Віртуальна виставка за матеріалами фондів Педагогічного музею України
У фондах Педагогічного музею України зберігаються унікальні матеріали – фотографії, рукописи, підручники й методичні посібники, що відкривають постать Олександра Калістратовича Бабенка (1881–1959) – педагога, фізика-методиста, одного з фундаторів української методики навчання фізики.
Його життя – це поєднання несподіваних вимірів: художник-карикатурист і водночас строгий науковець, учасник студентських протестів і професор педагогічного інституту, автор перших фундаментальних праць із методики фізики в Україні. Саме О.Бабенко одним із перших поставив питання: як навчати фізики правильно, зрозуміло, наочно, переконливо. Його праці про коливання, хвилі та звук стали основою нового підходу до викладання – цілісного, логічного, наближеного до життя.
Ця віртуальна виставка – спроба побачити не лише науковця, а й людину епохи, яка шукала нові форми навчання і закладала підвалини сучасної шкільної фізики.
Початок шляху: між наукою і мистецтвом
Олександр Бабенко народився 25 травня 1881 року у с. Ясинуватка (тепер Кіровоградської обл.). Закінчив Златопільську чоловічу гімназію (1901). Навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету (1902–07) й одночасно відвідував заняття в Київському художньому училищі як вільнослухач упродовж 1902–05 рр. За участь у студентських заворушеннях 1905 р. його відрахували з училища. Продовжив художню освіту в студії українського художника С. Світославського, яку той відкрив спеціально для відрахованих.
![]() |
![]() |
| Журнал «Перець». Карикатури О. Бабенка (1956) | |
Саме в цей час з’являється його творче “я” – карикатурист під псевдонімом «Москіт». Його сатиричні малюнки публікують київські журнали соціально-критичного спрямування, зокрема «Шершень». Гострий погляд, вміння бачити суть і передавати її лаконічно – ці риси, сформовані в мистецтві, згодом проявляться і в педагогіці. Проте вже невдовзі О. Бабенко робить вибір: залишає художню творчість і повністю присвячує себе фізиці.
Хоча ці публікації з’явилися пізніше, вони зберігають слід його раннього захоплення карикатурою. Гострота спостереження і влучність образу – риси, які О. Бабенко переніс із мистецтва в науку.
Вчитель фізики
Упродовж понад двадцяти років (1906–29) Олександр Бабенко викладає фізику в середніх навчальних закладах Вінниці та Вінницької області. Це період щоденної педагогічної практики: уроків, пояснень, пошуків зрозумілих прикладів і вдалих демонстрацій. Шкільний клас стає для нього лабораторією. О. Бабенко спостерігає, експериментує, узагальнює. І поступово приходить до розуміння: фізику потрібно не лише викладати, а й спеціально осмислювати – як систему знань і як процес навчання. Саме цей досвід стане підґрунтям його подальших наукових пошуків.
![]() |
![]() |
![]() |
| Автобіографія О. Бабенка (машинопис) | ||
Київський період: наука і методика
З 1930 року життя і діяльність О. Бабенка пов’язані з Києвом. Він працює у вищій школі, а згодом – у Київському педагогічному інституті. Тут його педагогічний досвід набуває наукового виміру. Він очолює кафедру фізики, а пізніше – кафедру методики викладання фізики, поєднуючи викладання з дослідницькою роботою. Водночас, з 1939 р., Бабенко працює в Українському науково-дослідному інституті педагогіки, де займається проблемами методики навчання фізики. Саме в цей період він переходить від окремих спостережень до системного наукового осмислення шкільного курсу. Київський період – це час становлення Бабенка як ученого-методиста
![]() |
![]() |
![]() |
| Особистий листок обліку кадрів (1951) | ||
Фізика як система: коливання, хвилі, звук
У центрі наукових інтересів О. Бабенка – явища коливань, хвиль і звуку. Але для нього це не окремі теми шкільного курсу. Він одним із перших доводить: ці явища мають вивчатися як єдина система. Незалежно від їхньої природи – механічної чи електромагнітної – вони підпорядковуються спільним закономірностям. У своїх працях О. Бабенко не лише пояснює фізичний зміст явищ, а й детально розробляє, як саме їх викладати: які демонстрації проводити, які приклади наводити, як пов’язувати теорію з життям і технікою.
