Сумський обласний краєзнавчий музей пропонує тематичні програми

Педагогічний музей України

Сумський обласний краєзнавчий музей пропонує тематичні програми

Events in Июль 2022

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!

Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»

Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»

Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком

Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи

Участь у конференції «Краєзнавство Півдня України в історичному вимірі та сучасному дискурсі»

Великодній майстер-клас «Глиняна симфонія з нотами сграфіто»

Подивитися блокбастер можна у Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві

Міжнародна науково-практична конференція та Всеукраїнські педагогічні читання до 100-річчя Василя Сухомлинського

Відкриття виставки «Загартовані безсмертям»

All day: Роман Цегельський: 140 років

All day: Олександр Стефанович: 175 років

All day: Володимир Науменко: 170 років

All day: Ярослав Гординський: 140 років

All day: Вільгельм Лай: 160 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 05.10.2014 by admin

Музейна тематична програма – інтерактивний захід з елементами історичної реконструкції, що супроводжується відеорядом з фотографій, документів, демонстрацією експонатів з фондів музею – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://museum.sumy.ua/

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Участь у конференції «Краєзнавство Півдня України в історичному вимірі та сучасному дискурсі»
Posted on 25 октября, 2023 Posted by admin
Великодній майстер-клас «Глиняна симфонія з нотами сграфіто»
Posted on 1 апреля, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Подивитися блокбастер можна у Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві
Posted on 25 апреля, 2023 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародна науково-практична конференція та Всеукраїнські педагогічні читання до 100-річчя Василя Сухомлинського
Posted on 16 октября, 2018 Posted by Валентина Єфімова
Відкриття виставки «Загартовані безсмертям»
Posted on 17 октября, 2017 Posted by Валентина Єфімова

12 All day: Роман Цегельський: 140 років All day 12.07.2022 Роман Михайлович Цегельський – український фізик, педагог і громадський діяч, доцент Львівського педагогічного інституту, один з організаторів Українського таємного університету у Львові (1919–1925), дійсний член наукового товариства Т. Шевченка (1914), автор шкільних підручників з математики і хімії. Розробник української хімічної термінології. Народився 12 липня в м. Кам'янка-Струмилова на Львівсщині. Навчався в Українській академічній гімназії у Львові, яку закінчив з відзнакою. У 1900 вступив до Львівського університету на математично-природниче відділення філософського факультету, після двох курсів перевівся до Праги, а згодом – до Чернівців. Після закінчення університету (1904) працював учителем фізики в українській гімназії в Тернополі та вчительській семінарії в Чернівцях. У 1911 Чернівецький університет присвоїв йому звання доктора філософії. У 1914 Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ) обрало його своїм дійсним членом, де він плідно працював, зокрема 16 років дійсним членом управління та понад 12 років секретарем. Під час Першої світової війни емігрував з родиною до Відня, де читав лекції в Третій державній семінарії, що евакуювалась зі Львова. У 1918 повернувся до Чернівців, згодом був директором реальної школи в Тернополі. З 1919 по 1925 рік бере участь в організації Українського «таємного університету», в якому завідує кафедрою та читає курс експериментальної фізики. До початку Другої світової війни працює в різних педагогічних закладах. Паралельно працює у математично-природописно-лікарській секції НТШ, цікавиться проблемами експериментальної фізики, теорії відносності та впорядкування наукової термінології. Свої праці друкує у «Віснику НТШ» та в інших журналах. Більшість його науково-популярних праць опубліковано у «Літературно-науковому віснику», що виходив у Львові. З січня 1940 –професор та керівник кафедри фізики і математики у Львівському педагогічному інституті та за сумісництвом – професор фізики у Львівському університеті імені Івана Франка. 7 лютого 1953 родину Цегельських вивезли до Казахстану, де будувався металургійний комбінат. Через брак педагогічних кадрів йому пощастило працювати вчителем фізики і математики. У час так званої «хрущовської відлиги», у липні 1954, його реабілітували і він повертається на посаду доцента та завідувача кафедри фізики у педагогічному інституті. Однак 3 жовтня 1956 вчений помирає внаслідок трагічного випадку. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 71. Read more

