26 26.12.2022
27 27.12.2022
28 28.12.2022
29 29.12.2022
Close
110 років від дня народження Андрія Сови (1912-1994), українського актора, гумориста, педагога
Андрій Корнійович Сова народився 30 грудня 1912 в Одесі, в сім'ї робітників. З дитинства відрізнявся веселою вдачею і вмінням знаходити спільну мову з людьми – якості, властиві справжньому одеситу. Дитинство провів на Балківській вулиці в будинку діда Онуфрія. Коли підріс, його віддали в приватний дитячий садок Клавдії Шевельової, де навчали читати, декламувати, ліпити, малювати та правил хорошого тону. За це навчання мати віддавала майже половину місячного заробітку. В Одесі пішов навчатися в школу імені Івана Франка, де працювало безліч гуртків — спортивний, хоровий, танцювальний, драматичний. Андрій добре знав одеський фольклор, був гарним оповідачем.
Після школи закінчив Одеське морехідне училище, потім потрапив на торговий флот. Працював мотористом I класу на торговому судні «Цюрупа». Багато бував у середземноморських країнах, в Греції, Іспанії, Франції. У рейсах почав виявлятися талант майбутнього артиста: в закутку біля трюму збиралася вільна від чергування команда (це місце жартома називали брехайлівкою), і часто чулося: «Совушко, підкинь трошки гумору. Зобрази парочку речей із власного життя».
Далі, у 26 років, Сова закінчив акторське відділення Одеського театрального училища і багато знімався в кіно. У передвоєнні роки і роки Другої світової війни знявся в таких картинах, як «Танкер «Дербент», «Таємничий острів», «Морський яструб», «Молоді роки», «Два бійці», «Я – чорноморець», «У далекому плаванні» та ін. Колоритні образи, які він створював на екрані, полюбилися глядачеві. Після війни та евакуації повернувся до Одеси в травні 1945. Там чекали на нього лише старенький батько і сестра Марія: мати померла, загинув на фронті старший брат. Тут познайомився з Амвросієм Бучмою. Зустріч стала доленосною.У повоєнні роки його популярність зростає, з'являються фільми «Максимка», «Тінь у пірса», «Море кличе», «Є такий хлопець», «Звичайна історія», «Королева бензоколонки», «Стара фортеця».
Київський період життя Андрія Корнійовича розпочався зі вступу до Театру Радянської Армії, який згодом ліквідували. Та хлопці й дівчата створили «веселу й співочу бригаду», мандрували селами і містами України. Виступали де випаде – в клунях, у коморах, на полі. При гасових лампах, свічках або й при місячному сяйві. Музика, пісні, романси і, звичайно, гумор. Потім група розпалася. Дружина Сови – Галина Жирова стала актрисою Театру імені Лесі Українки. Андрій Корнійович залишився при філармонії і повністю перейшов на гумор, заприятелювавши зі Степаном Олійником та Павлом Глазовим.
23 листопада 1960 у артиста народилася донька і в цей же день йому присвоїли звання Заслуженого артиста України. А в жовтні 1965 земляки запросили Андрія Корнійовича на святкування знаменної події – присвоєння Одесі звання Міста-героя. За тиждень Сова став Народним артистом УРСР.
Особливий період у житті Андрія Корнійовича – це робота з учнями: протягом багатьох років тричі на тиждень приходили до нього на Червоноармійську студенти Київського училища естрадно-циркового мистецтва по науку. Викладати ж у Театральному інституті імені Карпенка-Карого йому не дозволили: мовляв, не має вищої освіти.
Помер Андрій Сова у грудні 1994, похований на Байковому кладовищі. В Одесі з 2000 щовересня проводять Всеукраїнський конкурс виконавців і авторів гумору та сатири, естрадного та фольклорного мистецтва імені Андрія Сови.
Запрошуємо переглянути фільм-спогад про Андрія Корнійовича Сову: https://www.youtube.com/watch?v=E9k_sgOpnWw
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 110 років від дня народження Андрія Сови відзначається на державному рівні
Комітет гуманітарної та інформаційної політики
Згідно з Рішенням Київська міська рада «Про відзначення на території Києва пам'ятних дат та ювілеїв у 2022 році» 110 років від дня народження Андрія Сови відзначається на території м. Києва
Департамент культури КМДА
Close
Сьогодні – 31 грудня – виповнюється 130 років від дня народження поета, основоположника і теоретика українського футуризму Михайля Семенка (1892—1937).
