Ананьин С. А. Интерес по изучению современной психологи и педагогики / С. А. Ананьин. – 1915. – 502с.

Книга українського педагога і психолога С.А. Ананьїна «Интерес по учению современной психологии и педагогики» побачила світ 100 років тому (1915) в друкарні Петра Барського, що працювала в Києві на Хрещатику у будинку №40. Примірник цього видання зберігається у фондах Педагогічного музею України (колекція «Педагогічна україніка 1842-1923 рр.» зі складу наукового об’єкта «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477-1923 рр.), що становить національне надбання).

Ананьїн Степан Андрійович народився у 1874 р. (за ін. джерелами – 1875; місяць і число народження невідомі) у м. Змієві (тепер Харківської обл.) в учительській сім’ї. Здобув блискучу освіту: закінчивши юридичний факультет Харківського університету (1897), відмовився від запрошення продовжити освіту на кафедрі карного права і вирушив до Німеччини, де слухав курси філософії та педагогіки в Берлінському, Лейпцизькому, Єнському університетах. У 1902 р. вступив на історико-філологічний факультет Університету Св. Володимира. У 1910-х рр., захистивши магістерську дисертацію «Інтерес за вченням сучасної психології та педагогіки», читав філософські, педагогічні та правознавчі дисципліни не лише в університеті, а й на Вищих жіночих курсах, Вищих жіночих курсах А. Жекуліної, у Фребелівському педагогічному та комерційному інститутах, середніх навчальних закладах, вів наукову (статті з викладом ґрунтовних експериментально-педагогічних та історико-педагогічних досліджень), видавницьку (редагував переклади праць німецьких педагогів, упорядковував довідкові видання для вчителів тощо), адміністративну (працював директором комерційного училища), просвітницьку роботу.

Взимку 1942 р. життя С. А. Ананьїна та його дружини трагічно обірвалося. Залишившись через хворобу на окупованій німецькими військами території Харківщини (м. Зміїв), за нез’ясованих обставин подружжя було знайдене мертвим у своєму будинку. За наказом поліції їхні тіла були вивезені в передмістя і закопані, а наукова спадщина, архівні матеріали, фотографії, рукописи вченого конфісковані й спалені.

Устав частного Фребелевского Института в г. Киеве (при Киевском Фребелевском Обществе). – К. : Тип. А.И. Гросман, 1915. – 8 с.

Київський Фребелівський жіночий педагогічний інститут відігравав вагому роль у підготовці педагогічних кадрів в Україні періоду 1907-1920 рр.: вихователів дошкільних закладів, учителів початкових і загальноосвітніх шкіл, педагогічних працівників позашкільних установ.

Примірник цього видання статуту цікавий наявністю в ньому численних поміток, мета яких, як випливає з їх змісту, – підготувати на основі статуту Фребелівського інституту статут Київського педагогічного інституту

Соловьев М. А.Учебник законоведения.– Одесса : Тип. книгоиздательства М. С. Козмана, 1915. – 204 с.

Автор книги – Соловйов Михайло Олексійович (1874-1950), нотаріус м. Одеси, викладач законознавства.

У передмові автор ставить перед собою кілька завдань, які за століття з часу написання книги не втратили актуальності і які варто враховувати сучасним авторам підручників:

1. вичерпно, але без зайвих деталей, відповісти на всі питання програми предмета;
2. викласти предмет простою і зрозумілою для учня, майже розмовною мовою з наведенням, де лише можливо, пояснювальних прикладів;
3. не обмежуючись теоретичними відомостями, надати учням і практичні відомості, корисні у повсякденному житті;
4. наведенням наприкінці кожного розділу запитань полегшити і учням, і вчителям перевірку своїх знань. фото 04б

Чехович Д. В. Каталог книг ученической библиотеки Киевской 3-й гимназии. – К. : Типо-Литография Г.Я. Глоубермана, 1915. – 112 с. 

Каталог складено викладачем словесності Третьої київської гімназії Д.В. Чеховичем. Книга складається з 13 розділів, у кожному з яких виділено підгрупи навчальної літератури для молодшого, середнього і старшого віку. Пропонуємо переглянути розділ «Періодичні видання», в якому подано перелік газет та журналів для учнів, наявних у бібліотеці гімназії.

