці завдячують першою фонетичною абеткою, «кулішівкою», яка  послугувала основою сучасного українського алфавіту, першим повним перекладом Біблії українською мовою, численними перекладами творів класиків світової літератури та одним з найяскравіших історичних романів в українській літературі – романом «Чорна рада» (1857).

П. Куліш народився в м. Воронежі Чернігівської губернії (нині Сумська обл.) в сім’ї дворянина. Батьки письменника походили з давніх козацьких родів. Вже змалечку Куліш захоплювався українським фольклором, який чув від матері, та виявляв хист до малювання й літератури.

Все своє життя Пантелеймон Олександрович спрямував на розвиток української літератури, історії, мови, культури. Він – упорядник двотомної збірки фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси» (1856-1857), засновник альманаху «Хата» (1860), активний дописувач журналу «Основа», автор низки повістей, оповідань, п’єс та поетичиних збірок. Окрім літературної, перекладацької та видавничої діяльності, окреме місце в життєписі Пантелеймона Куліш посідає також педагогічна діяльність. Пантелеймон Олександрович працював викладачем в Луцькому дворянському училищі, старшим вчителем 5-ї петербурзької гімназії та лектором Петербурзького університету. Упорядкував український буквар для недільних шкіл «Граматка» (1856), написаний «кулішівкою», що став першим україномовним букварем на Східній Україні.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі праці П. О. Куліша:

1. «Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року» (1882);
2. Прижиттєві публікації творів в журналі «Основа»;
3. «Твори і листи П. О. Куліша». Уклад. Куліш А.М. (1908);
4. Твори П. Куліша. Т. 1-6. (1909-1910);
5. «Вибрані твори П. Куліша» за ред. О. Дорошкевича (1930);
6. «Чорна рада» (1944) та ін.

Гутсмутс Йоганн Крістоф Фрідріх народився 9 серпня 1759 в Кведлінбурзі. Батько Гутсмутса помер, коли хлопчикові було всього 14 років. Тому з раннього віку йому довелося працювати репетитором, щоб допомогти своїй родині і оплатити власне навчання в гімназії. У 1773 він став приватним тьютором у сім’ї лікаря Вільгельма Ріттера, де навчав двох старших синів господаря. У 1770 вступив до університету Галле, де мав намір вивчати теологію, проте зацікавленість привела його на заняття з математики, фізики і сучасних мов (англійської й італійської), а також із педагогіки, яка його серйозно захопила. Через три роки Гутсмутс повернувся в сім’ю Ріттера, де було на той час шестеро дітей.

У 1785 Гутсмутс супроводжує двох синів Ріттера під час вступу до навчально-виховного закладу Schnepfenthal (Шнепфенталь), заснованого священиком і педагогом Крістіаном Готліфом Зальцманом. Дізнавшись про педагогічний талант молодого Гутсмутса, Зальцман пропонує йому місце педагога в своєму закладі. Згодом понад 54 роки (з 1785 по 1839) Гутсмутс був викладачем гімнастики, плавання та географії в Schnepfenthal.

У 1793 з'являється його перша наукова праця – «Гімнастика для молоді» (Gymnastik für die Jugend), що витримала кілька видань і була перекладена шістьма європейськими мовами. Крім того, Гутсмутсу належать підручник з плавання (Kleines Lehrbuch der Schwimmkunst; 1798) та навчальний посібник з ігрових видів спорту під назвою «Ігри для тренування і відпочинку тіла і духу» (Spiele zur Übung und Erholung des Körpers und Geistes; 1796). Ця праця вийшла у двох томах, мала сімсот сторінок, містила ілюстрації різноманітних вправ і пояснення до їх виконання. Загалом було описано 105 різних ігор, згрупованих за тими характеристиками, на розвиток яких вони спрямовані, наприклад, увага, спостережливість, пам’ять тощо. Гутсмутс вважав, що педагогічна гімнастика повинна мати прямий вплив на тіло і опосередкований вплив на розум. На його думку, фізична культура включала три види педагогічного впливу: гімнастичні вправи, ремесло і соціальні дитячо-юнацькі ігри, переважно з м’ячем. Німецька гімнастична система, розроблена Гутсмутсом була асимільована іншими європейськими країнами, такими як Данія і Швеція, Австро-Угорська імперія, Нідерланди і Бельгія, особливо – внаслідок імміграційних процесів після буржуазної революції 1848. Визначна роль Гутсмутса у розвитку європейських концепцій фізкультурної освіти пояснюється його тривалим послідовним служінням справі впровадження фізичної культури і спорту у шкільну освіту.

У 1797 Гутсмутс одружується з дочкою священника Софі Екардт, у шлюбі з якою у нього народилося п'ятеро синів і три доньки. У 1798 сім'я Гутсмутса переїжджає в Ібенхайн, де він прожив все життя, аж до своєї смерті 21 травня 1839. Гутсмутс похований в Ібенхайні на маленькому лісовому цвинтарі, неподалік від першого в Німеччині гімнастичного майданчика.