В. Сухомлинський. Виховання любові до знань, до школи, до вчителя // Радянська школа, 1964, №7. С. 9-15.

Педагогічний музей України

В. Сухомлинський. Виховання любові до знань, до школи, до вчителя // Радянська школа, 1964, №7. С. 9-15.

Events in Март 2023

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!

Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»

Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»

Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком

Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи

Кімната-музей Г. Г. Ващенка Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

Як вдало презентувати музей у буклетах та брошурах?

Екскурсії в етнопарк «Ладомирія»

Скіфи замовляли – греки майстрували

На мистецьку програму впродовж новорічно-різдвяних канікул запрошує Музей Леопольда Левицького у Львові

All day: Наталя Забіла: 120 років

All day: Григорій Цеглинський: 170 років

All day: Надія Гов’ядовська: 130 років

All day: 180 років від дня народження Юліна Целевича (1843–1892), українського історика історика, педагога

All day: Едуард Клапаред: 150 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 25.09.2024 by admin

Версия
Скачать 25
Размер файла 1.50 MB
Дата создания 25.09.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Кімната-музей Г. Г. Ващенка Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
Posted on 14 сентября, 2015 Posted by admin
Як вдало презентувати музей у буклетах та брошурах?
Posted on 21 апреля, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Екскурсії в етнопарк «Ладомирія»
Posted on 20 июля, 2021 Posted by Валентина Єфімова
Скіфи замовляли – греки майстрували
Posted on 5 марта, 2019 Posted by Валентина Єфімова
На мистецьку програму впродовж новорічно-різдвяних канікул запрошує Музей Леопольда Левицького у Львові
Posted on 19 декабря, 2014 Posted by admin

5 All day: Наталя Забіла: 120 років All day 05.03.2023 5 березня виповнюється 120 років від дня народження відомої української письменниці, поетеси та перекладачки Наталі Забіли. Наталя Забіла походила з дворянського роду з великими мистецькими традиціями. Серед її предків – поет-романтик – Віктор Забіла та відомий академік-скульптор – Парамон Забіла (дід поетеси). «Для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки трохи краще», – говорила письменниця Наталя Забіла. Відтак її перу належить близько 200 творів для дітей – вірші, казки, оповідання, повісті, п’єси, драматичні поеми. Великою популярністю серед дітей користуються збірки: «Ясоччина книжка» (1934), «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Стояла собі хатка» (1974) та ін. Крім того, Наталя Забіла була редакторкою дитячого журналу «Барвінок» (1945-1947), головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України та входила до редколегії «Дитвидаву». У 1972 поетеса стала першим лавреатом премії імені Лесі Українки за п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти». Окреме місце в життєтворчості діячки посідає педагогіка. Маючи педагогічну освіту, Наталя Львівна певний час викладала у школі в селі Старий Люботин на Харківщині. Роки вчителювання та педагогічний досвід не минули безслідно для творчої особистості. У 1933 Наталя Забіла укладає для молодших школярів «Читанку» для другого классу, 1939 – «Читанку» для третього класу. У 1945 у видавництві «Радянська школа» виходить її «Читанка» для першого класу у співавторстві з М. Пригарою. Ці підручники користувалися популярністю серед вчителів і перевидавалися кілька разів. Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках” ювілей Наталі Забіли відзначається на державному рівні. З У фондах Педагогічного музею України зберігаються численні художні твори для дітей Н. Забіли та одна з її читанок. Фото: ЦДАМЛМ України Read more