17 All day: Олександр Стефанович: 175 років All day 17.07.2022 Олександр Стефанович народився 17 липня 1847 в Озерянах (нині Івано-Франківська область) у родині священника. Початкову освіту здобув у школі оо. Василіян у Бучачі, яка тоді була німецькомовною, а з 1860 продовжив навчання у Станіславівській гімназії. 1865 разом з іншими гімназистами старших класів став ініціатором створення таємного українського товариства «Громада», яке мало на меті ознайомлювати молодь з українською історією, літературою. Після закінчення гімназії 1867 вступив на богословське відділення Львівського університету, де навчався упродовж двох років, а ще два наступні студіював богослов’я у Віденському університеті. 1873 був посвячений в духовний сан і склав іспит на катехита середніх шкіл, а вже наприкінці того ж року обіймав посаду вчителя релігії у жіночій і чоловічій учительських семінаріях у Львові. В семінаріях викладав до 1907, після чого вийшов на пенсію. Паралельно з педагогічною провадив науково-дослідницьку діяльність. У 1877–1879 опрацював українську бібліографію й опублікував її у «Слов’янському Бібліоґрафічному Збірнику». 1878 написав підручник для середніх шкіл «Історія христіянсько-католицької церкви». 1880 став одним із засновників щоденника «Діло». Вже у першому числі газети опублікував статтю про потребу й важливість відкриття бурс для українського народу. На сторінках «Діла» вміщував численні праці та матеріали з різних актуальних проблем у сфері педагогіки та шкільництва. Також співпрацював із часописами «Наша Школа», «Нива» і «Свобода», був членом редколегії спеціалізованого педагогічного часопису «Газета Школьна» (1875–1879). 1883 о. Олександр Стефанович був одним із засновників Руского товариства педагогічного (від 1912 – Українського педагогічного товариства, від 1926-го – «Рідна Школа»). Того ж року взяв активну участь у започаткуванні національно-політичної організації «Народна Рада», яка визначала своєю головною метою розвиток українства – «самостійної народности, окремішної від польської і російської». Згодом увійшов до Української національно-демократичної партії і упродовж десятиліть був членом її Народного комітету. Напередодні Першої світової війни опікувався справою львівської української школи ім. Маркіяна Шашкевича. Після війни надалі докладав значних зусиль для розвитку шкільництва та національно-патріотичного виховання української молоді й, навіть будучи у доволі похилому віці, провадив боротьбу за український характер шкіл. Помер Олександр Стефанович 23 травня 1933 у Львові. Read more

19 All day: Володимир Науменко: 170 років All day 19.07.2022 Сьогодні виповнюється 170 років від дня народження Володимира Науменка ‒ відомого громадсько-політичного діяча, педагога і науковця, журналіста, етнографа, одного з найяскравіших представників українського національного руху. Володимир Науменко народився 19 липня 1852 р. на Чернігівщині. Освіту здобув у 2-ій київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. Із початку 1870-х років і до кінця життя Володимир Науменко – активний учасник українського руху. Він належав до складу Старої громади, був членом київської «Просвіти», редактором і видавцем провідного українського часопису «Київська старовина», засновником Українського наукового товариства в Києві. Саме за його ініціативи та активної участі побачив світ «Словник української мови Бориса Грінченка» (Київ, 1907-1909). Із початком Української революції 1917-1921 рр. Володимир Науменко був серед засновників Української Центральної Ради та керував її роботою до приїзду Михайла Грушевського. З 14 листопада по 14 грудня 1918 р. обіймав посаду Міністра освіти та мистецтв в уряді гетьмана Павла Скоропадського. На посаді міністра виступив одним з організаторів Всеукраїнської академії наук. Сам Павло Скоропадський ставився до Науменка з великою повагою: «Новий міністр освіти був особливо видатною постаттю в новому кабінеті. Людина надзвичайно культурна, відомий педагог поміркованих поглядів, який любив Україну. Мені завжди дуже подобалися його доповіді, оскільки я вбачав у ньому світлу ідейну особистість». Із професійної точки зору Володимир Науменко реалізував себе насамперед, як педагог. Одразу після закінчення університету він почав викладати у своїй рідній 2-й київській гімназії, згодом у Фундуклеївській та Ольгинській жіночих гімназіях, чоловічій колегії Павла Ґалаґана, Київському Володимирському кадетському корпусі. Вершиною його педагогічної діяльності стало заснування ним у 1905 р. власної приватної гімназії. Вона розташовувалася в будинку на вулиці Ярославів Вал, 25, і мала програму, адаптовану до тогочасних державних гімназій. Володимир Павлович увійшов в історію української педагогіки не лише як блискучий вчитель-практик, але й як досвідчений методист-новатор і теоретик. Майже щороку від різних земських управ йому надходили запрошення очолити літні вчительські курси і він не відмовлявся. Він систематично проводив методичні заняття з педагогами недільних шкіл Київського товариства грамотності, головою якого він був у 1897-1907 рр. Тривалий час його запрошували перевіряти знання вихованців київських дитячих притулків. Ці своєрідні іспити В. Науменко перетворював на зразкові уроки не тільки для учнів, а в першу чергу для вчителів і вихователів. В Інституті рукописів ім. В. І. Вернадського зберігаються тексти лекцій за різні роки, які Володимир Павлович Науменко читав учителям народних шкіл. У І-й половині 1917 р. Володимир Науменко був директором Педагогічного музею. Вчений прагнув перетворити музей на науково-просвітницький центр українського вчительства. За свою проукраїнську діяльність Володимир Науменко став жертвою більшовицького «червоного терору». 7 липня 1919 р. чекісти заарештували діяча, а вже наступного дня розстріляли. Похований В. Науменко у загальній могилі на Лук’янівському цвинтарі Києва. Посмертно реабілітований 13 грудня 1991 р. Іменем Володимира Науменка названа одна з вулиць у Голосієвському районі м. Києва. На будівлі гімназії Володимира Науменка в Києві встановлено охоронну дошку з надписом: «Колишня гімназія В. П. Науменка». Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках” 170 років від дня народженя Володимира Науменка відзначається на державному рівні. Read more

