Лист Василя Сухомлинського до Олександра Дзеверіна від 24 січня 1959 р.

Педагогічний музей України

Лист Василя Сухомлинського до Олександра Дзеверіна від 24 січня 1959 р.

Events in Июнь 2020

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.

Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»

В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма

Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»

Музей війни пропонує школярам провести осінні канікули цікаво й пізнавально

Ніч музеїв OPEN AIR у Меджибізькій фортеці

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Академіка Потебні»

Аліса в країні «Очеретяного дивосвіту»

XXV Міжнародна наукова конференція «Слобожанські читання»

Презентація книги «Церковні школи в Україні кінця XVIII — початку ХХ ст.: забутий світ»

All day: Митрофан Бречкевич: 150 років

All day: 100річні книжкові і100рії- вийшла друком дитяча книжечка «Сем’я Скакунчиків»

All day: Іван Озаркевич: 225 років

All day: Дмитро Тхоржевський: 90 років

All day: Іоаникій Ґалятовський: 400 років

All day: Арнолда Лусіуса Гезелла: 140 років

All day: Петро Іванович Франко: 130 років

All day: Антуан де Сент-Екзюпері: 120 років

All day: Заснування Чернігівського колегіуму: 320 років

Національної академії педагогічних наук України

Name: Заснування Чернігівського колегіуму: 320 років
Start: 2020-07-02T00:00:00+02:00
End: 2020-07-02T23:59:59+02:00

Posted on 13.10.2024 by admin

Версия
Скачать 15
Размер файла 246 КБ
Дата создания 13.10.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.
Posted on 4 ноября, 2024 Posted by admin
Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Музей війни пропонує школярам провести осінні канікули цікаво й пізнавально
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Ніч музеїв OPEN AIR у Меджибізькій фортеці
Posted on 19 мая, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Академіка Потебні»
Posted on 5 марта, 2024 Posted by admin
Аліса в країні «Очеретяного дивосвіту»
Posted on 23 октября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
XXV Міжнародна наукова конференція «Слобожанські читання»
Posted on 20 апреля, 2021 Posted by Валентина Єфімова
Презентація книги «Церковні школи в Україні кінця XVIII — початку ХХ ст.: забутий світ»
Posted on 17 марта, 2015 Posted by admin

4 All day: Митрофан Бречкевич: 150 років All day 04.06.2020 Митрофан Васильович Бречкевич народився 4 червня 1870 в с. Бакоти, нині село Кременецького району Тернопільської області. У 1901 закінчив історико-філологічний факультет Юр'євського (нині – Тартуського) університету. Навчаючись в університеті, заробляв на життя приватними уроками. М. Бречкевич працював у свій час викладачем у різних навчальних закладах, зокрема в Юр'євському, Казанському, Київському університетах. У 1918–1922, окрім університету, працював директором Північно-східного археологічного та етнографічного інституту в Казані. У 1923 був призначений професором Катеринославського інституту народної освіти. Важливою і почесною була його робота як голови історико-філологічної секції наукового товариства – відділенняВсеукраїнської академії наук (ВУАН). У результаті керівництва цією секцією у 1929 світ побачила збірка «Наукові записки історично-філологічної секції». Деякий час проживав в Севастополі, де працював у музейному об’єднанні науковим співробітником, збираючи матеріали про оборону Малахового кургану 1854–1855. Митрофан Бречкевич – історик-слов'янознавець, з 1948 – заслужений діяч науки УРСР. Його праці присвячені історії полабсько-прибалтійських слов'ян,німецькій колонізації Помор’я, а також дослідженням зв’язків України зі слов’янськими країнами, зокрема слов’яно-сербська колонізація Півдня України і теоретико-методологічний напрям, де він розробляв проблеми раннього середньовіччя у радянській і зарубіжній історіографії та методику викладання історії у німецькомовних країнах. М. Бречкевич є автором праць – «Східнопоморське князівство та його занепад» (1929), «Вступ до соціальної історії князівства Славії, або Західного Помор'я» (1911) та ін.Його роботи, що залишилися в рукописах, зокрема «Нарис історії середніх віків» (1946), свідчать, що вчений зберігав незалежність міркувань навіть за радянських часів. Помер М. Бречкевич 26 серпня 1963 у Києві. Read more

