До фондів Педагогічного музею України надійшов новий експонат — легендарний транзисторний радіоприймач VEF-202 (1971 р.).
Сьогодні важко уявити повсякденність без смартфона та миттєвого доступу до інформації. Однак ще пів століття тому саме портативні радіоприймачі були для мільйонів людей своєрідним «вікном у світ», що поєднувало їх із подіями країни та світу.
VEF-202 супроводжував учнів і педагогів у різних формах освітньої та позашкільної діяльності — у туристичних походах, таборах праці та відпочинку, польових практиках, молодіжних зльотах і спортивних змаганнях. Через ефір слухали новини, освітні й культурні передачі, радіовистави, музичні програми та спортивні репортажі. Радіо ставало важливим каналом доступу до інформації та культурного досвіду поза межами школи й дому.
У контексті другої половини ХХ століття радіоприймач мав і додаткове, особливо значуще вимірювання. Для частини вчителів і студентів він був джерелом альтернативної інформації: через короткохвильові діапазони слухали іноземні радіостанції, намагаючись розширити уявлення про світ за межами «залізної завіси».
Поява цього експоната у фондах музею дозволяє розглядати історію освіти ширше, ніж лише через підручники, навчальні програми чи шкільне обладнання. Засоби комунікації також були важливою складовою освітнього середовища, впливаючи на формування світогляду, інформаційної культури та повсякденних практик учнів і педагогів.
Найближчим часом радіоприймач VEF-202 буде представлено у виставкових та онлайн-проєктах музею, присвячених історії освіти, дозвілля та повсякденного життя другої половини ХХ століття.
VEF-202 виготовлявся на заводі VEF (Valsts Elektrotehniskā Fabrika) у Ризі — одному з провідних електротехнічних підприємств ХХ століття, продукція якого була відома далеко за межами Латвії. Після відновлення незалежності країни підприємство поступово втратило позиції на ринку та припинило діяльність, залишивши по собі значний індустріальний та культурний слід, що сьогодні зберігається у музейних колекціях і міському просторі Риги.
Щиро дякуємо Ларисі Гайді за цей цінний і змістовний дарунок, який дозволяє по-новому осмислити інформаційне середовище освіти минулого століття.
