Фонди Педагогічного музею України поповнилися чотирма книгами із багатотомного видання «Зібрання творів» Бориса Грінченка (1863–1910), присвяченого його педагогічній і народопросвітній спадщині. Видання побачили світ у 2013–2015 роках у Київському університеті імені Бориса Грінченка.
До музею передав книги Михайло Лашко, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Музею Бориса Грінченка Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
Отримані видання репрезентують два важливі напрями діяльності Бориса Грінченка: педагогічну та народопросвітню. Дві книги «Педагогічної спадщини» містять його статті й рецензії, присвячені проблемам української освіти кінця ХІХ – початку ХХ століття: розвитку української мови, національному вихованню, організації навчання в українській школі та становищу вчительства. Дві книги «Народопросвітньої спадщини» представляють праці письменника для народного читання: статті про популярну літературу, оповідання, перекази, життєписи, нариси та науково-популярні твори для дітей.
Для Педагогічного музею України ці книги мають особливу цінність. Вони розширюють джерельну базу для вивчення історії української освіти, педагогічної думки й просвітницького руху, дають змогу комплексніше досліджувати погляди Бориса Грінченка на українську школу, рідну мову, виховання та доступність знань для широкого загалу. Коментарі й примітки упорядників допомагають осмислювати його тексти в історичному та культурному контекстах.
Надходження доповнює вже наявну у фондах музею колекцію творів Бориса Грінченка, яка налічує близько 40 рідкісних видань кінця ХІХ — 1930-х років. Серед них — «Словарь української мови» (1908–1909), «Українська граматка до науки читання й писання» (1918), а також видання для дітей: «Смілива дівчина» (1899), «Два морози» (1914), «Книга казок віршом» (1917), «Екзамен» (1927), «Грицько» (1928) та ін.
Поєднання історичних видань із сучасним науково опрацьованим зібранням творів створює додаткові можливості для дослідження творчої спадщини Грінченка, зіставлення різних редакцій його праць і вивчення історії їхнього побутування. Це важливий ресурс для наукової роботи, підготовки музейних публікацій та популяризації історико-педагогічної спадщини України.
Педагогічний музей України щиро дякує Михайлу Лашку, Музею Бориса Грінченка та Київському столичному університету імені Бориса Грінченка за передані видання, а також упорядникам і дослідникам, завдяки праці яких педагогічна та народопросвітня спадщина Бориса Грінченка стала доступнішою для сучасного читача.
Збереження таких видань у музейних фондах – це збереження джерел, за якими можна досліджувати, як формувалися українська школа, педагогічна думка та культура читання.