Народився Михайль Семенко в селі Кибинці на Полтавщині. Спочатку навчався в Хорольському училищі, потім – у Курському реальному училищі і три роки в Петербурзькому психоневрологічному інституті. Але перша світова війна перебила освіту, Семенка мобілізували на Далекий Схід, де він служив телеграфістом. Тут він зустрів свою першу дружину - Лідію Горенко. У Семенка, окрім поезії, захопленням була ще й скрипка. Свою дружину він навчав грі на цьому музичному інструменті, а також готував її брата до вступу в інститут.
Писати вірші почав рано. Свою першу збірку «Prelude» він видав у 1913-му, а вже наступного року маніфестом оголосив про прихід українського кверофутуризму – мистецтва пошуку. Восени 1917 року він повертається з Далекого Сходу в Україну та бере участь у літературному русі. У Києві 1918 року виходять його збірки «П’єро задається», «П’єро кохає», «Дев’ять поем». У 1919 - збірки «П’єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних». 1924 року виходить Семенкова збірка «Кобзар» (крім Шевченка Семенко «троли»" також Вороного та Чупринку). Активний і плідний, Семенко лише з 1918 по 1931 видав близько двадцяти книг.
Семенко виступив організатором українського футуристичного руху. Він проголосив творення літератури майбутнього, яка, має зруйнувати застарілі культурні стереотипи і привнести в суспільну свідомість апологію техніки та урбанізму. Поет вважав, що «мистецтво, досягнувши вершин академізму та класицизму»-, пішло хибним шляхом, відтак слід з уламків старого мистецтва конструювати нове, яке б відповідало вимогам нових часів.
Він, засновник літературно-мистецьке об’єднання авангардистів «Флямінго», співвидавець «Альманаха трьох», організатор двох футуристичних угрупувань: «Ударна група поетів-футуристів» та «Асоціація панфутуристів». Прагнучи поширювати свої ідеї, Семенко бере участь у виданні - «Універсального журналу», журналів «Фламінго», «Нова генерація» та ін.
Поезії Михайля Семенка рекомендовані для додаткового читання в 11 класі.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022 році» 130 років від дня народження Михайля Семенка відзначається на державному рівні.
1 01.01.2023
Close
Військові звитяги Всеволода Петріва досить відомі. Детально описано його участь у змаганнях за волю України у 1917-1921
роках. Відомі також праці воєнної тематики та спогади генерал-хорунжого Всеволода Петріва. У цьому відео ми розкажемо про маловідому сторінку життя професійного військового – його педагогічну та культурно-освітню діяльність.
Всеволод Петрів народився 2(14) січня 1883.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 140 років із дня народження Всеволода Петріва відзначається на державному рівні.
3 03.01.2023
4 04.01.2023
5 05.01.2023
Close
Сьогодні – 6 січня – виповнюється 125 років від дня народження поета Володимира Сосюри (1898–1986).
Володимир Сосюра народився на станції Дебальцеве. Його батько, Микола Сосюра, працював сільським адвокатом, шахтарем. Вже з 11 років малий Володимир допомагав батькові на шахті, потім працював в бондарному цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом.
З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі міста Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізниці, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу (місто Верхнє). Пізніше навчався в Комуністичному університеті в Харкові (1922-1923) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923-1925).
Володимир Сосюра брав участь в Українській революції в Армії УНР, входив до складу особистої варти Петлюри.
Великий вплив на Сосюру як поета склав його дід - Володимир Кирилович: «Дід, як і мій батько, писав вірші, теж із сатиричним уклоном і теж українською й російською мовами. Пам'ятаю зміст його сатиричної поеми українською мовою, датованої 1859 роком. Дід мій був дуже балакучий, натхненний і все мені розповідав про Гарібальді 6 і взагалі всякі інтересні романи. Він розповідав так натхненно, що у мене од захвату серце сіяло, як сонце, і я не міг його наслухатись.».