8 All day: 100річні книжкові і100рії- вийшла друком дитяча книжечка «Сем’я Скакунчиків» All day 08.06.2020 100 років тому у Станиславові (нині Івано-Франківськ) вийшла друком дитяча книжечка «Сем’я Скакунчиків» з 11 ілюстраціями. Пропонуємо ознайомитися з електронною копією цього видання у pdf-форматі(https://goo.gl/w8r1u0). Видавництво «Бистриця», в якому друкувалася «Сем’я Скакунчиків», у 1920-х рр. успішно видавала серії «Дитячі читання» та «Бібліотека для української молодіжи», в яких уміщено ілюстровані казки, оповідання тощо. Деякі з цих видань зберігаються у фондах Педагогічного музею України. Read more

10 All day: Іван Озаркевич: 225 років All day 10.06.2020 Іван Григорович Озаркевич (1795—1854) — український письменник, культурно-освітній і церковний діяч, співзасновник аматорського театру в Коломиї, який здійснив першу в Галичині прилюдну українську виставу. Народився в селі Драгомирчани Івано-Франківської області. Завершивши у 1824 навчання на богословському факультеті Львівського університету, служив деякий час парафіяльним священиком у Глибокому та Коломиї. У період 1837—1853 Іван Григорович, як оповідав народознавець Ярослав Полатайчук, «прийшов до Коломиї на руського пароха», де в 1851 за його клопотання було збудована Воскресенську церкву Благовіщення Святої Діви. Під час «Весни народів» (революції 1848—1849) — активний член Коломийської Руської Ради та співзасновник першого аматорського театру в Галичині, що ставив глядачам Коломиї прилюдні українські вистави. 8 червня 1848, після піврічної репетиційної підготовки, відбулася прем`єра комедіо-опери Івана Озаркевича «Дівка на виданню або На милуванє нема силування». На посаді артистичного директора керував діяльністю колективу у 1848—1851 рр. За три роки театр презентував 9 постановок, в тому числі 7 в авторстві Івана Озаркевича. У жовтні 1848 отець Іван бере участь у з`їзді галицьких діячів науки і культури, так званому «Соборі руських учених», працюючи в секціях «шкільній та мови і літератури». Іван Франко високо оцінив постать Івана Озаркевича, його значення для розвитку української культури, театральної зокрема. Так, він писав, що Озаркевич є людина незвична, різнобічна і артистична, яка «кидалася на ріжні розривки: музика, експерименти фізичні, особливо з електрикою, потроху й малярство – тягли його до себе і хоть убивали час, то не могли заспокоїти його живої, талановитої вдачі… Рік 1848 оживив його надзвичайно». Іван Озаркевич, за образним виразом Івана Франка, «воскреситель щиро народної сцени в Галичині». Помер Іван Озаркевич 20 серпня 1854 в місті Болехів Івано-Франківської області. У 2008 до 160-ї річниці заснування аматорського театру в Коломиї тамтешній драмтеатр перейменували на його честь: Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича. Read more