9 All day: Григорій Цеглинський: 170 років All day 09.03.2023 170 років від дня народження Григорія Цеглинського (1853-1912), українського педагога, письменника, громадського діяча, директора української гімназії в Перемишлі. Народився Григорій Цеглинський 9 березня 1853 в Калyшi. Початкову освіту отримав у Коломиї. Продовжував навчання у вищих класах Станіславської (тепер Івано-Франківськ) гімназії. Тут його учителем був відомий український лексикограф Євген Желехівський, котрий своїми уроками з української мови і літератури великою мірою причинився до розвитку зацікавлень юнака рідною словесністю. Далі студіював українську та класичну філологію на філософському факультеті Віденського університету. По його закінченні (1879) учителював в Академічній гімназії у Львові, розпочав громадську та літературну діяльність, працював у культурно-освітнix товариствах, укладав шкільні підручники для гімназії. Упродовж 1882–1888 був референтом театру «Української Бесіди» товариства «Руська бесіда» у Львові. З 1887 до 1895 – керівник паралельних українських класів при польській гімназії у Перемишлі. З 1895, коли таких класів стало вісім, і до 1910 – директор новозаснованої Державної Української чоловічої гімназії, де сам викладав класичні мови (латинську і грецьку), а також українську мови і літературу. Викладач цієї гімназії, професор Олекса Ярема, так висловив свій погляд на педагогічну діяльність директора: «Досконалити розум, сталити характер, а в серцях своїх учнів розпалювати невгасний вогонь великої ідеї – ось програма виховної діяльности Г.Цеглинського». Згодом Г. Цеглинський створив «Український Інститут для дівчат у Перемишлі» (1905) та «Селянську Бурсу ім. М.Шашкевича» (1907). Діяльна особистість і непересічний організаторський хист Г. Цеглинського проявився і в різних ділянках громадсько-культурного життя Перемишля. Він був серед керівництва перемишльської філії «Просвіти», одним із організаторів місцевих фінансових і кооперативно-економічних установ – «Віри» (1894), «Українські щадниці» (ощадної каси) (1906), брав активну участь у діяльності «Народного дому» та інших товариств і громадських організацій. Як педагог-практик і теоретик Цеглинський був добре обізнаним у проблемах тогочасного шкільництва, тому не міг не торкнутися цього питання і у своїй драматичній творчості. Глибоко занепокоєний важким становищем, він приділяв велику увагу проблемі виховання молодої української інтелігенції – освіченої, моральної і патріотично налаштованої. Вважав, що для українського руху важливим є розвиток шкільної освіти для жінок і відобразив цю проблему у п’єсі «Торгівля жемчугами» (1895). Від 1907 Г. Цеглинський жив у Відні, де був послом від Перемишля у парламенті. Помер у Відні 23 жовтня 1912. Його тіло перевезли до Перемишля і перепоховали на місцевому українському цвинтарі 27 жовтня 1912. Read more

15 All day: Надія Гов’ядовська: 130 років All day 15.03.2023 Надія Гов’ядовська (1893-1971), українська пегагогиня, авторка букварів Народилася Надія Олександрівна Гов’ядовська 15 березня 1893 в Києві. З 1912 почала вчителювати. В 1940-59 працювала інспектором-методистом міністерства освіти УРСР, укладала навчальні програми та методичні листи для вчителів початкової школи. У фондах музею зберігаються примірники таких видань за редакцією Н.Гов’ядовської. В «Програмах початкової школи» (1953) зазначено: «Українська мова є основним предметом навчання в початковій школі. У процесі занять учитель пробуджує й виховує у дітей любов до української мови, української літератури і народної творчості». 1941 отримала звання Заслуженої вчительки УРСР. Надія Гов’ядовська впродовж 12 років входила до редакційної колегії журналу «Українська мова в школі», перший номер якого побачив світ у березні 1951 (детальніше - http://pmu.in.ua/nogroup/duvoslovo/). В журналі публікувалися її статті: «Підручники з української мови і читанки для початкових класів» (№3, 1952), «Обговорення проекту програми з української мови для 1-4 класів 8-річної школи» (№1, 1959) та ін. У статті «Підручники з української мови і читанки для початкових класів» Н. Гов’ядовська зазначає: «Починаючи з букваря, у підручниках треба передбачати поширення словника учнів, не боятися вводити нові слова, не уникати їх, а планомірно вивчати, підводити учнів до розуміння їх, закріпляти їх і повторювати. У читанках повинні бути пояснення слів, різноманітні завдання і вправи для роботи над словом. Характер цих завдань визначається словниковим складом певного твору і системою підручника. Це все вимагає клопіткої роботи автора над словниковим складом дібраного до підручника матеріалу». З такими міркуваннями авторка і підійшла до створення власних читанки і букваря, які з 1953 по 1970 витримали понад 10 перевидань (у фондах музею зберігається 12 примірників букварів і 8 читанок Н. Гов’ядовської). Померла Надія Гов’ядовська 5 квітня 1971 в Києві, похована на Байковому цвинтарі. Read more