Третя київська чоловіча гімназія була створена у 1874 році на базі Києво-Подільського повітового училища.

Приміщення гімназії (Контрактова площа, 8) – спочатку двоповерховий класичний особняк, що належав багатому киянину Назарію Сухоті (в середині XIX ст. у ньому знаходилася міська дума); в 1876-1878 роках його надбудували і розширили для гімназії архітектори Олександр Шіле і Володимир Ніколаєв. Вихованцями гімназії були історик Йосип Гермайзе, історик та архівіст Олександр Оглоблин, поет Григорій Чупринка та ін. Зараз це приміщення займає районний Будинок дитячої творчості

а) Университетские известия, 1915, 2

б) Университетские известия, 1915, 2

«Университетские известия» –щомісячні наукові записки Київського університету. Часопис виходив у Києві протягом 1861–1919 рр. Як зазначено в одному з перших номерів видання, журнал мав на меті «повідомляти найцікавіші предмети з кожної науки», «утворити більш цікавий зв’язок між окремими університетами, а також між університетом і суспільством» (1861. – № 3. – С. 2).

У фондах Педагогічного музею України зберігається 108 номерів «Университетских известий» за 1874-1917 рр.

Пропонуємо переглянути зміст номера журналу, який побачив світ рівно 100 років тому, – у лютому 1915 року.

Майстренко. [Майстренко Х. псевд.] Загадки-забавки. – Петроград: Фототип. и тип. А. Ф. Дpесслеpа, 1915. – 33 с.

100 років тому у Петрограді побачила світ книжечка Федота Шелудька для дітей «Загадки-забавки», підписана псевдонімом Майстренко. Пропонуємо ознайомитися з електронною копією цього видання у pdf-форматі.

 Автор книги – Федот Макарович Шелудько (1877–?) народився в с. Андріївці на Полтавщині у селянській родині. Навчався у сільській школі, тривалий час служив писарчуком у волості. У 1904 році під час російсько-японської війни служив у війську на Далекому Сході. Писав переважно поезії, а також статті, оповідання, замітки. Твори Федота Шелудька друкувалися у таких виданнях: «Літературно-Науковий Вістник» (вперше у 1901 р.), «Рада» (1907), «Будучність» (1909), «Молода Україна» (1908-1912), «Дзвінок» (1912-1913), «Маяк» (1913-1914), «Рілля» (1913), «Світло» (1910-1914). Друкувався під псевдонімом Майстренко.

Назарук О. Як називається наш рідний край і нарід? — [Відень], 1915, —20 с.

  Автор брошури — український письменник, публіцист, політик Осип Назарук (1883-1940) — у цікавій доступній формі пояснює походження назви «Україна»: «Ім’я «Україна» появилося отож ще в середніх віках на більше як триста літ перед тим, як московський царик прикрасив себе давнійшим іме­нем і титулом наших князів. Все те замовчують у російських школах та книгах. Історична правда взагалі така немила москалям, що вони як тільки вмаширували до Галичини, зараз приказали понищити огнем українські книжки, чого не робить ніякий інший ворог [с. 7-8]. Видання побачило світ під час І світової війни у Відні.

Лебединцев К. Теория пределов в курсе геометрии.- Печ. А. И. Снегиревой Москва, 1915. — 12 с.

Костянтин Феофанович Лебединцев (1878-1925) — український педагог, математик-методист. У 1900 р. закінчив Київський університет. Викладав у 2-й Київській гімназії, в 1-му комерційному училищі, на Вищих жіночих курсах А. Жекуліної. Після Жовтневого перевороту, з 1919 р. працював у Народному комісаріаті освіти України; викладав у середніх та вищих навчальних закладах Києва.

Стаття «Теория пределов в курсе геометрии» (1915) — це доповідь, виголошена К. Лебединцевим на ІІ з’їзді викладачів математики в Москві 27 грудня 1913 р.

Де-Метцъ Г.Г. Курсъ опытной физики. – Кіевъ: Тип. С.В. Кульженко, 1915. – 370 с.

Де-Метц Георгій Георгійович — фізик і методист, авторитет в області радіоактивності, укладач першого в Україні курсу методики викладання фізики в школах.