18 All day: Дмитро Тхоржевський: 90 років All day 18.06.2020 Дмитро ОлександровичТхоржевський народився 18 червня 1930 у Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «технологія машинобудування, верстати й інструменти».Навчання в інституті юнак поєднував із роботою викладача спецтехнології в ПТУ №14 м. Києва.Згодом Дмитро Олександровичпрацював викладачем і завідувачем відділення Краматорського машинобудівного технікумув Донецькій області. Подальша доля педагога пов’язана з Київським державним педагогічним інститутом ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова), до аспірантури якого він вступив у 1959. Через три роки захистив кандидатську дисертацію,а у 1976 – докторську. Д.Тхоржевський створив і багато десятиліть очолював кафедру методики трудового навчання й креслення, а також був головним редактором журналу «Трудова підготовка в закладах освіти». Дмитро Олександровичбув визнаним науковим авторитетом у галузі трудової і професійної підготовки молоді.Був автором і керівником колективів багатьох навчальних програм і навчальних посібників для загальноосвітньої школи, зокрема першого навчального посібника для педагогічних інститутів та училищ з методики трудового навчання – «Методика викладання загально-технічних дисциплін і трудового навчання» (1973, 1980, 1992), що витримав три видання шістьма мовами. Д.Тхоржевський доклав багато зусиль для створення спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій з теорії та методики трудового навчання в НПУ ім. М.П. Драгоманова, яку й очолював. Багато років він головував у науково-методичній комісії з трудового навчання Міністерства освіти і науки України.Ще в радянські часи був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а при створенні Академії педагогічних наук у незалежній Україні (нині Національна академія педагогічних наук України) став одним з її засновників, дійсним членом.В останні роки свого життя вчений займався розробленням концепції виховання національної самосвідомості в середній школі. У фондах Педагогічного музею України зберігаються праці Д.Тхоржевського, зокрема, «Дидактика трудового навчання» (1972),«Система трудового навчання» (1975) та багато ін., атакож численні публікації педагога в журналах«Радянська школа» та «Школа и производство». Помер Дмитро Тхоржевський 10 січня 2002 р. Read more

20 All day: Іоаникій Ґалятовський: 400 років All day 20.06.2020 Іоаникій Ґалятовський відомий український письменник-полеміст, педагог, мислитель, громадський і церковний діяч, яскравий представник української духовної культури другої половини XVII ст. Народився на Волині. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії, пізніше викладав у ній риторику. З 1659 по 1669 рр. обіймав посаду ректора колегії. Із 1669 р. й до кінця життя І. Ґалятовський ― архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Вчений відіграв значну роль для історико-педагогічної думки України другої половини XVII ст. Іоаникій Ґалятовський був автором першого підручника з гомілетики (теорії проповіді) ― трактату «Наука албо способ зложення казання». Це посібник з гомілетики, за яким протягом багатьох десятиліть духовні особи навчалися теорії проповіді. Мета підручника полягала в тому, щоб священники, за зразком, могли складати і проповідувати казання на неділі та свята. Трактат увійшов до відомої збірки автора «Ключ розуміння» (1659) і був надрукований в друкарні Києво-Печерської лаври. За ним навчалися не лише в Україні, а також Білорусі та Росії. Проповідь Ґалятовського вперше в історії української гомілетики набуває характеру літературного твору, зближується з західноєвропейською католицькою проповіддю. Його проповіді були побудовані за логічними схемами і містили чимало цитат античних і новітніх авторів. Щоб справляти бажане враження на свою паству, навчати її, переконувати і зворушувати, Ґалятовський використовує легенди, апокрифи, хроніки, книги «о звірях, птахах, гадах, рибах...» тощо. Характерною особливістю його проповідей була насиченість оповіданнями з елементами таємничості, незвичайності й загадковості. І. Ґалятовський був автором близько 20 творів. Усі вони вийшли друком за життя автора, а збірка проповідей "Ключ розуміння" перевидавалася тричі. Творчий доробок діяча свідчить про його широку ерудицію, глибоку обізнаність з найкращими зразками світової наукової, полемічної та історичної спадщини. Помер Іоаникій Ґалятовський 12 січня 1688 р. в Чернігові, де й похований. В експозиції Педагогічного музею України представлені матеріали, що висвітлюють діяльність І. Ґалятовського в період ректорства у Києво-Могилянській колегії. Read more