22 All day: Ярослав Гординський: 140 років All day 22.07.2022 Ярослав Дмитрович Гординський народився 22 липня 1882 в селі Шкло Яворівського району Львівської області у священичій сім’ї. Навчався в Львівській академічній гімназії, з 1900 по 1904 - в університетах Відня та Львова. Працював учителем у гімназіях Львова, Коломиї, де викладав українську та класичні мови. В 1910 отримав ступінь доктора філософії. У 1920-х був викладачем Українського таємного університету (курс давньої української літератури). У 1929-1930 читав лекції на Вищих учительських курсах у Львові, викладав історію української літератури у Львівській жіночій гімназії сестер василіянок. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Брав активну участь у діяльності «Українського педагогічного товариства» Виступав у пресі та виданнях «Просвіти» з популярними статтями з історії літератури, освіти, культури. Автор оповідань «Розведені» (1903), «Візник» (1905), «Чорний хліб» (1908); праць «До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х рр. ХІХ в.» (1917), «Слідами староїу країнської культури й зв’язків української літератури з ренесансом XVI–XVII ст.» (1924), «З української драматичної літератури XVII–XVIII ст.: Тексти й замітки» (1930), «Станіслав Виспянський і Україна» (1937), «Жіноче питання в повісті радянської України» (1937), «Літературна критика підсовєтської України» (1939), наукових розвідок з історії української культури. Друкувався у «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (20 наукових публікацій протягом 1905–1937 років), які можна переглянути в Електронній бібліотеці «Україніка»: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0008227 Я. Гординський приділяв увагу питанням художнього перекладу. Перекладав українською мовою твори Й.-В.Гете, Г.Гейне, В.Шекспіра. Відоме його дослідження «Кулішеві переклади драм Шекспіра». Дослідник історії української літератури ХІІІ–ХХ ст. (зокрема, творчості Т.Шевченка, І.Франка, М.Хвильового). У праці «Сучасне франкознавство» (1916‒1932) відмітив етнографічні зацікавлення І. Франка, зокрема студії над українськими народними піснями та усною народною творчістю українців. Опублікував спогади «До літературно-наукової діяльності І. Франка в 1912–13 pp.». Ярослав Гординський аналізував жіночі образи у творах Андрія Головка, Олександра Копиленка, Аркадія Любченка, Гео Шкурупія, виступав з рецензіями на книги Олеся Досвітнього, Євгена-Юрія Пеленського, Миколи Островського, Натана Рибака, Леоніда Мосендза, з оглядом творчості Олекси Слісаренка, досліджував наслідки Літературної дискусії в Україні (смерть Миколи Хвильового) та ін. Листувався з Іваном Франком, Юліаном Опільським, Михайлом Возняком, Василем Щуратом, Кирилом Студинським. Батько Святослава Гординського (1906-1993), українського поета, перекладача і мистецтвознавця. Помер Ярослав Гординський 5 липня 1939 у Львові. Read more

30 All day: Вільгельм Лай: 160 років All day 30.07.2022 Вільгельм Август Лай — німецький педагог, теоретик експериментальної педагогіки. Народився Вільгельм Лай 30 липня 1862 в містечку Бетцинген. Закінчив підготовчу школу в Генгенбаху, педагогічний коледж у Карлсруе. У 1886 став учителем у Фрайбурзі, а в 1892 — директором у Фрайбурзькій жіночій школі. З 1893 і до виходу на пенсію був учителем середньої школи в учительському коледжі у Карлсруе. Там він викладав природничі науки, а також сільське господарство. Одночасно займався літературою та науковою діяльністю. Протягом усього життя Лай залишався викладачем семінарії, в якій в 1914 був призначений старшим викладачем, а в 1920 — професором. 1924 достроково вийшов на пенсію. В педагогічній практиці Вільгельм Лай великого значення надавав організації дії. Він вважав, що будь-який пізнавальний акт являє собою тріаду: сприйняття, розумова переробка, зовнішнє вираження, що і є дією. Під дією він розумів будь-який вид самостійної творчої діяльності учня. Головна увага в школах Вільгельма Лая, які називалися «школами дії», приділялася такими видам занять, як моделювання, малювання, ліплення, догляд за рослинами і тваринами тощо. В «Експериментальній дидактиці» (1903) виклав свої погляди на реформування тогочасної школи, де праця проголошувалася не навчальним предметом, а принципом викладання всіх навчальних дисциплін. Основу навчання становить тріада дій – сприйняття, розумове засвоєння сприйнятого і зовнішнє відображення вироблених уявлень. Основні праці: Експериментальна дидактика”, “Школа дії”, “Експериментальна педагогіка”. Read more