Завадович Р. Рицарь Лесь. Сценічна картина для дітей з піснями. Львів. 1924.

Педагогічний музей України

Завадович Р. Рицарь Лесь. Сценічна картина для дітей з піснями. Львів. 1924.

Events in Январь 2024

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!

Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»

Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»

Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком

Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи

Нумо шукати фантастичних істот

Історико-етнографічний захід «Свято Покрови. Лава на лаву – козацька забава»

Всеукраїнський конкурс екскурсоводів музеїв навчальних закладів

Твори Сухомлинського у виконанні Олени Акопян

VІI Луньовські читання «Музейний колектив і його проблеми»

All day: Роберт Мейнард Хатчинс: 125 років

All day: Осип Лещук: 130 років

All day: Вільям Вірт: 150 років

All day: Вінценти Оконь: 110 років

All day: Пауль Наторп: 170 років

All day: Гренвілл Стенлі Голл: 180 років

Національної академії педагогічних наук України

Name: Гренвілл Стенлі Голл: 180 років
Start: 2024-02-02T00:00:00+02:00
End: 2024-02-02T23:59:59+02:00

Posted on 05.01.2024 by admin

Версия
Скачать 6
Размер файла 3.78 MB
Дата создания 05.01.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Нумо шукати фантастичних істот
Posted on 22 октября, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Історико-етнографічний захід «Свято Покрови. Лава на лаву – козацька забава»
Posted on 20 ноября, 2015 Posted by admin
Всеукраїнський конкурс екскурсоводів музеїв навчальних закладів
Posted on 5 марта, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Твори Сухомлинського у виконанні Олени Акопян
Posted on 20 ноября, 2021 Posted by admin
VІI Луньовські читання «Музейний колектив і його проблеми»
Posted on 8 февраля, 2016 Posted by admin

17 All day: Роберт Мейнард Хатчинс: 125 років All day 17.01.2024 Роберт Мейнард Хатчинс (Robert Maynard Hutchins) - американський філософ освіти, президент Чиказького університету (1929-45) Народився в Брукліні 17 січня 1899. Навчався в Академії Оберліна і Оберлін-Коледжі (1915-17). В 1917 разом з братом служив в армії. Повернувшись з війни в 1919, вступив до Єльського університету. З 1921 – викладач в середній школі в Лейк-Плесіді, Нью-Йорк. Далі став чинним деканом Єльської школи права. Хатчинс відіграв ключову роль у переконанні Фонду Рокфеллера заснувати Інститут людських відносин в Єлі. У 1929 переїздить до Чикаго і стає президентом Чиказького університету у віці 30 років (він став наймолодшим президентом університету в США). Хатчинс був відомий як захисник академічної свободи. Коли університет звинувачували у сприянні комунізму (в 1935 і в 1949), Хатчинс захистив право університету викладати, стверджуючи, що кращий спосіб перемогти комунізм – за допомогою відкритих дебатів і досліджень, спрямованих на розвінчання комуністичної ідеології. Основні педагогічні праці: «Відсутність дружньої підтримки» / «No friendly voice» (1936), «Вища освіта в Америці» / «The higher learning in America» (1936), «Освіта – шлях до свободи» / «Education for freedom» (1943), «Університет Утопії» / «University of Utopia» (1953), «Деякі спостереження про американську освіту» / «Some observations on American education» (1956). З 1950 – голова Ford Foundation, де заснував Фонд сприяння розвитку освіти та Фонд для навчання дорослих. Після виходу з Ford Foundation заснував Центр дослідження демократичних інститутів (1959); тривалий час працював на посаді голови Ради редакторів «Енциклопедії Британіки» (1943-74). Помер 17 травня 1977 у Санта Барбарі, Каліфорнія. Read more

18 All day: Осип Лещук: 130 років All day 18.01.2024 Осип Лещук (1894-1949), теолог, педагог, письменник, громадський діяч Народився 18.01.1894 у с. Стаївка Червоноградського р-ну Львівської обл. Закінчив Перемишльську гімназію (1913), навчався на теологічному факультеті Віденського (1913–14) і богословському факультеті Львівського (1915–17) університетів. У 1918–19 рр. служив у лавах Українських січових стрільців, був старшиною Української Галицької армії. 1921 р. закінчив Перемишльську духовну семінарію. В 1921–45 рр. у м. Рава-Руська (Львівська обл.) працював священиком у школах; водночас від 1933 р. – професор реальної гімназії. Своє життєве кредо – «підносити Бога і Вітчизну» – втілював у релігійній, громадській, педагогічній, письменницькій діяльності. Голова філії товариства «Просвіта» (м. Рава-Руська, 1923), Марійської дружини молоді та жіноцтва (1926). Брав участь у діяльності товариств «Рідна школа», «Відродження», Товариства опіки над обездоленими, Комітету допомоги голодуючим в Україні. У педагогічній практиці дотримувався засад взаємозв’язку морально-етичного виховання з навчальним процесом, єдності школи і сім’ї, впливу громадськості на формування особистості. Розробив і апробував у школі педагогічну систему, основними принципами якої є загальнодоступність освіти та поєднання чотирьох аспектів життєвої і діяльної позиції людини: аналітичне сприймання дійсності, почуттєве осмислення дійсності, намагання до узагальнення досягнень, синтез дії і поведінки через морально-етичну позицію. Моральне виховання ставив вирішальним чинником поряд з успіхами в навчанні. В основу успіху ставив працьовитість і наполегливість, знання людської душі. У вихованні надавав важливу роль таким рисам, як мужність, стійкість та іншим вольовим якостям. Обґрунтував необхідність поєднання морально-релігійного виховання на засадах християнських цінностей і національно-патріотичного виховання. Розробив «10 засад для педагога». Володів старогрецькою, староєврейською, латинською, польською, німецькою, чеською, французькою мовами. Автор низки художніх творів (переважно новел і оповідань), зокрема для дітей («Ганя»). Ув’язнений восени 1945 р. Відмовився підписати відречення від своєї віри і перейти з рангу греко-католицького священника у російське православ’я. Помер 28.08.1949 у радянській в’язниці в с. Божкове біля м. Полтава. Read more