23 All day: 180 років від дня народження Юліна Целевича (1843–1892), українського історика історика, педагога All day 23.03.2023 Юлiан Андрiйович Целевич народився 23 березня 1843 у с.Павельчi (нині с.Павлівка Тисменицького р-ну Івано-Франківської області) у сiм'ї священника. Впродовж 1853-1861 навчався у Станіславської гімназії, далі у 1861-1865 - в духовній семінарії при Львівському університеті, де відвідував лекції відомого австрійського історика, згодом професора Віденського університету, Г.Цайсберга. З 1865 по 1868 студіював у Віденському університеті, навчаючись у професорів Й.Ашбаха, М.Бідінгера, О.Егера та ін. Завершивши навчання на філософському відділенні, склав випускні іспити за кваліфікацією філософа і екзамени на вчителя історії та географії. Викладав у гімназіях Львова і Станіслава, де відзначився як громадський діяч і став улюбленцем студентської молоді. Активний діяч українського національно-культурного відродження. Голова товариств «Просвіта», «Січ», член «Рідної школи» та Українського педагогічного товариства. У березні 1892, коли Товариство імені Тараса Шевченка реорганізовувалося в наукове, обраний головою НТШ. Перший упорядник наукового видання «Записки НТШ», яке мало авторитет не лише в Галичині, але й у всій Європі. Залишив по собі багатогранну творчу спадщину. Будучи дослідником за покликанням, він спрямував свою наукову діяльність на вивчення окремих аспектів історії Галичини та Закарпатської України в контексті загальноукраїнського історичного процесу. Автор українських шкільних підручників. Серед найважливіших праць: «Дещо за поселеннє Угорської України русинами і за унію церкви православної угорських русинів з Римом» (1868), «Опришки» (1882-1891), «Облога міста Львова в р. 1672» (1883), «Історія Скиту Манявського» (1887). Раптова смерть 24 грудня 1892 на 49-му році життя оповила сумом всю Галичину. Його поховали при величезному зібранні народу у Львові на Личаківському кладовищі, де згодом вдячні шанувальники таланту поставили пам'ятний обеліск. Пізніше його учень Богдан Барвінський присвятив своєму вчителеві працю «Доктор Юліан Целевич. Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі зовнішніх і новітніх дослідів». Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 180 років від дня народження Юліана Целевича відзначається на державному рівні. Джерела: Юліан Андрійович Целевич – видатний просвітницький діяч: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11269/ Целевич Юліан Андрійович: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Tselevych_Y Целевич Юліан. Коротка біографія: https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/celevic-ulian Read more

24 All day: Едуард Клапаред: 150 років All day 24.03.2023 150 років від дня народження Едуарда Клапареда (Edouard Claparede; 1873-1940), швейцарського психолога, одного із піонерів дитячої психології, педагога Едуард Клапаред народився 24 березня 1873 в Женеві. Закінчив Університет Женеви 1892, отримавши ступінь бакалавра, а 1897 захистив дисертацію на ступінь доктора медицини. Впродовж року займався клінічною та експериментальною роботою в госпіталі Сальпетрієр у Парижі. Після студіювання природничих наук і медицини присвятив себе психології, яку вивчав у Теодора Флурнуа. У 1901 Е. Клапаред і Т. Флурнуа заснували журнал «Психологічний архів» («Archives de Psychologie»), редактором якого Е. Клапаред залишався до кінця життя. Клапаред зробив вагомий внесок у міжнародне співробітництво психологів завдяки діяльності Міжнародного психологічного конгресу. У 1908 він брав участь у першому Міжнародному психоаналітичному конгресі в Зальцбурзі, а в 1912 особисто познайомився із Зиґмундом Фройдом. У 1912 Е. Клапаред заснував Інститут Руссо, задуманий ним як центр інноваційних досліджень і практичних розробок у сфері освіти. Клапаред займався проблемами експериментальної психології (особливо проблемами сну), клінічною неврологією, зоопсихологією; згодом зосередився на проблемах психічного розвитку дитини. Найвідоміша праця Клапареда «Психологія дитини та експериментальна педагогіка» (1905) була перекладена десятьма мовами. Клапаред запропонував розділити дитячу психологію на прикладну і теоретичну, вважаючи, що в них різне коло проблем. Завданням теоретичної дитячої психології він вважав дослідження законів психічного життя та етапів психічного розвитку дітей, а прикладну дитячу психологію поділяв на психогностику і психотехніку. Психогностика мала на меті діагностику, вимірювання психічного розвитку дітей, а психотехніка була спрямована на розробку методів навчання і виховання. Вважаючи, що психічний розвиток не потребує додаткових стимулів чи чинників, які б його підштовхували, Клапаред розвивав ідею про саморозвиток, саморозгортання тих задатків, що існують у дитини вже при народженні. Механізмами цього саморозвитку є гра та наслідування. Клапаред (як пізніше і його учень Жан Піаже) фактично ототожнював розвиток мислення з психічним розвитком, а тому критерієм поділу дитинства на періоди для нього слугував перехід від одного виду мислення до іншого. Мета освітньої концепції Клапареда - «поставити дитину в центр навчальних програм і методів викладання». Вчений наголошував: «...нам потрібні методи й програми, що обертаються навколо дитини, а не дитина, що абияк обертається навколо програм, складених без урахування її потреб та інтересів». Помер Едуард Клапаред 29 вересня 1940 в Женеві. Read more