Народився в 1861 р.; закінчив курс фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Одержав ступінь магістра за дисертацію «Механічні властивості олій і колоїдів» («Західна Новоросійська Спілка Натуралістів»), ступінь доктора за дисертацію: «Про абсолютну стисливість ртуті і скла». Професор університету Святого Володимира та Київського політехнічного інституту. Його зусиллями створено зразковий музей фізичних приладів університету Св. Володимира.

Професор Де-Метц приділяв значну увагу дослідженням історії науки і техніки. Так, 1901 року у Варшаві окремим виданням вийшла його стаття «Сторіччя метричної системи», яка перед цим була надрукована в журналі «Фізичний огляд», редактором якого він був з 1906 року.

Головні праці: «Подвійне променезаломлення в обертових рідинах» («Журнал Російського Фізико-Хімічного Суспільства», 1877), «Потрійна веселка» (1888), «Визначення прискорення сили ваги за допомогою машини Атвуда» (1895), «Фотографія всередині круксової трубки» (1896), «Випадкове подвійне заломлення світла в рідинах» (1902), «Аномальна дисперсія світла в фактах і теоріях» («Західний Новоросійський Університет», 1895).

Левинъ М. Хрестоматія по естествовѣдѣнію. – Одесса: Тип.»Одесскія Новости», 1915. – 450 с.

Запропонована для ознайомлення книга М.І. Левіна служила посібником при проходженні курсу природознавства в середніх навчальних закладах і в міських (вищих початкових) училищах. Готуючи матеріал для хрестоматії, автор ставив перед собою кілька завдань: поглиблено і детальніше подати матеріал, що пропонується для вивчення в підручнику та підвищити інтерес учнів до природознавства, даючи живий, навіть художній опис явищам, що подаються в підручнику.

1904 року М.М. Ігліцкий відкрив у Одесі 8-ми класне чоловіче училище 2-го розряду з курсом гімназії, яке 1905 року було претворено в гімназію. Одеська приватна гімназія Ігліцкого приймала тільки євреїв і була першою в Російській імперії єврейською гімназією з правами для учнів. Саме в цьому навчальному закладі працював інспектором та викладав природознавство автор хрестоматії Макс Ілліч Левін.

Шарлемань Э. Изъ жизни природы. – К.: Тип. А.И. Гросмань, 1915. – 132 с.

Книга Едуарда Шарлеманя «Изъ жизни природы» видана Київським орнітологічним товариством ім. К.Ф. Кесслера, у створенні якого автор брав найактивнішу участь ще будучи студентом агрономічного факультету Київського політехнічного інституту.

Окрім чисто наукової роботи, товариство активно займалося охороною природи, допомогою зоопарку; орнітологами створено «Музей місцевої природи», організовано курси з підготовки керівників екскурсій з дітьми в природу.

 Пропонована автором книга містить:

— звіт товариства по курсам, де йдеться про значення екскурсій у природу та ідею створення екскурсійних курсів, докладно описано процес підготовки керівників екскурсій у природу;

— фенологічний матеріал, нотатки про періодичні явища в житті природи околиць Києва ( із особистих спостережень);

— ілюстрації.

Бороздинъ А.К. Учебная книга по исторіи русской литературы. Ч.ІІ. Отъ эпохи Петра Великаго до Пушкина включительно. — К.-Петроградъ: Кн-во «Сотрудникъ», 1915. — 276 с.

«Учебная книга по исторіи русской литературы», складена автором відповідно до програм для гімназій і реальних училищ, ділиться на три частини:

• огляд народної словесності і давньоруської писемності (курс V класу);
• історія літератури від епохи Петра Великого до Пушкіна включно (курс VІ класу);
• нарис розвитку російської літератури за часів імператорів Миколи І та Олександра ІІ (курс VІІ і VІІІ класів).

У передмові до книги Бороздин О.К. писав, що працюючи над підручником, прагнув до «наибольшей объективности изложенія, такъ какъ на мой взглядъ учебникъ долженъ прежде всего представить достаточно провѣренный фактическій матеріалъ. Что касается внѣшней стороны изложенія, то для меня на первомъ планѣ стояли сжатость и простота, облегчающія усвоеніе матеріала».

Бороздін О.К. (1863-1918 рр.) – російський літературознавець, історик, професор С.-Петербурзького університету та Історико-філологічного інституту.