Перший вірш (російською мовою) надрукував у 1917 році. В архівах збереглися недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його перебування в Армії УНР. Починаючи вже з раннього періоду творчості, в поезії Сосюри знайшли відображення і суперечності його доби: типова для українського інтелігента 20-х років неможливість поєднати більшовизм з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу після виходу заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму (недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).На початку 1930-х років це призвело Сосюру до конфлікту з комуністичною партією, членом якої він був з 1920 року. На тлі голодної смерті мільйонів українських селян, і репресій та розстрілів діячів української культури довело Сосюру до межі психічного розладу. Попри ці несприятливі обставини, у 1930-х роках Сосюра майже єдиний в Україні культивував інтимну, любовну лірику: «Червоні троянди» (1932), «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939), «Журавлі прилетіли» (1940) та інші. У 1941 році евакуйований до міста Уфа, працював у редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». З повоєнних збірокі: «Зелений світ» (1949), «Солов'їні далі» (1956), «Так ніхто не кохав» (1960).
Помітне місце в творчості Сосюри посідають також ширші епічні полотна: поеми «1871» (1923), «Залізниця» (1924), віршований роман «Тарас Трясило» (1926). Він - автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота». Належав до низки літературних організацій - «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.
У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 року. Його знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року.
У 1958 році Володимир Сосюра пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив його другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. «…вони з мамою поїхали якось у Кончу-Заспу і через день-два тато помер», — згадував син Володимир.
8 січня 1965 року його не стало. Похований Володимир Сосюра у Києві на Байковому цвинтарі.
Творчість Володимира Сосюри вивчають за шкільною програмою у 8 класі.
Close
170 років із дня народження Миколи Аркаса (1853–1909), письменника, історика, композитора, діяча культури та освіти
Микола Аркас народився в Миколаєві 7 січня 1853 в родині адмірала Чорноморського флоту. Батько його мав грецьке походження, а мати походила з давнього українського козацького роду.У 1870 закінчив приватну одеську гімназію, а в 1875 – Новоросійський університет в Одесі.
У 1875–1881 служив у морському відомстві в Миколаєві, а згодом зайняв посаду мирового судді в Херсоні. У вільний від служби час збирав і записував народні мелодії, писав музику, захоплювався мистецтвом кобзарів і бандуристів, вивчав історію України. Юнаком постійно спілкувався з видатним діячем українського театру М. Кропивницьким, брав участь у виставах «Одеського нового театру».
Творчий доробок композитора складають солоспіви, вокальні ансамблі й обробки українських народних пісень. Найвідомішим твором Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою.
Микола Аркас є автором відомої книги «Історія України-Руси» (С-Петербург, 1908, 2-ге вид., Краків,1912), популярного викладу історії України; поеми «Пилип Орлик» (1907).
М. Аркас став засновником, меценатом і керівником миколаївського відділення товариства «Просвіта» (1907). Товариство пропагувало українську мову і культуру, підносило національну свідомість українців через вечори, лекції, виставки, концерти. Відкрив народні школи в маєтках Богданівка та Христофорівка. Підтримував творчі стосунки з М. Грушевським, М. Кропивницьким, М. Лисенком, П. Ніщинським, Лесею Українкою, а також керівниками інших «Просвіт», яким надавав фінансову підтримку.
Помер Микола Аркас 26 березня 1909 у розквіті сил, сповнений творчих задумів. Його поховано на міському кладовищі в Миколаєві. На його честь названо вулиці в Києві, Львові, Одесі та інших містах України. У Миколаєві йому встановлено пам’ятний знак, проводяться «Аркасові читання» в Миколаївському національному університеті.
18 квітня 1996 засновано обласну культурологічну премію імені Миколи Аркаса, що присуджується за видатний внесок у розвиток та збереження української національної культури. 21 лютого 2003 випущено поштову марку України «Микола Аркас (1853-1909)».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 Першій українській гімназії присвоєно ім’я Миколи Аркаса. У закладі встановлено скульптуру М. Аркаса, а в 1999 відкрито музейну експозицію про життя і творчість відомого діяча культури та освіти (В ніч на 1 листопада російські війська влучили ракетами С-300 в історичну будівлю Миколаївського ліцею імені Миколи Аркаса).