21 All day: Арнолда Лусіуса Гезелла: 140 років All day 21.06.2020 140 років від дня народження Арнолда Лусіуса Гезелла (Arnold Lucius Gesell; 1880–1961), американського психолога, першого в світі «шкільного психолога» Арнольд Лусіус Гезелл народився 21 червня 1880 в м. Альма (штат Вісконсин). Батьки Гезелла були людьми вельми освіченими і культурними – мати працювала вчителькою, а батько мав екзотичну на ті часи професію місцевого фотографа. Ймовірно, не без їхнього впливу Гезелл зацікавився психолого-педагогічними питаннями, а також фотографічною фіксацією спостережуваних подій – в історію увійшов його Атлас дитячого розвитку: багате зібрання фотоілюстрацій різноманітних етапів розвитку дитини.Освіту здобув в університетах Вісконсина (бакалавр, 1903), Кларка (доктор філософії, 1906) і Єля (доктор медицини, 1915). Примітно, що Гезелл також здобув популярність як перший у світі «шкільний психолог» –цю посаду він обіймав в 1915–1919, будучи членом Ради з освіти штату Коннектикут. В університеті Кларка великим авторитетом користувався його президент Стенлі Голл, засновник педології. Гезелл захоплювався Голлом і багато в чому зазнав його впливу. Розвиток дитячої психології на початку ХХ ст. вимагав розроблення нових об'єктивних методів вивчення психічного розвитку дітей, які за своєю достовірністю та об'єктивністю не поступалися б природничо-науковим, але водночас були б саме психологічними методами. Одним із перших такі методи розробив французький психолог Альфред Біне. Однак інтелектуальні тести Біне досліджували дітей від трьох років і старших, не торкаючись більш раннього віку. Ця прогалина і була заповнена Гезеллом. У 1911 він створив Єльську клініку нормального дитинства, в якій вивчався психічний розвиток саме дітей раннього віку – від народження до трьох років. Гезелл вважав: за перші три роки життя дитина проходить більшу частину свого психічного розвитку, бо темп розвитку в цей період найвищий. На цій основі Гезелл створив і періодизацію психічного розвитку, в якій виділялися три періоди: від народження до року, від 1 року до 3 і від 3 до 18 років. Причому, за Гезеллем, перший період характеризується максимально високим темпом психічного розвитку, другий – середнім, а третій – низьким. Помер Арнольд Гезелл 29 травня 1961. Інститут Розвитку Людини Гезелла, заснований у 1950, донині носить його ім'я. Read more

28 All day: Петро Іванович Франко: 130 років All day 28.06.2020 Петро Іванович Франко народився 28 червня 1890 у с. Нагуєвичах на Львівщині. Навчався у народній школі (1896–1902), а згодом – у Львівській академічній гімназії (1902–1910). У 1910–1914 – студент відділу хімічної технології Львівської політехніки, навчання у якій закінчив з відзнакою. Найбільшою пристрастю Петра Франка з юних літ став спорт і зокрема футбол. У грудні 1910 він склав іспит з тіловиховання при Львівському університеті. Це давало йому право викладати фізкультуру у навчальних закладах Австро-Угорщини. Відтак з 1 вересня 1911 до 30 червня 1914 П. Франко працював викладачем руханки у дівочій учительській семінарії Українського педагогічного товариства у Львові. Петро Франко – автор численних праць з питань тіловиховання і спорту: «Пластові гри і забави» (1913), «Як закласти пластові дружини» (1921), «Шведська руханка» (1928). 1911 Петро Франко разом з Іваном Чмолою та Олександром Тисовським стали засновниками української скаутської організації «Пласт»,яка ставили собі за мету виховання національно свідомого, фізично і духовно розвиненого юнацтва. Причому назва «Пласт» і «пластуни» прижилася у стосунку до українських скаутів саме з легкої руки Петра Франка (можливо, за порадою його батька – Івана Франка). У вересні 1914 прийняв присягу і отримав звання чотаря Легіону Українських січових стрільців (УСС). З початком польсько-української війни 1918–1919 брав активну участь в боротьбі за Львів. Після втрати українцями Львова запропонував командуючому Української галицької армії полковнику Гнату Стефаніву організувати авіаційний загін. Зусиллям П. Франка та його підлеглих наприкінці листопада 1918 в с. Красне (46 км від Львова), що стало місцем розташування летунського загону, – розпочалися польоти для випробування техніки та тренування пілотів. Завдяки організаторським здібностям П. Франка була сформована авіасотня в складі 14 старшин, 140 підстаршин і стрільців. Вона нараховувала 7 літаків. У 1919, після падіння ЗУНР, відправився до Відня, де зайнявся видавничою справою, організувавши видавниче товариство «Франко син і Спілка». У 1922 повернувся до Львова. У 1922–1930 – професор української гімназії в Коломиї, одночасно викладав в Українському таємному університеті. У 1931–1936 – працював старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хімії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі перероблення молока. В 1936–1939 – учителював у гімназіях Львова та Яворова, викладав у торговельно-економічному інституті. У 1939–1941 працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. Після нападу нацистської Німеччини на СРСР його дім почали охороняти співробітники НКВС. 28 червня1941 йому звеліли приготуватися до евакуації і в цей же день ешелоном відправили на Схід, де сліди його губляться. Існує кілька версій щодо місця та обставин загибелі Петра Франка. За однією, він загинув під час бомбардування ешелону німцями, за іншою, – загинув десь у районі Харкова у 1943. Але наразі дослідникам не вдалося знайти жодного документа, який би підтверджував або заперечував ці версії. Місце поховання невідоме. Read more