Киселевъ А.П. Геометрія, 1915 – 398 с.

Кисельов Андрій Петрович(12.12.1852 р. ст. стилю — 08.11.1940 р. нов. стилю) – відомий педагог-математик, який присвятив усе своє життя роботі над шкільними підручниками з математики, котрі були уведені в дію в російській дореволюційній школі в 1884 році, а потім з 1917 по 1960 рік використовувалися в радянській школі як основні.

Підручник з геометрії вперше було видано в 1892 році. На думку багатьох математиків, це кращий підручник А.П. Кисельова. Він відрізнявся від існуючих у той час навчальних книг точністю формулювань, коректністю визначень понять, простотою в міркуваннях, послідовністю, ясністю й стислістю у викладі матеріалу при високому теоретичному рівні, тому і витримав 42 видання.

У підручнику дивовижно сполучаються простота й фундаментальність. Кожен розділ закінчується набором завдань, які вирізняються гарним підбором і різноманітним змістом. Завдяки цим якостям підручник з геометрії Андрія Петровича Кисельова практично одразу став основним підручником з математики в навчальних закладах. У 1937 році підручник був затверджений як стабільний і проіснував у такому статусі до 1971 року.

Демковъ М.И. Уроки въ народной школѣ. Краткое методическое руководство. – М.—Петроградъ: Изд. А.С. Панафидиной, 1915. – 156 с.

Випускаючи у світ «Уроки въ народной школѣ», М. Демков перш за все хотів прийти на допомогу починаючим народним учителям, даючи їм коротку методичну інструкцію з усіх загальноосвітніх предметів початкової школи, яка могла б служити їм детальним конспектом. «Уроки въ народной школѣ» – це практичні поради про те, як потрібно готуватись до уроку, розробляти його план і конспект; як проводити урок, раціонально користуючись питаннями і відповідями; як провіряти знання учнів та подавати новий матеріал. Цікавим є те, що при викладі короткої методики того чи іншого предмета, автор подає план або кілька приблизних уроків, проведених видатними методистами.

М.Демков — один із видатних представників українських педагогів кінця XIX — початку ХХ ст., освітній діяч і вчений, автор численних публікацій з педагогіки та її історії, методики викладання природознавства та методики початкової школи.

Карскій Е.Ф. Грамматика древняго церковно-славянскаго языка сравнительно съ русскимъ. — Варшава: Тип. Варшавскаго учебнаго округа, 1915. – 100 с.

 «Грамматика древняго церковно-славянскаго языка сравнительно съ русскимъ» — це підручник для ІV класу середніх навчальних закладів, у якому автор не тільки знайомить з особливостями церковнослов’янської мови, але і пояснює, по можливості, загальну будову мови російської – давньої і сучасної (літературної і народної).

Карський Євфимій Федорович (1861 – 1931) — філолог-славіст, палеограф та етнограф, академік Петербурзької АН. Дослідник мови, літератури та культури білоруського народу, давньоруської палеографії та пам’яток давньоруської писемності.

Истрина Е.С. Руководство по исторіи русскаго языка. Съ хрестоматіей, снимками съ древнихъ рукописей и двумя картами въ краскахъ. – Петроградъ: Тип. М.А. Александрова, 1915. – 120 с.

«Руководство по исторіи русскаго языка» підготовлено відповідно до програми з російської мови, надрукованої в «Журналѣ Министерства Народнаго Просвѣщенія» в липні 1912 р. Книга призначена для ознайомлення учнів саме старших і педагогічних класів середньої школи з історією російської мови, тому виклад теми «Історія образованія наречій и литературнаго языка» в даному посібнику більш докладний ніж звичайно.

Істріна Євгенія Самсонівна — лінгвіст-русист, історик мови, член-кореспондент АН СРСР. Наукові інтереси пов’язані з історією російської мови, синтаксисом, лексикологією, лексикографією, стилістикою, методикою викладання російської мови в середній школі. Розробляла проблему культури мовлення, теорію норми. 1970 року удостоєна (посмертно) Ленінської премії за участь у роботі над 17-томним Великим академічним словником російської мови.

Антологія французскихъ Поэтовъ XIX вѣка. – Петроградъ: Изд. Т-во «Благо», 1915. – 114 с.