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам ’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 170 років із дня народження Миколи Аркаса відзначається на державному рівні.
8 08.01.2023
9 09.01.2023
10 10.01.2023
11 11.01.2023
12 12.01.2023
13 13.01.2023
Close
170 років від дня народження Семена Шохора-Троцького (1853–1923), педагога, методиста-математика
1853, 14 січня у м. Кам’янець-Подільський народився Семен Ілліч Шохор-Троцький – педагог, математик.
Рано втративши батька, він залишився зі своєю матір’ю без коштів і вже з 15-річного віку заробляв, даючи приватні уроки. Середню освіту здобув у київській Першій та херсонській гімназіях. Вищу освіту розпочав на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету (Одеса) і Петербурзькому інституті шляхів сполучення, де провчився 2 роки, за станом здоров’я залишив його і оселився в Херсоні; навчався самостійно і давав приватні уроки.
Продовжив освіту за кордоном (1877—1881) у Берлінському, Гейдельберзькому та Кенігсберзькому університетах, де вивчав математику, фізику та педагогіку.У 1882 переїздить до Петербурга, де викладає у жіночих гімназіях та інститутах, в Кадетському корпусі, на педагогічних курсах військових закладів, у Педагогічній академії Ліги освіти, на Фребелівських педагогічних курсах, у Психоневрологічному інституті, а також у Педагогічній академії.Літературно-педагогічна спадщина вченого багата й різноманітна. Він писав і грубі книжки — підручники з математики, задачники, методичні посібники, і статті на методичні та загально-педагогічні теми, і рецензії.
С. Шохор-Троцький був одним з ініціаторів реформи математичної освіти і різко виступав проти панівної тоді системи навчання в гімназіях. Він був переконаний, що неуспішність з математики значною мірою є результатом нехтування вчителів психологією: «Учитель, який не може або не бажає зважати на те, що той, кого навчають математиці, повинен цікавитись предметом та його питаннями, що він повинен радіти подоланню труднощів, повинен відчувати розумове, моральне та естетичне задоволення, повагу до науки, здивування її результатам тощо, — такий учитель, не відповідає вимогам психології. Він не зважає на те, що учень — не бездушна посудина, яку можна наповнювати програмним навчальним математичним матеріалом, а людина у повному сенсі цього слова з нескінченно багатим світом душевних переживань…»
15 15.01.2023
16 16.01.2023
17 17.01.2023
18 18.01.2023
19 19.01.2023
20 20.01.2023
21 21.01.2023
22 22.01.2023
23 23.01.2023
24 24.01.2023
25 25.01.2023
26 26.01.2023
Close
У січні 2023 році виповнюється 150 років із часу утворення Історичного товариства Нестора-Літописця (1873).
Історичне товариство Нестора-Літописця – наукове товариство, що об'єднувало дослідників історії, церковної літератури, права, археології, нумізматики та ін. Було засноване у 1872 році в Києві, а офіційно відкрилося в січні 1873 року, проіснувало з перервами до 1931 року.
Товариство займалося розробкою підходів до охорони пам'яток, дослідженням історії козацтва, вивченням старожитностей Волині, Поділля, Лівобережної України, Слобідської України, дослідженням археології, топографії, історії Києва та Київської губернії. У 1910 році з ініціативи членів товариства було засновано Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
Головами товариства в різний час були: Михайло Тулов, Володимир Іконников, Олександр Котляревський, Володимир Антонович, Михайло Володимирський-Буданов, Олександр Лазаревський, Микола Дашкевич, Микола Василенко.
За час своєї діяльності Історичне товариство Нестора-Літописця провело 700 засідань, з 1879 по 1914 роки випустило 24 книги «Читання в Історичному товаристві Нестора-літописця». У фондах Педагогічного музею України зберігається 18 випусків «Читання в Історичному товаристві Нестора-літописця» за 1888-1914 роки.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2023 році» 150 років із часу утворення Історичного товариства Нестора-Літописця відзначається на державному рівні.
#ПедагогічнийКалендар2023
28 28.01.2023
29 29.01.2023
30 30.01.2023
31 31.01.2023
1 01.02.2023
2 02.02.2023
3 03.02.2023
4 04.02.2023
5 05.02.2023
