16 червня 2026 року директор Педагогічного музею України, доктор педагогічних наук Олександр Міхно взяв участь у міжнародній науковій конференції «Childhood in Times of Unfreedom» («Дитинство в часи несвободи»), що відбулася в Національному педагогічному музеї та бібліотеці імені Я. А. Коменського (Прага, Чеська Республіка). Конференція була організована Національним педагогічним музеєм та бібліотекою ім. Я. А. Коменського спільно з Інститутом історії Академії наук Чеської Республіки та проходила під патронатом Міністерства культури.
Тематика конференції привернула увагу дослідників із багатьох країн, адже була присвячена дитинству в умовах різних форм несвободи — воєн, окупацій, тоталітарних режимів, політичного та ідеологічного тиску. Програма об’єднала понад 40 науковців і музейних фахівців із Чехії, України, Австрії, Польщі, Словаччини, Литви, Сербії, Франції, Німеччини, Великої Британії, Китаю та Нігерії. Представлені дослідження охоплювали широкий спектр проблем — від дитячого досвіду Другої світової війни до механізмів ідеологічного впливу на дітей у тоталітарних державах ХХ століття.
За люб’язної згоди організаторів виступ Олександра Міхна було представлено у форматі відеопрезентації. Доповідь «The Ukrainian Soviet Journal Pionervozhatyi (1934–1941): Visual Construction of the Ideal Child» була включена до другої пленарної сесії конференції поряд із виступами науковців з Австрії та Словаччини.
У своїй доповіді Олександр Міхно представив результати дослідження українського радянського журналу «Піонервожатий» (1934–1941), розглянувши його крізь призму історії освіти, візуальних студій та сучасного музеєзнавства. У центрі уваги перебувало питання, яким чином за допомогою фотографій, малюнків, графічного оформлення та символічних образів радянська влада конструювала нормативну модель «ідеальної дитини» — слухняної, дисциплінованої, колективістськи налаштованої та беззастережно відданої державі.
Доповідь продемонструвала, що візуальний ряд журналу не був лише ілюстративним доповненням до текстів. Навпаки, фотографії, обкладинки, символіка, композиційні рішення та образи дітей виступали самостійним інструментом ідеологічного впливу. Особливу увагу було приділено трансформації реальних дитячих образів на узагальнені ідеологічні типи, репрезентації радянської символіки, культу вождів, використанню українських етнокультурних елементів у межах сталінської формули «національне за формою, соціалістичне за змістом», а також процесам мілітаризації дитинства напередодні Другої світової війни.
Окремим аспектом дослідження став аналіз синергії тексту і зображення у створенні міфу про «щасливе радянське дитинство». На конкретних прикладах було показано, як фотографії усміхнених дітей, піонерські ритуали, спортивні й військові практики поєднувалися з текстовими гаслами та публікаціями, формуючи безальтернативну модель поведінки та світогляду для юного читача.
Важливим завершальним акцентом доповіді стала музейна перспектива дослідження. Примірники журналу «Піонервожатий», що зберігаються у фондах Педагогічного музею України, сьогодні розглядаються не як носії пропагандистських наративів, а як історичні артефакти, які дають змогу досліджувати механізми тоталітарного впливу на дитинство. Саме музейне середовище створює умови для критичного переосмислення таких джерел, розвитку візуальної грамотності та формування стійкості суспільства до сучасних форм ідеологічних маніпуляцій.
Особливу цінність конференції становив її критичний підхід до осмислення освітніх практик і дитячого досвіду в умовах несвободи. У сучасному українському контексті такий погляд є надзвичайно актуальним, оскільки дозволяє глибше зрозуміти механізми функціонування радянської школи, роль освіти у поширенні тоталітарної ідеології та вплив цих процесів на формування світогляду кількох поколінь.
Участь Педагогічного музею України в міжнародних наукових форумах такого рівня є важливою складовою його науково-дослідної діяльності. Вона сприяє інтеграції українських досліджень у міжнародний академічний простір, популяризації музейних колекцій як джерела нових наукових інтерпретацій та розширенню професійної співпраці з провідними музейними й науковими установами Європи. Доповідь директора музею стала важливим українським штрихом до багатогранного розкриття теми конференції, доповнивши міжнародну дискусію матеріалами про радянське дитинство та механізми ідеологічного конструювання образу дитини в тоталітарному суспільстві.
Педагогічний музей України висловлює щиру подяку організаторам конференції за можливість долучитися до цього представницького міжнародного наукового заходу та за увагу до українських досліджень у галузі історії освіти й дитинства.