21 All day: Вільям Вірт: 150 років All day 21.01.2024 Вільям Вірт (William Wirt; 1874-1938), американський педагог Вільям Вірт народився 21 січня 1874 у м. Маркл, штат Індіана. 1898 закінчив Унверситет Де-Пау (De Pauw University) в Грінкастлі. Відвідував додаткові літні курси в Чиказькому університеті, де ознайомився з педагогічними ідеями Джона Дьюї. Здійснив поїздку до Європи з метою вивчення організації навчання в школах Великої Британії, Бельгії, Франції, Німеччини. Педагогічну діяльність розпочав в Індіані: був директором школи в м. Редкі (1895-97), викладав математику в Грінкастлі (1897-99), а потім працював директором школи у Блаффтоні (1899-1907). Саме у Блаффтоні Вірт вперше апробував свою систему навчання, але відомою вона стала після того, як у 1907 Вірт став інспектор державних шкіл у м. Гері. В історії освіти система навчання Вільяма Вірта відома під назвами «План Гері» та «Плетун-план». Прцюючи на посаді інспектора упродовж 30 років, Вірт прагнув втілити ідеї педагогіки прагматизму про школу як культурний осередок громади і про виховний процес як прообраз соціального життя суспільства. Розробив систему організації роботи школи (плетун-план), що забезпечує раціональний розподіл часу між заняттями, працею та іграми, спадкоємність початкового і середнього ступеня навчання. Пле́тун-план (від англ. platoon – взвод, загін) – система індивідуалізованого навчання. Під час організації роботи за плетун-планом учні не мали постійних класних приміщень, а об'єднувалися в «мандрівні класи». У першій половині дня з учнями першого потоку (загону) проводили заняття з навчальних дисциплін у класах, а учні другого потоку в цей час відвідували музеї, працювали в навчальних лабораторіях, дослідних ділянках, майстернях, бібліотеці, займалися в спортзалі тощо. Потім учні мінялися видами занять і навчальними приміщеннями. Застосування плетун-плану давало можливість максимально використовувати шкільні приміщення і збільшувати контингент учнів. Система Вірта передбачала збільшення оздоровчих та трудових занять у школі, тривалості навчального дня з шести до восьми годин, заохочувала вчителів до спеціалізації в певній предметній галузі, а місцевий бізнес – до тісної співпраці з навчальним закладом. В 1920-х плетун-план набув поширення у великих промислових центрах США: його елементи були запроваджені в школах понад 200 міст 41 штату. Але вже у 1930-х інтерес до плетун-плану згасає і його застосування в школах припиняється. Попри це, деякі аспекти системи Вірта використовуються в освітньому процесі й досі: тестування для класифікації учнів (наприклад, для визначення того, чи слід зараховувати учня до певного класу) і відкрите формування навчальних планів бізнес-компаніями, як це й зараз спостерігається в програмах професійної освіти (vocational education). Помер Вільям Вірт 11 березня 1938 у м. Гері. Некролог з приводу його смерті надрукувала «The New York Times». Read more