У 1940 році Олександр Бабенко захищає кандидатську дисертацію з методики навчання фізики – одну з перших в Україні в цій галузі (науковий керівник – Георгій Де-Метц). В її основі – праця «Електромагнітна індукція», що стала результатом глибоких досліджень і педагогічних узагальнень. Це не просто наукова робота, а спроба закласти фундамент нової дисципліни – методики викладання фізики як самостійної галузі знань. Цей крок має принципове значення: відтепер навчання фізики розглядається не лише як практика, а як предмет наукового дослідження.
![]() |
![]() |
![]() |
Спадщина
Науковий доробок О. Бабенка – це насамперед методичні праці, адресовані вчителям і студентам педагогічних закладів. Серед них – посібники «Звук», «Методика викладання коливальних і хвильових явищ…», а також «Нариси з методики викладання фізики», створені у співавторстві з М. Розенбергом. У цих працях поєднано глибоке розуміння фізики з увагою до учня, до процесу навчання, до ролі експерименту і наочності. Ідеї О. Бабенка – зокрема єдність підходу до коливальних і хвильових процесів – стали частиною сучасної методики навчання фізики.
![]() |
![]() |
![]() |
Визнання і пам’ять
26 травня 1956 року у Київському державному педагогічному інституті відбулося урочисте засідання, присвячене вшануванню Олександра Бабенка. Подія була приурочена до подвійного ювілею вченого: 75-річчя від дня народження та 50-річчя його науково-педагогічної діяльності. Програма заходу, відображена у порядку засідання, передбачала: вступне слово дирекції інституту; розлогу доповідь про науковий шлях та громадську активність ювіляра; численні вітання від колег та учнів.

Запрошення на засідання з нагоди 75-річчя О. Бабенка і 50-річчя його наукової й педагогічної діяльності (1956)
На обкладинці запрошення розміщено автентичне фото Олександра Бабенка (оригінал фото зберігається в Педагогічному музеї України і представлений нижче). Документ уточнює деталі біографії вченого (зокрема, підтверджує початок його педагогічного шляху у 1906 році), і передає атмосферу академічного життя Києва тих часів. Засідання проходило в актовому залі історичного корпусу інституту на бульварі Шевченка, 22/24, де професор Бабенко працював протягом багатьох років.
Ім’я О. Бабенка було відоме не лише в науковому середовищі – його діяльність висвітлювалася і в пресі.
Публікація, що відображає суспільне визнання його наукової і педагогічної діяльності ще за життя.
Фотографії Олександра Бабенка
Ці знімки відкривають інший вимір – повсякденність ученого, атмосферу його часу, людське середовище, в якому народжувалася наука.
Помер Олександр Бабенко 30 вересня 1959 у Києві.
Педагогічний шлях Олександра Бабенка – від учителя фізики до одного з перших українських методистів – простежується у документах, фотографіях і виданнях, представлених на цій виставці. Автобіографія, підручники і статті фіксують етапи його діяльності і водночас – поступове формування нового підходу до викладання фізики. Фотографії доповнюють цей образ: аудиторія, колеги, робочі зустрічі. У центрі наукової роботи О. Бабенка – прагнення впорядкувати шкільний курс фізики, зробити його логічним і цілісним. Саме тому ідея єдності коливальних і хвильових процесів, обґрунтована ним, стала однією з визначальних для подальшого розвитку методики викладання фізики. Матеріали виставки демонструють: ця методика не виникла відразу – вона формувалася з досвіду вчителя, наукових пошуків і щоденної педагогічної практики.
Олександр Міхно,
директор музею,
доктор педагогічних наук







