29 All day: Антуан де Сент-Екзюпері: 120 років All day 29.06.2020 «Шукайте мене в тому, що я пишу».. Так говорив улюблений письменник мільйонів, автор, чиї твори розібрані на цитати і перекладені багатьма мовами світу, людина, яка подарувала людству «Маленького принца» — Антуан де Сент-Екзюпері. Видатний французький письменник, поет, мислитель і льотчик Антуан де Сент-Екзюпері (повне ім’я — Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері) народився 29 червня 1900 р. у Ліоні у сім’ї дворянина. Навчався Екзюпері в Академії мистецтв на відділенні архітектури. Втілюючи свою мрію про небо, закінчив курси пілотажу і став спочатку цивільним льотчиком, а згодом і військовим. У житті Екзюпері тісно переплелися два покликання – письменництво і авіація. У 1930-ті рр. у статусі журналіста газети «Ентрансіжен» Екзюпері був на війні в Іспанії. З початком Другої Світової війни записався добровольцем у військово-повітряні сили Франції. У складі ескадрильї Екзюпері здійснив безліч бойових і розвідувальних польотів. Загинув письменник у 1944 р. в небі над Середземним морем, виконуючи бойовий політ. За своє життя письменник створив чимало літературних шедеврів, які по праву визнані надбанням світової культурної спадщини. Та найвідомішим твором Екзюпері лишається «Маленький принц» (1943). Це поетична казка про мужність і просту, мудрість дитячої душі, такі важливі «недитячі» поняття, як життя і смерть, любов і відповідальність, дружба і вірність. «Адже дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них про це пам'ятає», — говорить автор в присвяті до книги. Одна з ключових філософських тем казки — буття, яке ділиться на реальне буття — існування та ідеальне буття — сутність. Реальне буття тимчасове, минуще, а ідеальне — вічне, незмінне. Сенс людського життя полягає в тому, щоб осягнути, максимально наблизитися до сутності. Маленький принц — це символ людини-мандрівника у Всесвіті, що шукає прихований сенс речей і власного життя. Це не просто казка-притча у традиційному вигляді, а модернізований, пристосований до проблем нашого часу її варіант, що містить безліч деталей, натяків, образів, взятих з реалій XX століття. «Маленький принц» перекладений більш ніж на 200 мов світу, при загальному накладі в 80 млн. примірників. Книга входить в топ найпопулярніших книг за кількістю продажу в світі. Казка-притча «Маленький принц» вивчається в курсі зарубіжної літератури для 6 класу середньої школи. Read more