22 All day: Вінценти Оконь: 110 років All day 22.01.2024 Вінценти Оконь (Wincenty Okon; 1914–2011) – польський педагог, професор Варшавського університету, член Польської академії наук, засновник Польського педагогічного товариства В. Оконь народився 22 січня 1914 у селі Чойєнець, що розташоване між Хелмом і Любліном. Він був сьомою дитиною у великій сім’ї. З ранніх років захоплювався книгами, сам навчився читати у 5 років. 1929 вступив до вчительської семінарії в Хелмі. У 1937 розпочав педагогічну діяльність у семикласній школі в селі поблизу Гавроліна. Тоді ж склав учительський іспит і розпочав навчання у Вільному польському університеті у Варшаві. У вересні 1946, закінчивши Лодзький університет, склав іспит із загальної педагогіки і захистив магістерську роботу. У 1948 у Лодзькому університеті захистив докторську дисертацію. 1966 здобув і вищий професорський ступінь – професор звичайний. Діяльність ученого насамперед пов’язана з Варшавським університетом, де він у 1958–60 був деканом педагогічного факультету, потім (до кінця 1984) працював професором. Впродовж 1960–80-х рр. проводив інтенсивну управлінську, освітню, видавничу діяльність: у 1961 став директором Інституту педагогіки; у 1972–74 – директором Інституту педагогічних досліджень; у 1971–73 – членом президії Комітету експертів для вивчення рапорту про стан освіти; у 1975–84 – редактором видання «Педагогічний квартальник», а в 1978–87 – «Педагогічні студії». З 1973 - член-кореспондентом, з 1983 - дійсний член Польської академії наук. У 1974–84 керував Комітетом педагогічних наук Польської академії наук. Упродовж трьох каденцій зробив вагомий внесок у розвиток молодих науковців, зокрема був для них організатором конкурсів наукових робіт, двотижневих курсів, що стали своєрідною школою методології наукових досліджень. В. Оконь – автор праць «Процес навчання» (1954), «Біля основ проблемного навчання» (1964, 1965), «Проблемне навчання у сучаснійшколі» (1975–1987), «Вступ до загальної дидактики» та «Гра і реальність» (1987), «Педагогічний словник» (1975–1992). У праці «Десять альтернативних шкіл» (1997) серед шкіл відомих у всьому світі педагогів Жана-Овіда Декролі, Селестена Френе, Петера Петерсена, Олександра Нілла та ін. В. Оконь вмістив розділ «Павлиська школа Василя Сухомлинського». Здійснив вагомий внесок у розвиток дидактики, педагогіки вищої школи, педевтології (науки про вчителя), історії педагогіки, порівняльної педагогіки. Педагог обґрунтував засади проблемного навчання, багатостороннього навчання; розробляв проблеми психології й педагогіки гри; довів необхідність розвитку активності учня в набутті знань. Помер Вінценти Оконь у Варшаві 18 жовтня 2011 у віці 97 років. Read more

24 All day: Пауль Наторп: 170 років All day 24.01.2024 Пауль Наторп (Paul Natorp; 1854–1924) , німецький філософ і педагог, один із фундаторів соціальної педагогіки Народився 24 січня 1854 в Дюссельдорфі в родині пастора і теолога Адельберта Наторпа. З 1871 у Берлінському університеті вивчав музику, історію та класичну філологію, потім – філологію у в Боннському університеті, а з 1874 – філософію у Страсбурзькому університеті, де 1876 склав державний іспит і захистив дисертацію з історії Пелопоннеської війни. В ці роки захоплювався творчістю Брамса, Шумана, Баха, Бетховена й особливо Вагнера. Писав власні музичні твори, відчуваючи жахливі душевні муки від неможливості обрати між наукою і музикою. Розглядаючи музику як закон світобудови, поклав принцип гармонії в основу не лише власної життєдіяльності, а й філософських студій і педагогічних новацій. З 1880 – в Марбурзькому університеті, де 1881 захистив докторську дисертацію з філософії «Теорія пізнання Декарта. До передісторії критицизму». З 1885 – екстраординарний, а з 1893 – ординарний професор філософії та педагогіки Марбурзького університету. Обіймав цю посаду до виходу на пенсію 1922. На межі ХІХ–XX ст. виступив за загальну педагогізацію суспільства і закликав до створення виховних спільнот, що сприяли б реалізації цієї ідеї. Наторп вважав, що людина стає людиною лише завдяки людській спільноті. Цей постулат лежить в основі його книги «Соціальна педагогіка» (1899). Виховання головним чином трактував як гартування волі, для чого необхідні такі соціальні інституції, як сім'я, школа, громадські організації (у термінології Наторпа – «спільноти»). Серед основних педагогічних творів Наторпа – книги «Загальна педагогіка у вузах. До академічних лекцій» (1906), «Філософія та педагогіка» (1909) та статті в періодичних виданнях: «Ідеї Песталоцці про освіту робітників і соціальне питання» (1894), «Соціальна педагогіка Песталоцці» (1898), «Соціальне виховання» (1909), «Звернення до батьків, учителів та вихователів» (1915) та ін. Помер Пауль Наторп 7 серпня 1924 в Марбурзі. У фондах Педагогічного музею України зберігається праця П. Наторпа «Культура народу та культура особистості»: Наторп П. Народня культура й культура особистости: Шість викладів / Др. Павль Наторп, професор університету в Марбурзі. З німецької мови переклав [та автор вступного слова] М. Галущинський. Львів: Накладом Товариства «Взаїмна поміч галицьких і буковинських учителів і учительок». Друкарня «Діла», 1921. 105 c. (Бібліотека педаґоґічних творів; Ч. 1). У книзі також пісня: До молоді / Х. Ф. Геббель; Пер. А. Л. Лотоцького. Ознайомитися з електронною копією видання можна за посиланням: https://goo.gl/kfbqbv Read more