 «Антологія французскихъ Поэтовъ XIX вѣка» — невеликий збірник, який знайомить читача з творчістю найбільш значимих і характерних французьких поетів, хоча й не дає змоги уявити повну картину розвитку французької поезії протягом ХІХ століття. На особливу увагу заслуговує передмова до видання, де коротко подано інформацію про життєвий і творчий шлях таких поетів, як Ламартін, Гюго, Бодлер, Сюллі- Прюдом та ін.

Фото 1	Фото 2	Фото 3
Фото 4	Фото 5	Фото 6

Баллодъ Э. Краткая нѣмецкая грамматика съ грамматическими упражненіями. 4-е изд. — Рига: Изд. К.Г.Зихмана, 1915. – 192 с.

Книга призначена для учнів середніх навчальних закладів. Посібник побачив світ 100 років тому (1915) у типографії Карла Зейберліха в Ризі. Примірник цього видання зберігається у фондах Педагогічного музею України (колекція «Розвиток наук у ХІХ- першій чверті ХХ ст.» зі складу наукового об’єкта «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477-1923 рр.), що становить національне надбання).

Богородицкий В.А. Лекціи по общему языковѣдѣнію. 2-ое изд. — Казань: Типо-литогр. Императорскаго Университета, 1915. – 338 с.

Як зазначає у передмові автор, у другому виданні книги «Лекціи по общему языковѣдѣнію» суттєво перероблено розділ про звуки, оскільки саме цей матеріал засвоюється студентами найважче; розроблено заново тему про звукові зміни; розширено розділ бібліографії та подано нову лекцію «О возникновеніи и развитіи письменъ». Також В. Богородицький звертає увагу на те, що особливістю цього видання є два покажчика – предметний та слів, що дає можливість користуватися книгою і для довідок.

Василь Олексійович Богородицький – російський лінгвіст, доктор філологічних наук, професор Казанського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, член-кореспондент АН СРСР. У 1884 році заснував першу в світі лабораторію експериментальної фонетики. Автор численних праць з індоєвропейського, російського та тюркського мовознавства.

Анастасіевъ А.И. Народная школа: Руководство для учителей и учительницъ начальныхъ народныхъ училищъ. В 2 ч. — М.: тип. А.Д.Ступина, 1915. – 590 с.

Книга являє собою видання енциклопедичного характеру у двох томах. Містить закони, розпорядження і директиви, що стосуються початкових народних училищ і церковно-парафіяльних шкіл; дидактичні та методичні матеріали: програми, плани і конспекти уроків з усіх предметів, зразки для письмових вправ. Перший том присвячений офіційному регулюванню і містить законоположення і розпорядження (численні міністерські циркуляри) про початкові народні училища і церковно-парафіяльні школи. Другий том — це неофіційне педагогічне керівництво: основи виховання і навчання в початковій школі.

На особливу увагу заслуговують розміщені у цій книзі «Заветы старого учителя молодому», з якими пропонуємо ознайомитися і Вам.

Анастасієв Андрій Іванович (1852-1919)- видатний російський педагог і методист початкової школи.Працював викладачем у Казанському учительському інституті, був видавцем і редактором єдиного приватного педагогічного журналу«Городской и сельский учитель», що виходив у 1894-96 рр. в Симбірську, а потім у Казані, де друкувався сам і залучав як авторів та дописувачів симбірських і казанських педагогів, практикуючих народних вчителів. У 1904 році Андрій Іванович став директором народних училищ у Вятській губернії.

Юлія Іванівна Фаусек (1863–1942) – російський педагог у галузі дошкільного та початкового виховання.

Книга написана Юлією Фаусек після відрядження в 1914 р. до Риму з метою ознайомлення з методиками виховання в так званих «Будинках Дітей» Марії Монтессорі. Із 29 днів відрядження 26 днів авторка пробула в «Будинках Дітей». Після повернення додому стала дослідницею та пропагандистом методики виховання Марії Монтессорі. У травні 1918 р. відкрила у Петербурзі дитячий садок, аналог італійського. Над дослідженнями працювала навіть після заборон нових методик у 1930 р.

У книзі представлено характеристику методики Монтессорі, структура навчального закладу, фотографії та методичні рекомендації, які й сьогодні цікавими та пізнавальними.